Справа № 638/951/25
Провадження № 2/638/2860/25
29 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Яковлевої В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Сікорського А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії
Представник позивача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - Пономаренко Тетяна Ігорівна звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії.
Позовна заява мотивована тим, що КП «ХТМ» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Відповідачі є споживачами вказаних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
В порушення вимог чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги станом на 01.01.2025 у загальному розмірі 50814,20 грн.
У зв'язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховані за період до лютого 2022 року інфляційні витрати у сумі 2520,88 грн та 3% річних у сумі 967,49 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 22 січня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Разом з тим 03.07.2025 до суду надійшла уточнена позовна заява Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії, в якій після уточнення позовних вимог з урахуванням проведеного перерахунку заборгованості, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_4 з 29.04.2022 став ВПО та проживав за адресою: с. Доброводи, Тернопільського району Тернопільської області, позивач просив стягнути заборгованість за окремі періоди часу користування комунальними послугами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також за періоди часу користування комунальними послугами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Четвертий відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату, місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позову. В обгрунтування відзиву вказав, що ніколи не був власником житла за вказаною адресою та не укладав договорів на постачання теплової енергії з позивачем, у зв'язку з чим вважає позов необгрунтованим та безпідставним.
Перший, другий, третій відповідачі у судове засідання не з'явились, про час, дату, місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, а також відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Поштові повідомлення про вручення поштового відправлення повернулися з поміткою - адресат відсутній за вказаною адресою.
Пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідачами в установлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною 8 статті 178 ЦПК України.
Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин. Причини неявки суду не повідомили, правом на подання відзиву не скористалися.
Докази того, що відповідачі на виконання вимог статті 131 ЦПК України повідомляли суд про зміну адреси місцезнаходження, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, відповідачі про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, однак повторно у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 922/623/20.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання.
КП «ХТМ» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , що свідчить про надання позивачем відповідачам послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані за вищевказаною адресою є споживачами вказаних послуг, що підтверджується матеріалами справи.
Разом із тим, згідно довідки № 6106-5001447184 від 29.04.2022 про взяття на облік ВПО Коновалов Є.В. з 29.04.2022 є ВПО та фактично перебуває за адресою: Доброводи, Тернопільського району Тернопільської області.
При цьому, згідно п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази подання відповідної інформації про склад зареєстрованих членів родини за вищевказаною адресою для приведення у відповідність бази даних підприємства та правильності нарахувань за послуги теплопостачання.
Отже, ОСОБА_4 є належним відповідачем щодо сплати наявної заборгованості за період з 01.02.2018 по 29.04.2022.
Відповідно до статті 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Приписами пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім, випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до статті 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до положень Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Харківські теплові мережі».
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги.
Аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підставі викладеного, у відповідачів виникли зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідачів як споживачів від оплати відповідних послуг.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частини перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За положенням частини першої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Враховуючи викладене, споживач зобов'язаний оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з статті 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 322ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів за комунальні послуги незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено законом.
В ухвалі ВССУ від 20 листопада 2013 року по справі № 6-29503св13 зазначено, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (стаття 156 ЖК України).
Як свідчать матеріали справи, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, відповідачі є споживачами житлово - комунальних послуг, які надає КП «Харківські теплові мережі».
В порушення вимог чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з теплопостачання відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги у вищевказаному розмірі.
У зв'язку із наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховані інфляційні витрати за період до лютого 2022 року у сумі 2520,88 грн та 3% річних у сумі 967,49 грн.
Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялись від споживання наданих послуг у встановленому порядку, чи звертались до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов'язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду.
Таким чином, відповідачі, маючи обов'язок своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов'язання, не сплачують заборгованість добровільно.
У зв'язку із простроченням відповідачами виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховані інфляційні витрати та 3% річних за прострочення ними виконання грошового зобов'язання.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша стаття 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних витрат за період до лютого 2022 року у розмірі 2520,88 грн та 3% річних у сумі 967,49 грн в межах заявлених позовних вимог, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи свідчать, що позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 3028,00 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією №18559 від 17 грудня 2024 року, який підлягає стягненню з відповідачів.
Керуючись статтями 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позовні вимоги комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 38064 (тридцять вісім тисяч шістдесят чотири) грн 54 коп за період з 01.02.2018 по 28.02.2022, суму інфляційних втрат у розмірі 2520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) грн 88 коп, 3 % річних у розмірі 967 (дев'ятсот шістдесят сім) грн 49 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання в розмірі 11500 (одинадцять тисяч п'ятсот) грн 79 коп за період з 01.11.2022 по 30.04.2023, 366 (триста шістдесят шість) грн 72 коп заборгованості за абонентську плату за період з 01.06.2022 по 30.09.2023, 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн 15 коп заборгованості за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 30.09.2023.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім ) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»; адреса місцезнаходження: вул. Мефодіївська, 11, м. Харків, 61037; код ЄДРПОУ 31557119, МФО 351823 рахунок НОМЕР_2 в філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк».
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Відповідач 4: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя В. М. Яковлева