Справа № 194/1232/25
Номер провадження № 2/194/902/25
29 жовтня 2025 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Хоменка Д.Є.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмолаєвої А.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76) про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Позивач посилається на те, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що призвело до виникнення професійних захворювань.
Довідкою МСЕК від 30 березня 2021 року позивачу встановлено первинно 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переглядом 15.03.2022 року.
Довідкою МСЕК від 23 березня 2022 року позивачу встановлено повторно 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переглядом 15.03.2025 року.
Рішенням ЕКОПФО від 21 березня 2025 року позивачу встановлено повторно 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з переглядом 01.04.2028 року.
Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров'я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці.
Позивач просить стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 240 000 грн. без урахування утримань з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, а також наявності вини підприємства у спричиненні цієї шкоди. Також представник відповідача зазначає, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» є підприємством критичної інфраструктури, а стягнення значних сум моральної шкоди загрожує зупиненням здійснення господарської діяльності.
Суд не сприймає, як клопотання подане належним чином, прохання резолютивної частини відзиву відповідача від 20.10.2025 року про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, адже відсутнє будь-яке обґрунтування даної вимоги в тексті відзиву, тому окрема ухвала з даного питання не виносилась.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст.237-1 КЗпП України.
Вивченням матеріалів справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідними підрозділами ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 25.01.1996 по 22.11.2019 року.
Відповідно до копії трудової книжки № НОМЕР_1 від 02.09.2002 року, позивач на підставі наказу №180 від 22.11.2019 року був звільнений з підприємства у зв'язку з виходом на пенсію згідно ч.1 ст.38 КЗпП України.
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №129816 від 19.03.2021 року позивачу встановлена третя група інвалідності з датою переогляду 15 квітня 2022 року.
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №063965 від 30.03.2021 року позивачу встановлена третя група інвалідності з датою переогляду 15 березня 2022 року та визначено 60% втрати професійної працездатності на період з 19.03.2021 року по 01.04.2022 року.
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №066123 позивачу підтверджено 60% втрати професійної працездатності на період з 01.04.2022 року по 01.04.2025 року.
Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №154407 від 01.04.2022 року позивачу підтверджена третя група інвалідності з датою переогляду 15 березня 2025 року.
Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №153/25/333/В від 21.03.2025 року, виданим Дніпровською обласною клінічною лікарнею ім..І.І.Мечникова ОСОБА_1 з 01.04.2025 року втратив професійну працездатність по причині професійного захворювання у розмірі 60% з 09.02.2021 року із встановленням інвалідності третьої групи з 01.04.2025 року, діагноз: Радикулопатія, множинні відділи хребта, кондуктивна втрата слуху двостороння, пневмоконіоз вугільника.
Згідно виписки з медичної карти №408 стаціонарного хворого ОСОБА_1 лікувався на стаціонарному лікуванні у ДУ «Український НДІ промислової медицини» з 01.02.2021 року по 10.02.2021 року, діагноз: антракосилікоз, радикулопатія, нейросенсорна приглухуватість. Професійні захворювання.
Згідно виписок із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого ОСОБА_1 лікувався від професійних захворювань у період з 15.01.2020 по 24.01.2020, з 17.02.2020 по 26.02.20, з 13.03.20 по 23.03.20, з 06.04.2020 по 16.04.2020, з 21.04.2020 по 30.04.2020, з 14.05.2020 по 25.05.2020, з 11.06.2020 по 23.06.2020, з 01.07.2020 по 10.07.2020, з 10.09.2020 по 21.09.2020, з 02.10.2020 по 12.10.2020, з 22.10.2020 по 02.11.2020, з 09.11.2020 по 23.11.2020, з 31.05.2021 по 13.06.2021, з 22.06.2021 по 05.07.2021, з 24.09.2021 по 04.10.2021, з 02.12.2021 по 13.12.2021, з 04.01.2022 по 12.01.22, з 18.01.2021 по 27.01.2021, з 07.02.2022 по 21.02.2022, з 01.04.2022 по 11.04.2022, з 06.06.2022 по 17.06.2022, з 11.08.2022 по 22.08.2022, з 16.09.2022 по 26.09.2022, з 29.11.2022 по 09.12.2022, з 23.07.2023 по 01.02.2023, з 23.02.2023 по 06.03.2023, з 27.04.2023 по 08.05.2023, з 23.06.2023 по 04.07.2023, з 14.11.2023 по 24.11.2023, з 15.01.2024 по 24.01.2024, з 27.02.2024 по 08.03.2024, з 24.04.2024 по 06.05.2024, з 23.07.2024 по 02.08.2024, з 30.08.2024 по 12.09.2024, з 26.01.2024 по 03.01.2025, з 07.04.2025 по 18.04.2025, з 15.05.2025 по 26.05.2025, з 09.06.2025 по 23.06.2025, з 09.07.2025 по 21.07.2025 року.
Надаючи правову оцінку правовідносинам у справі, суд виходить з наступного.
Згідно до ч.3 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Відповідно до ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. При використанні праці домашніх працівників створення належних, безпечних і здорових умов праці покладається на сторони трудового договору. Домашній працівник має право відмовитися від виконання важких робіт, робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.
Статтею 158 КЗпП України встановлено, що роботодавець зобов'язаний вживати заходів для полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження сучасних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, кращого досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості і загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.
Роботодавець зобов'язаний вживати заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров'я працівників, здійснювати профілактику ризиків та напруги на робочому місці, проводити інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно ст.1 Гірничого закону України, шахта - це гірниче підприємство з видобування корисних копалин (вугілля, солей тощо) підземним способом.
Праця шахтарів супроводжується великим ризиком і характеризується низкою особливостей. Оскільки зсуви порід і обвали лишаються частим явищем, відбивання, відкачування, транспортування руди по штреках і штольнях, а також кріпильні роботи пов'язані з небезпекою для здоров'я. Основними виробничими шкідливостями, які характеризують умови праці шахтарів, є несприятливі метеорологічні умови, пил і токсичні гази, шум і вібрація, недостатнє освітлення.
Тобто, робота в шахті є роботою з небезпечними та шкідливими умовами праці, а саме це виробничі процеси та (або) види робіт, що супроводжуються об'єктивними факторами, які створюють загрозу для здоров'я та життя працівників.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Таким чином, судом встановлено, що позивач отримав ушкодження здоров'я під час виконання ним трудових обов'язків у ВСП «Шахтоуправління Тернівське» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», а тому наявні у зв'язку з цим підстави, передбачені статтями 153, 237-1 Кодексу законів про працю України, для відшкодування моральної шкоди.
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання(отруєння) від 04.03.2021 року форма П-4, фактично не передбачено вини роботодавця у заподіянні шкоди, хоча встановлено існування шкідливих умов праці, у виді тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого(пил, маса вантажу, рівень шуму, температура повітря та вологість), що були причиною виникнення професійного захворювання.
Однак, ця обставина не може бути підставою для відмови в позові ОСОБА_1 до роботодавця, оскільки, як це випливає з аналізу норм частини 2 статті 153, статті173, частини 1 статті 237-1 Кодексу законів про працю України, до числа умов виникнення зобов'язання з відшкодування моральної шкоди відносяться наявність моральних страждань працівника або втрати нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника вживати додаткових зусиль для організації свого життя.
При цьому, вина роботодавця не є умовою настання такого виду юридичної відповідальності.
Крім того, суд вважає, що під час розгляду справи встановлено, що моральну шкоду позивачу заподіяно з вини відповідача внаслідок виконання ним трудових обов'язків в небезпечних та шкідливих умовах праці.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що отримання позивачем, під час виконання ним професійних обов'язків на підприємствах відповідача, ушкодження здоров'я, за наслідком якого виникла втрата професійної працездатності, відбулось у зв'язку з незабезпеченням належних та безпечних умов праці з боку роботодавця, внаслідок чого позивачу було спричинено моральні страждання у вигляді фізичних та душевних страждань, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є відповідач по справі.
Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25.05.2001 року)(далі за текстом також - Пленум) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди є Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04.03.2021 року, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та виписки із медичної карти амбулаторного(стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , згідно яких він лікувався від професійних захворювань з 2020 року по 2025 рік у стаціонарі 39(тридцять дев'ять) разів, що беззаперечно вплинуло на моральний стан позивача.
Крім того, суд визнаючи заподіяння позивачу моральної шкоди бере до уваги рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004, в якому зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я, тощо.
На основі аналізу приведених вище доказів, суд вважає, що вина відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я є доведеною, що є підставою для задоволення позову.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди саме в розмірі 240 000,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована та є завищеною.
Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, судової практики у даній категорії спорів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 60 0000,00 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.
Доводи відповідача, з приводу того, що позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, а також не надав підтвердження спричинення йому моральної шкоди внаслідок шкідливих умов праці не заслуговують на увагу, так як в п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Водночас згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Визначена судом сума моральної шкоди 60 000грн. перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2025 року(8000грн.), тому ця сума підлягає стягненню з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру та від сплати судового збору звільнений на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог(60 000грн.х100/240000грн.=25%, 25%х2400грн.(1% від ціни позову майнова вимога)=600грн.),тобто в сумі 600грн.
Керуючись ст.ст.263-265,273 ЦПК, на підставі ст.ст.173, 237-1 КЗпП України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,- задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок отримання професійного захворювання в сумі 60000грн.(шістдесят тисяч гривень 00 копійок) з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 600грн.(шістсот гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», 51400 Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 76, ЄДРПОУ 00178353.
Суддя: Д.Є.Хоменко