Справа № 204/11081/24
Провадження № 1-кп/204/615/25
28 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 12024041680001113 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 19 вересня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявила клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 . В обґрунтування свого клопотання зазначила, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до восьми років. У зв'язку із чим є достатні підстави вважати, що враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, його невідворотність, з метою уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення ОСОБА_3 може вдатися до дій щодо переховування від суду. Крім цього, слід врахувати, що ОСОБА_3 у м. Дніпро не має будь-якої рухомої/нерухомої власності, офіційного місця роботи, навчання тощо, у зв'язку із чим може безперешкодно покинути територію міста, переслідуючи мету непритягнення до кримінальної відповідальності. Крім цього, існує ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Враховуючи те, що ОСОБА_3 , на стадії досудового розслідування у відповідності до норм КПК України був ознайомлений із матеріалами кримінального провадження, є достатні підстави вважати, що останньому можуть бути відомі анкетні та контактні дані як потерпілих, так і свідків. У зв'язку із чим, ОСОБА_3 може об'єктивно впливати шляхом умовлянь, погроз, примусу на останніх задля того щоб останні зміни свої показання на його користь або взагалі відмовились надавати об'єктивні показання. Слід також взяти до уваги й той факт, що 06 травня 2025 року вироком Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком два роки, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримала думку свого підзахисного.
Дослідивши клопотання прокурора щодо продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з наступного.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 183 КПК України одним із видів запобіжних заходів є тримання під вартою. Цей запобіжний захід є винятковим та застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 КПК України.
У частині 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Судом встановлено, що ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 12 вересня 2025 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 10 листопада 2025 року включно, а також було визначено розмір застави.
Підставою для продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам.
Частиною 1 ст. 335 КПК України визначено, що під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своїх клопотаннях у сукупності.
Суд виходить з вірогідності причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Оцінюючи ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, окрім цього існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
На користь реального існування вказаного ризику слід віднести те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчинити дії щодо уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, враховує, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Судом також береться до уваги й той факт, що на території України, починаючи, з 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, а тому у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об'єктивних причин відсутні можливості в повному обсязі виконувати органами влади свої повноваження на певних територіях, що в свою чергу погіршує можливість здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого.
Судом також береться й до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має жодного підтвердженого джерела доходу, а тому може вдатися до дій щодо виїзду з території України задля уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Також слід зазначити, що обвинуваченого ОСОБА_3 вироком Швченківського районного суду міста Дніпра 06 травня 2025 року було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років із застосуванням ст. 75 КК України на строк два роки, та враховуючи те, що ОСОБА_3 не має офіційного джерела доходу, може повторно вчиняти кримінальні правопорушення задля забезпечення своєї життєдіяльності, а тому на даний час існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Що стосується посилання прокурора на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то вказане не може бути взятим судом до уваги, оскільки свідки, вже були допитані під час судового розгляду. Дійсно, залишається не допитаним лише один свідок, який на даний час проходить військову службу та у нього відсутня об'єктивна можливість з'явитись до суду, а тому фактично обвинувачений не взмозі чинити будь-який тиск на вказаного свідка.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд вважає, що обраний та продовжений відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого суд на даному етапі не встановив.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не відпали, а тому дію обраного запобіжного заходу слід продовжити на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-317, 369, 371,372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26 грудня 2025 року включно.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади у разі наявності свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-підварти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1