Справа № 209/4785/25
Провадження № 1-кп/209/250/25
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
29 жовтня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , які приймають участь в режимі відеоконференції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське клопотання прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Горлівка, Донецької області, громадянка України, має повну загальну освіту, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, заміжня, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживала: АДРЕСА_2 , на підставі ст. 89 КК України, раніше не судима,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202402501000078 від 05.03.2024 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України, -у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України, -
Коротка історія провадження.
01 липня 2025 року в провадження Дніпровського районного суду міста Кам'янського надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 1-кп/209/250/25 по справі № 209/4785/25 відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обвинувачених у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України.
Під час розгляду кримінального провадження, на стадії судового розгляду, ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 08.08.2025 продовжено обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , в період доби з 21.00 до 05.00 години строком на 2 (два) місяці та продовжено покладені на обвинувачену обов'язки, зокрема прибувати до суду із встановленою періодичністю.
Також ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 08.08.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, за адресою: АДРЕСА_2 , строком на два місяці до 06 жовтня 2025 року включно та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
В призначені судові засідання обвинувачена ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово не з'являлися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у зв'язку із чим, ухвалами суду до обвинувачених було застосовано привід.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 26 вересня 2025 року обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 оголошено в розшук. Судове провадження зупинено.
13.10.2025 прокурором Кам'янсько окружної прокуратури ОСОБА_8 до суду подано клопотання про надання дозволу на затримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з метою приводу для участі у судовому засіданні з розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів тримання під вартою, а також подано клопотання про обрання відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 14 жовтня 2025 року відновлено судове провадження по кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202402501000078 від 05.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. Судовий розгляд призначено на 22 жовтня 2025 року.
22.10.2025 у судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_4 повідомив суд, що від родичів обвинувачених отримав інформацію, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 утримуються під вартою у ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19», просив суд здійснити запит щодо вказаних обставин.
Згідно відповіді на запит суду, ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» листом від 24.10.2025 повідомлено, що гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 24.10.2025 перебуває в установі ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» на підставі ухвали Франківського районного суду м.Львова від 13.10.2025 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 09.12.2025 включно, з визначеним розміром застави в сумі 393640,00 грн. Також повідомлено, що гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в установу не поступав.
Зміст та доводи поданого прокурором клопотання про обрання відносно обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор покликається на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілим, вчиненому у великих розмірах, вчиненому повторно, організованою групою, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України. Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Також прокурор зазначає про те, що як вбачається з матеріалів кримінального провадження підставами застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри (на теперішній час обвинувачення) у вчиненні особою кримінального правопорушення (вина обвинуваченого повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами), а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
На обґрунтування існування ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що ОСОБА_5 вчинила низку умисних особливо тяжких злочинів у складі організованої групи, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, а відтак усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене діяння та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення, обвинувачена може у будь-який момент залишити межі міста та області або перетнути державний кордон України з метою уникнення покарання за вчинені нею кримінальні правопорушення, що може виразитись у вигляді втечі. В судові засідання обвинувачена ОСОБА_5 не з'являється, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалами суду від 18.09.2025 та від 22.09.2025 було застосовано привід до обвинуваченої ОСОБА_5 . На виконання ухвал суду від співробітників Відділення поліції №1 Кам?янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення з рапортами та поясненнями, з яких встановлюється, що привід відносно обвинуваченої ОСОБА_5 здійснити не можливо у зв'язку з відсутністю останньої за місцем проживання. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам?янського від 26.09.2025 обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було оголошено у розшук.
Про існування ризику передбаченого п.3. ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що усвідомлюючи загрозу реального відбування покарання, передбаченого санкцією ч.5 ст. 190 КК України, обвинувачена, перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зможе безперешкодно чинити спроби незаконного впливу на свідків та потерпілих з метою спонукання їх до відмови від надання показань чи зміни показань, ухилення від подальшої явки до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
На обґрунтування існування ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначає, що вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 кримінальних правопорушень проти власності, відсутність у неї міцних соціальних зв?язків, зокрема, місця роботи чи іншого законного джерела доходу - все це в сукупності безумовно вказує на стійку антисоціальну спрямованість поведінки обвинуваченої. Наявність 23 епізодів вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень свідчать про системність вчинення ОСОБА_5 у складі організованої групи, даних злочинів з метою покращення свого фінансового положення, є єдиним видом її заробітку. ОСОБА_5 вчинювались кримінальні правопорушення відносно вразливої категорії осіб - потерпілих, у яких родичі та близькі особи - військовослужбовці Збройних сил України безвісно зникли або перебувають у полоні. ОСОБА_5 у складі організованої групи з ОСОБА_7 та Особою (матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження у зв'язку з її розшуком), використовували вразливість потерпілих та їхнє бажання дізнатися бодай якусь інформацію про долю рідної особи, яка зникла безвісти або перебуває в полоні, розуміючи, що людина в такому емоційному стані готова піти на великі жертви заради можливості відновити контакт з близькою людиною.
Окрім того, ОСОБА_5 перебуваючи в статусі обвинуваченої продовжувала вчинювати кримінальні правопорушення (20.08.2020 відносно ОСОБА_5 , направлено до суду обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 190, ч.3 ст. 190 КК України, також 25.05.2023 відносно ОСОБА_5 направлено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України). Також, слідчим відділенням ВП №3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100100002865 від 15 серпня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, яку 25.08.2025 затримано в порядку ст. 208 КПК України на території м. Києва та 27.08.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави, яка останньою внесена та ОСОБА_5 звільнена з під варти, тобто ОСОБА_5 вчинено кримінальне правопорушення після скерування даного обвинувального акту до Дніпровського районного суду міста Кам'янського. Відтак ризик продовження обвинуваченою протиправної діяльності та вчинення нею інших кримінальних правопорушень, зокрема, проти власності - це не припущення, а вже доведений факт.
Також покликається на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 08.08.2025 відносно ОСОБА_5 продовжено строк дії домашнього арешту в нічний час, а також продовжено покладені на обвинувачену обов'язки, в тому числі обов'язок прибуття до прокурора, суду із встановленою періодичністю, повідомляти прокурора чи суд про зміну місця проживання, не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає: Дніпропетровська область, м. Кам?янське, без дозволу слідчого, прокурора або суду. Проте, останньою покладені судом обов'язки порушено, ОСОБА_5 не з'являється до суду, за місцем мешкання відсутня, не повідомила прокурора чи суд про зміну місця проживання та відлучалася із населеного пункту, в якому вона проживає (як зазначалося вище, 25.08.2025 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України на території м. Києва), тобто більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання покладених на ОСОБА_5 обов'язків. Підставами застосування запобіжного заходу у відношенні обвинуваченої ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри (на теперішній час обвинувачення) у вчиненні особою кримінального правопорушення (вина обвинуваченого повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України. Вказані обставини свідчить про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який передбачений ст. 183 КПК України та який у повній мірі забезпечить виконання покладених на обвинувачену обов'язків, а також забезпечить запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання з наведених у ньому підстав та просила обрати у відношенні обвинуваченої ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави. Зазначила, що більш м'які запобіжні заходи не унеможливлять вказані у клопотанні ризики, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суму збитків, а також інші обставини, зокрема те, що ОСОБА_5 перебуваючи в статусі обвинуваченої продовжувала вчинювати кримінальні правопорушення та щодо неї було направлено обвинувальні акти до суду, а також здійснюються досудові розслідування у кримінальних провадженнях, де ОСОБА_5 є підозрюваною.
Щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, прокурор покликалась на те, що будь-який розмір застави не зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 своїх процесуальних обов'язків, оскільки останньою у інших кримінальних провадженнях вноситься застава, вона звільняється з-під варти та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення.
Потерпілі в судове засідання не з'явилися, разом з цим у матеріалах кримінального провадження наявні їх заяви, у яких зокрема просять судовий розгляд проводити без їх участі та зазначають, що не заперечують про прийняття судом процесуальних рішень за їх відсутності.
Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 щодо задоволення вказаного клопотання заперечив, покликаючись на те, що обвинувачена вже перебуває під вартою за іншим кримінальним провадженням на підставі ухвали слідчого судді Франківського районного суду м.Львова, а відтак вважає, що недоцільно обирати до обвинуваченої у даному кримінальному провадженні ще один запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Щодо визначення розміру застави зазначив, що вимогами КПК України визначено вичерпний перелік підстав для незастосування розміру застави, разом з цим прокурором не наведено таких підстав, а відтак, якщо суд визнає клопотання прокурора обґрунтованим, просить визначити у даному кримінальному провадженні обвинуваченій розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів, враховуючи ту обставину, що обвинувачена частину грошових коштів відшкодувала потерпілим.
Обвинувачена ОСОБА_9 підтримала доводи свого захисника, зокрема зазначила, що порушила визначений судом запобіжний захід та не з'являлась до суду, з вимушених для неї обставин, а тому просить суд при вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити їй розмір застави.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Правове регулювання.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Положення статті 177 КПК України визначають, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч.1 ст.194 КПК України).
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.6 та 8 ст.176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 4-5 ст.182 КПК України).
Згідно з ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.
Мотиви та висновки суду.
ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, вчиненому у великих та особливо великих розмірах, організованою групою, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідає умовам для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України.
У клопотанні прокурора йде мова про наявність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. За таких обставин, суд під час розгляду клопотання надаватиме оцінку лише в частині існування заявлених прокурором ризиків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість, на що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини.
У клопотанні прокурор стверджує, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Щодо ризику переховування обвинуваченої від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).
Під час розгляду клопотання прокурором доведено, що ризик переховування від суду, який суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистих обставин обвинуваченої ОСОБА_5 (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, відсутність зареєстрованого місця проживання, засоби до існування, ухилення явки до суду, порушення обраного судом запобіжного заходу, оголошення її у розшук).
Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України, які є особливо тяжкими злочинами у розумінні ст.12 КК України, санкцією передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Відповідно до Рекомендації Rec (2006) 13 Комітету Міністрів Ради Європи державам учасницям щодо застосування тримання під вартою, умов, у яких воно відбувається, і запровадження гарантій від зловживань, визначення будь-якого ризику має ґрунтуватися на певних обставинах справи, але особлива увага має приділятися: a. характеру та тяжкості стверджуваного правопорушення; b. покаранню, яке може бути призначене у разі засудження; c. віку, стану здоров'я, характеру, минулому та особистим і соціальним обставинам відповідної особи, і особливо її суспільним зв'язкам; d. поведінці відповідної особи, особливо тому, як вона виконувала зобов'язання, які, можливо, були покладені на неї під час попередніх кримінальних проваджень.
Таким чином, покарання, яке загрожує особі у разі визнання винною у вчиненні інкримінованого діяння, є важливим критерієм для визначення виду запобіжного заходу.
Разом з цим, саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Такими факторами у цьому кримінальному провадженні є, зокрема те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене діяння та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення, може у будь-який момент залишити межі міста та області або перетнути державний кордон України з метою уникнення покарання за вчинені нею кримінальні правопорушення, що може виразитись у вигляді втечі.
Також суд приймає до уваги процесуальну поведінку обвинуваченої щодо явки до суду. Зокрема, те, що обвинувачена в судові засідання не з'являлася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалами суду від 18.09.2025 та від 22.09.2025 до обвинуваченої ОСОБА_5 було застосовано привід, при цьому на виконання ухвал суду від співробітників Відділення поліції №1 Кам?янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення з рапортами та поясненнями, з яких зазначалося, що привід відносно обвинуваченої ОСОБА_5 здійснити не можливо у зв?язку з відсутністю останньої за місцем проживання та місцезнаходження ОСОБА_5 не відоме. Відповідно ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам?янського від 26.09.2025 обвинувачену ОСОБА_5 було оголошено у розшук.
А відтак, сукупність усіх цих обставин свідчить про істотність ризику переховування обвинуваченої ОСОБА_5 від суду.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України).
Так, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, тобто можливості ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо того, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п.5 ч.1 ст.177 КПК України)
Також суд вважає доведеним прокурором ризик того, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності. Враховуючи особу обвинуваченої, характер та обставини злочинів, у яких вона обвинувачується, в неї немає достатніх стримуючих факторів, які б могли вплинути на її поведінку.
Як вбачається з клопотання прокурора, ОСОБА_5 , перебуваючи в статусі обвинуваченої продовжувала вчинювати кримінальні правопорушення (20.08.2020 відносно ОСОБА_5 , направлено до суду обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, а також 25.03.2025 відносно ОСОБА_5 направлено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України).
Окрім цього, з клопотання прокурора вбачається, що слідчим відділенням ВП №3 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025100100002865 від 15 серпня 2025 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України яку 25.08.2025 затримано в порядку ст. 208 КПК України на території м. Києва та 27.08.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним розміром застави, яка останньою внесена та ОСОБА_5 звільнена з під варти. Також, як зазначила прокурор на підставі ухвали Франківського районного суду м.Львова від 13.10.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, у кримінальному провадженні, де остання є обвинуваченою.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що ризик продовжити злочинну діяльність чи вчинити інше кримінальне правопорушення є небезпідставним.
Таким чином, враховуючи встановлені в ході розгляду клопотання прокурора про обрання обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, факти та обставини, суд дійшов висновку, що на теперішній час наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 статті 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінальних правопорушень, у яких вона обвинувачується, та ступінь ймовірності таких ризиків є високим.
Окрім цього, на виконання вимог закону суд розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно вимог ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності існування інших обставини, а саме:
- ОСОБА_5 висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, у разі визнання її винуватою у їх вчиненні, останній може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна;
- міцність соціальних зв'язків обвинуваченої ОСОБА_5 , зокрема така на підконтрольній Україні території у встановленому законом поряду місця проживання немає;
- ОСОБА_5 не працює, інформації про інші джерела доходів сторонами судового провадження не надано;
- щодо репутації обвинуваченої, то соціальна оцінка ОСОБА_5 виражається в осуді, недовірі та негативному ставленні суспільства, оскільки лише в межах цього кримінального провадження потерпілими є 23 особи;
- обвинувачена ОСОБА_5 раніше не судима, разом з тим на стадії досудового розслідування перебувають кримінальні провадження в яких ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 190 КК України;
- кількість епізодів злочинної діяльності, потерпілими від кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_5 в межах цього кримінального провадження є 23 особи, розмір майнової шкоди, завданий потерпілим учасниками організованої групи, за версією сторони обвинувачення, складає 4 943 863, 80 грн, яка залишається не відшкодованою у зазначеному розмірі.
З урахуванням викладеного, особи обвинуваченого, обставин вчинення кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , суд вважає, що інші запобіжні заходи з об'єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку обвинуваченої, та для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід тримання під вартою, що є достатнім та необхідним для забезпечення виконання нею процесуальних обов'язків.
Відомостей, які свідчили б про неможливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Щодо доводів сторони обвинувачення про наявність підстав не визначати обвинуваченій ОСОБА_5 розміру застави при обрані запобіжного заходу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
При цьому, суд звертає увагу на те, що жоден із визначених КПК запобіжних заходів (тримання під вартою, домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов'язання) не є санкцією чи покаранням за скоєну дію. Такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків в разі, якщо є побоювання здійснення обвинуваченим будь-яких дій, що заважають встановленню істини чи виявленню винних осіб у кримінальному провадженні.
У відповідності до ст.29 Конституції України право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст.183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним чи обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Окрім цього, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, в тому числі у його рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України», що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також, що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
З огляду на зазначене, суд бере до уваги та частково погоджується з доводами сторони захисту в частині визначення суми застави, як альтернативи тримання під вартою та приходить до висновку, що клопотання прокурора про безальтернативність запобіжного заходу є необґрунтованими.
У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний/обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється/обвинувачується особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Водночас, ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував його наявні активи та поточні доходи, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника, шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
За таких обставин, з урахуванням обставин інкримінованих ОСОБА_5 кримінальних правопорушень та їх суспільної небезпеки, встановлених ризиків, суми спричиненої шкоди у кримінальному провадженні, майнового, сімейного стану та інших даних, які характеризують особу обвинуваченої та її спосіб життя, міцність її соціальних зв'язків, а також з врахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд вважає що заставу слід установити в розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень 00 коп., оскільки саме такий розмір, на даній стадії судового провадження, на переконання суду, здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення нею встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключить з її сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчинити інші протиправні дії.
Крім цього, застосовуючи до обвинуваченої ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути нею або заставодавцем внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену відповідні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 197, 199, 315, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора Кам'янської окружної прокуратури ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 27.12.2025 включно.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самою обвинуваченою так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).
Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок: одержувач-ТУ ДСА України в Дніропетровській області Код ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, р/р 158201720355229002000017442 в ГУДКСУ в м. Київ, призначення платежу: за кого (ПІП) та номер справи, обов'язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ підозрюваного.
Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Львівський слідчий ізолятор» або уповноваженій особі установи, де остання буде утримуватись під вартою.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, обвинувачена ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню з-під варти.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці:
1) прибувати за кожною вимогою суду, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження;
3) повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування);
4) утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та іншими обвинуваченими у провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну (за наявності).
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явилася за викликом до суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п'яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити начальнику державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Повний текст ухвали складений 29.10.2025.
Суддя ОСОБА_10