Справа № 686/28082/25
Провадження № 2-а/686/580/25
27.10.2025 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
у складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Гайдуку А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Вважає, що вказана постанова не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставною та необґрунтованою з огляду на те, що відсутності правові підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оскільки позивач не вчиняв будь-яких порушень, відповідачем з порушенням порядку визначеного нормами КУпАП, винесено постанову без будь-яких на те підстав.
З врахуванням наведеного позивач просить суд скасувати постанову про накладення на нього штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.; справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 3 статті 210-1 КУпАП закрити.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідно до ч.5 ст.261 КАС України.
Згідно вимог ч.3 ст.261 КАС України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачем вчасно виконано зобов'язання з уточнення своїх даних 20.09.2025 року щодо через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста відповідно до вимог абз.7 ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.2 ч.1 дод.2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» визначених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р. «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», що підтверджується відповідною відміткою в застосунку Резерв+ та отримував відстрочку від призову у вигляді бронювання до 05.11.2025 року.
Проте, 25.06.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 солдатом ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП України за те, що позивач не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Згідно останнього заключення військово - лікарської від 07.04.1997 року при ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр.. Молчанюк визнаний непридатним у мирний час та обмежено придатним до військової служби у воєнний час.
Як вбачається з даних протоколу, гр.. ОСОБА_1 порушив вимоги п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».
11.09.2025 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та за наслідками невиконання вимог оповіщення, складено протокол №3750 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Постановою №11246 від 22.09.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 на позивача накладено штраф у сумі 17000 грн., враховуючи що він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, чим порушив п.2 розділу ІІ «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим скоїв адміністративне правопорушення під час дії особливого періоду, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частина 1 ст.210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зазначених в протоколі та оскаржуваній постанові, в тому числі і на підтвердження факту необхідності явки позивача для проходження повторного ВЛК до 05 червня 2025 року з метою визначення придатності до військової служби, повноважень особи, що складала протокол про адміністративне правопорушення.
Так, як згідно даних порталу «Оберіг» МОУ Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, дані якого були доступні посадовим особам відповідача, жодних даних про позивача, як непридатну особу за станом здоров'я згаданий реєстр не містив і не містить на сьогоднішній день натомість, статус позивача з 16.09.2022 року відображається, як придатний до військової служби.
Отже, з наведеного слідує, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем п.2 розділу ІІ «Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» та правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 210-1 КУпАП, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.
Відтак, суд приходить до висновку, що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Пункт 1 частини 1 статті 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У контексті оцінки доводів позивача, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №11246 від 22.09.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.139 КАС України, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 605,60 грн. судового збору.
Керуючись, ст. ст. 7 , 9, 210 ч.2, 247, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 77, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задоволити.
Постанову №11246 від 22.09.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000 грн. - скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 605,60 грн. судового збору.
Рішення підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 27.10.2025 року.
Суддя Сергій Стефанишин