29 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №140/6248/24
адміністративне провадження № К/990/32106/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Гриціва М.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №140/6248/24
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2
до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року (колегія у складі: головуючого судді Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.), -
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до Управління соціальної політики виконавчого комітету Володимирської міської ради Волинської області (далі - відповідач, Управління), в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління щодо припинення виплати з 01 березня 2024 року неповнолітній дитині - ОСОБА_2 допомоги, як внутрішньо переміщеній особі, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» від 20 березня 2022 року №332 (далі - Порядок №332);
- зобов'язати Управління поновити виплату з 01 березня 2024 року неповнолітньому ОСОБА_2 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що передбачена Порядком №332.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона та її син - ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами та отримували допомогу на проживання, передбачену Порядком №332. Однак, виплату такої допомоги позивачці з 01 вересня 2023 року, а її сину з 01 березня 2024 року було припинено на підставі підпункту 3 пункту 7-1, пунктів 13, 13-2 Порядку №332, адже позивач має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн., і вона є непрацюючою працездатною особою, а її син ОСОБА_2 навчається у закладі загальної середньої освіти на очній формі навчання. Позивач не заперечує наявності на її банківському рахунку коштів у означеній сумі, проте вважає, що така обставина не може бути підставою для припинення виплати допомоги її сину, так як дитина є самостійним суб'єктом відповідних правовідносин зі спеціальним статусом - «внутрішньо переміщена особа», а її права, пов'язані з цим статусом, не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у її батьків, інших законних представників.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року позов задоволено повністю.
4. Ухвалюючи рішення, вказаний суд виходив з того, що діти є самостійними суб'єктами даних правовідносин та мають спеціальний статус - «внутрішньо переміщена особа», а їх права, пов'язані з цим статусом, не залежать від виникнення, зміни та/або припинення таких прав у їхніх батьків. Наявність у сина позивачки довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, виданої Управлінням, свідчить про протиправність дій відповідача щодо позбавлення дитини виплати допомоги на проживання з 01 березня 2024 року й порушує її права.
5. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 03 червня 2025 року скасував рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та ухвалив у справі нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
6. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що нормативно-правовими актами, якими врегульовано питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, зокрема, щодо порядку надання такої допомоги, є Порядок №332 та Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 року №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (далі - Постанова №709). Зміст цих нормативно-правових актів у відповідній редакції свідчить про те, що виплата допомоги на проживання на сім'ю припиняється (не виплачується), якщо за результатами верифікації встановлено, що особа з числа членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн. Відтак, оскільки обставини наявності у ОСОБА_1 , яка є членом сім'ї свого сина, депозиту на банківському рахунку в загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн., не спростовано, у відповідача були наявні правові підстави для припинення виплати ОСОБА_2 допомоги на проживання згідно із підпунктом 3 пункту 7-1 Порядку №322.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
7. Не погодившись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року залишити в силі.
8. Як на підставу для касаційного оскарження судового рішення, вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, неправильне застосування ним норм матеріального права, що врегульовують питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а також неврахування висновку щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №160/12308/22.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
9. 28 липня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
10. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 28 липня 2025 року) справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
12. 14 жовтня 2025 року на адресу Верховного Суду від Управління надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.
13. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.
15. ОСОБА_2 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 08 квітня 2022 року; зареєстроване місце проживання: ( АДРЕСА_1 ); фактичне місце проживання: ( АДРЕСА_2 ).
16. З 08 квітня 2022 року як позивачу, так і її сину призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам. Виплату такої допомоги позивачці з 01 вересня 2023 року, а її сину ОСОБА_2 з 01 березня 2024 року було припинено.
17. У зв'язку із припиненням такої виплати позивач звернулась із заявою до відповідача.
18. Листом від 02 травня 2024 року №831/01-18/2-24 Управління повідомило, що згідно із підпунктом 3 пункту 2 Постанови №709 з 01 вересня 2023 року виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, якщо за результатами верифікації встановлено, що внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн. У файлі верифікації від 28 серпня 2023 року, що надійшов від Мінфіну в програмний комплекс «Єдина інформаційна система соціальної сфери», міститься інформація, що у ОСОБА_1 наявний депозит на таку суму. З цих підстав, враховуючи положення підпункту 3 пункту 2 Постанови №709, пунктів 7-1, 13 Порядку №332, з 01 вересня 2023 року виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам була припинена ОСОБА_1 , проте син позивачки ОСОБА_2 отримував цю допомогу по 29 лютого 2024 року. Крім того, оскільки ОСОБА_1 є непрацюючою працездатною особою, а її син ОСОБА_2 навчається очно у ліцеї №2 м. Володимира, то згідно пункту 13-2 Порядку №332 у продовженні виплати допомоги з 01 березня 2024 року відмовлено.
19. Вважаючи такі дії Управління щодо відмови у виплати допомоги її сину як внутрішньо переміщеній особі протиправними, позивач за захистом порушених прав своєї дитини звернулася до суду із цим позовом.
Позиція Верховного Суду
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.
21. Так, гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України від 20 жовтня 2014 року №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII).
22. Як установлено статтею 1 вказаного Закону №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
23. Відповідно до статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
24. При цьому згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
25. За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.
26. 20 березня 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок №332).
27. Пунктом 1 Порядку №332 визначено, що цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).
28. Відповідно до пункту 2 Порядку №332 (в редакції, чинній на момент первинного звернення позивачки за допомогою) допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, а також території адміністративно-територіальної одиниці, де проводяться бойові дії та що визначена в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №204.
29. Згідно з пунктом 3 Порядку №332 (у вказаній вище редакції) допомога надається щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 грн.; для інших осіб - 2000 грн.
30. У той же час 01 серпня 2023 року набрала чинності Постанова №709, якою Порядок №332 викладено в новій редакції.
31. Пунктом 1 Постанови №709 установлено, що з 01 серпня 2023 року виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку №332, продовжується автоматично на один шестимісячний період.
32. Водночас згідно із пунктом 2 Постанови №709 з 01 вересня 2023 року виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови, зокрема, внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн., або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. грн.
33. Відповідно до пункту 3 Постанови №709 рішення про продовження виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї постанови, приймається на підставі інформації Міністерства фінансів за результатами проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги, інформацію про яких надано Міністерством соціальної політики з урахуванням даних, що обробляються стосовно них на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам Порядку №332, з урахуванням змін, затверджених цією постановою.
Перевірку відповідності відомостей щодо внутрішньо переміщеної особи вимогам, зазначеним у пункті 2 цієї постанови, Міністерство фінансів проводить станом на 01 серпня 2023 року.
34. Таким чином, наведене дає підстави для висновку, що виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, починаючи з 01 серпня 2023 року, не продовжується у разі, зокрема, наявності на депозитному банківському рахунку (рахунках) внутрішньо переміщеної особи коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн., обставини чого встановлюються за результатами проведеної Міністерством фінансів верифікації даних щодо одержувачів допомоги.
35. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 на обґрунтування своїх вимог посилалася на протиправність припинення Управлінням виплати з 01 березня 2024 року допомоги, передбаченої Порядком №332, її неповнолітній дитині (сину) - ОСОБА_2 . На недостовірність інформації щодо наявності на її депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн., а також на безпідставність припинення безпосередньо їй виплати допомоги на проживання з 01 вересня 2023 року, позивач не вказувала.
36. У контексті наведено та обставин, що склалися у спірній ситуації, слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2023 року №1226 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання окремих питань стосовно внутрішньо переміщених осіб» Порядок №332 доповнено пунктом 7-1, згідно підпункту 3 якого із 01 грудня 2023 року допомога не призначається/не виплачується на сім'ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання особа з числа членів сім'ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн., або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред'явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. грн. (крім внутрішньо переміщених осіб, один із членів сім'ї яких отримує щорічну або одноразову державну грошову допомогу як особа, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України).
37. При цьому, як установлено пунктом 13 Порядку №332 (у редакції, чинній станом на момент припинення виплати допомоги сину позивачки та її звернення із запитом до відповідача), особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до Постанови №709 та особам/сім'ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, її виплата може бути продовжена ще на один шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 7, 7-1, 13-1, 13-4 цього Порядку.
38. Зміст вказаних законодавчих положень свідчить про те, що із 01 грудня 2023 року допомога не призначається/не виплачується на сім'ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо, зокрема, особа з числа членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. грн. У той же час умовою, за якої особам/сім'ям, які є отримувачами допомоги відповідно до Порядку №332, може бути продовжено її виплата ще на один шестимісячний період, є їх відповідність критеріям, в тому числі й щодо відсутності означеної вище суми коштів (100 тис. грн. і більше) на депозитному банківському рахунку (рахунках) у осіб з числа членів сім'ї/уповноваженої особи.
39. Пунктом 3 Порядку №332 визначено, що до складу сім'ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб), зокрема, чоловік, дружина, діти, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти до досягнення 23 років і не мають власних сімей.
40. У справі, яка розглядається, судами встановлено та не спростовано позивачем, що за результатами проведеної Міністерством фінансів верифікації даних щодо одержувачів допомоги отримано інформацію щодо наявності на депозитному банківському рахунку ОСОБА_1 коштів в загальній сумі, що перевищує 100 000 грн. Не ставилися позивачем під сумнів і обставини навчання її сина у закладі загальної середньої освіти за денною (очною) формою.
41. За наведеного, беручи до уваги призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам - для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку (пункт 1 Порядку №332), колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності у відповідача правових підстав для припинення з 01 березня 2024 року виплати ОСОБА_2 (неповнолітньому сину позивачки) допомоги, передбаченої Порядком №332, у зв'язку із невідповідністю особи з числа членів його сім'ї (матері) критеріям, за яких виплата такої допомоги внутрішньо переміщеній особі/сім'ї може бути продовжена, а також вперше призначена.
42. Ураховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, висновок апеляційного суду щодо окреслених питань ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення.
43. Касаційна ж скарга не містить необхідного обґрунтування на підтвердження того, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував одні й ті ж самі норми матеріального права всупереч змісту фактичних обставин справи та їх правовому значенню, згаданому у вираженому (відображеному) правовому висновку Верховного Суду у постанові, на яку, як на підставу касаційного оскарження, послалася позивач.
44. Так, в основі правозастосування Верховного Суду у вказаній позивачем справі лежать відмінні із цією справою фактичні обставини, які зумовили відповідне трактування і застосування норм права, як наслідок, такі висновки Верховного Суду не є релевантними до цієї справи.
45. При цьому Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
46. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
47. Враховуючи, що обставини неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги позивача відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій М.І. Грицiв