29 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4717/24 пров. № А/857/7965/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Поліщук О.В. у м. Рівне) у справі № 460/4717/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частина НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення оформлене листом/рішенням № 3359 вих. від 19.03.2024 військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 здійснити виплату коштів, в якості грошового забезпечення безвісти зниклого сина ОСОБА_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , виплата якої передбачена Порядком виплати грошової допомоги забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральні держави або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, здійснити виплату ОСОБА_1 коштів, в якості грошового забезпечення безвісти зниклого сина ОСОБА_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , виплата якої передбачена Порядком виплати грошової допомоги забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральні держави або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісти в лютому 2024 року під час виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Надалі, позивач звернулась із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 , в якій просила виплачувати їй, як матері зниклого безвісти сина, частину його грошового забезпечення, виплата якого передбачена Порядком № 884. Тимчасово виконуючий командира військової частини надав відповідь на заяву позивача, якою відмовив позивачу у виплаті грошового забезпечення у зв'язку із наявністю у безвісти зниклого військовослужбовця неповнолітніх дітей. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки на час визнання ОСОБА_3 безвісти зниклим, він був зареєстрований та мешкав разом з матір'ю; шлюб між ним та дружиною розірваний; на утримання дітей стягуються аліменти.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що виплата грошового забезпечення законним представникам неповнолітніх дітей (в розглядуваному випадку матері дітей) зниклого безвісті військовослужбовця здійснюється за умови відсутності у військовослужбовця дружини (чоловіка), оскільки саме така особа має першочергове право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , 2008 року народження та ОСОБА_5 2010 року народження, відтак першочергове право на отримання грошового забезпечення має законний представник дітей, тобто їх мати - ОСОБА_2 .
Щодо посилання позивача на отримання неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 аліментів з його грошового забезпечення, то суд зазначає, що вказана обставина не впливає на черговість виплати грошового забезпечення членам сім'ї військовослужбовця, що визначена Порядком № 884.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляцій скарзі зазначає, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є матір'ю військовослужбовця ОСОБА_3 , який був призваний до Збройних сил України під час мобілізації.
17.02.2024 на ім'я позивача надійшло сповіщення сім'ї № 23 в якому було зазначено, що старший солдат ОСОБА_3 13.02.2024 в результаті бойового зіткнення з противником зник безвісти.
26.02.2024 позивач звернулась із заявою до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати їй належної частини грошового забезпечення, які належали її сину.
Рішенням, яке викладене у формі листа від 19.03.2024 за вих. № 3359, відповідач, посилаючись на пункт 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 № 884, - відмовив у задоволенні заяви позивача. Мотивуючи підстави такої відмови відповідач вказав, що в пункті 7 Порядку № 884 наведено вичерпний перелік осіб, яким здійснюється виплата грошового забезпечення військовослужбовця, котрий зник безвісти, а саме: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Повідомлено, що грошове забезпечення, належне зниклому безвісти військовослужбовцю, має виплачуватись законному представнику неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , оскільки неповнолітня дитина ОСОБА_4 має першочергове право на отримання такого грошового забезпечення відповідно до Порядку № 884.
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону).
У пункті 2 Розділу I «Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.07.2018 (далі - Порядок № 260), визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець (п.п.2 і 3 Розділу «XXX. Виплата грошового забезпечення у разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими» зазначеного Порядку № 260).
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Пунктами 1-4 Порядку № 884 визначено, що цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
У цьому Порядку під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку № 884 визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Аналіз наведених вище норм дає підстави дійти висновку, що у разі визнання військовослужбовця безвісти відсутнім за ним зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Така виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення військовослужбовця безвісти членам його сім'ї за їх заявою на ім'я командира військової частини. В свою чергу, командир військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
Крім цього, з вказаних вище норм права також слідує, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають члени сімей військовослужбовців: дружина (чоловіка), а в разі її (його) відсутності - повнолітні діти, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку). А особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батьки, мають право на виплату грошового забезпечення у рівних частка лише за умови, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням, яке викладене у формі листа від 19.03.2024 за вих. № 3359, відповідач, посилаючись на пункт 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 № 884, - відмовив у задоволенні заяви позивача. Мотивуючи підстави такої відмови відповідач вказав, що грошове забезпечення, належне зниклому безвісти військовослужбовцю, має виплачуватись законному представнику неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , оскільки неповнолітня дитина ОСОБА_4 має першочергове право на отримання такого грошового забезпечення відповідно до Порядку № 884.
Колегія суддів, беручи до уваги наведене вище, вважає обґрунтованою відмову відповідача з огляду на таке.
Так, ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , 2008 року народження та ОСОБА_5 2010 року народження, а тому першочергове право на отримання грошового забезпечення має законний представник дітей, тобто їх мати - ОСОБА_2 .
Щодо посилання позивача на отримання неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 аліментів з його грошового забезпечення, то суд зазначає, що вказана обставина не впливає на черговість виплати грошового забезпечення членам сім'ї військовослужбовця, що визначена Порядком № 884.
Разом з тим, доводи позивача про те, що вона постійно проживала із сином підтверджуються відповідною довідкою, однак ця обставина не є визначальною при вирішенні цього спору, оскільки позивачем не надані докази того, що вона перебувала на утриманні сина.
При цьому, суд зауважує, що письмової відмови ОСОБА_2 від виплати грошового забезпечення до відповідача не надходило, відтак її частка не підлягає рівномірному розподілу між іншими особами, які мають право на його одержання.
Відтак, враховуючи вимоги чинного законодавства, а також те, що доказів протиправності призначення та виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , як неналежній особі, в ході судового розгляду надано не було, тому позов задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року у справі № 460/4717/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула