Справа № 560/19748/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
29 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №220650002222 від 29.11.2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, періоди трудової діяльності відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року, видана на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та час догляду за дітьми до трьох років на підставі свідоцтв про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 .
Додатковим рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 року № 1058-IV.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідачі - ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та ГУ Пенсійного фонду України в місті Києві подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 220650002222 від 29.11.2024 року, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 23.05.1983 року серії НОМЕР_1 , а також періоди догляду за дітьми до трьох років, оскільки у свідоцтві про шлюб від 21.08.1983 серії НОМЕР_4 , на першій (титульній) сторінці трудової книжки від 23.05.1983 року серії НОМЕР_1 , у свідоцтвах про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 , зазначене по батькові заявника не відповідає її паспортним даним.
Крім того не враховано до стажу період роботи в колгоспі у 1990-2000 роках, оскільки в архівній довідці від 15.10.2024 року № 1525 по батькові зазначено скорочено.
Відповідно до розрахунку страхового стажу, проведеного пенсійним органом, страховий стаж позивача становить 16 років 5 місяців 10 днів.
Позивач не погоджується з рішенням пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком та вважає, що має достатньо стажу трудової діяльності який дає їй право на призначення пенсії, тому звернулася в суд з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг відповідачів.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
В солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування призначається пенсія за віком, як один із видів пенсійних виплат, частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 8 статті 11 Закону № 1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Згідно із пунктом 2 статті 14 Закону № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію, - для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, пункт 2 статті 14 щодо сплати страхових внесків страхувальниками за осіб, зазначених у пунктах 8, 11, 13, 14 статті 11 цього Закону, набирає чинності з 1 січня 2005 року.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №1058-IV, персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року "Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування" встановлено, що починаючи з 1 липня 2002 року обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 року за даними системи персоніфікованого обліку.
Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою-третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частинами 1, 3 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 1.1 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, (далі Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви, (пункт 1.8 Порядку № 22-1).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності-за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно із пунктами 4.3, 4.7 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
До 01 січня 2004 року стаж роботи працівників, який дає право на трудову пенсію обраховувався відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року, який набрав чинності 01.01.1992 року на підставі постанови ВР України від 6 грудня 1991 року № 1788-XII, (далі Закон № 1788-XII).
Згідно із пунктом а) статті 3 Закону № 1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів,-за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Стаття 56 Закону № 1788-XII встановлює види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.
Відповідно до статті 56 цього Закону, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також:
- будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків;
- час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердив "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній".
Згідно із пунктами 1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 23 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 13 "Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників", затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу.
Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видання несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Аналіз змісту наведених правових норм та їх застосування щодо встановлених у справі обставин, дає суду підстави зробити такі висновки.
Право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, відповідно підставами для відмови в призначенні пенсії за віком є відсутність встановленого законодавством страхового стажу та недосягнення особою встановленого законодавством віку.
11.10.2024 року позивачу виповнилося 60 років, із заявою про призначення пенсії за віком вона звернулася 25.11.2024 року.
За період трудової діяльності особи до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, основним документом, що підтверджує її трудовий (страховий) стаж є трудова книжка.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 220650002222 від 29.11.2024 року, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 23.05.1983 року серії НОМЕР_1 , а також періоди догляду за дітьми до трьох років, оскільки у свідоцтві про шлюб від 21.08.1983 серії НОМЕР_4 , на першій (титульній) сторінці трудової книжки від 23.05.1983 року серії НОМЕР_1 , у свідоцтвах про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 , зазначене по батькові заявника не відповідає її паспортним даним.
Страховий стаж позивача обчислений органом, що призначає пенсію становить 16 років 5 місяців 10 днів, за необхідного страхового стажу в розмірі не менше 31 року.
Відповідно до паспорта НОМЕР_5 , виданого Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 02 квітня 1997 року, позивач на сторінці, заповненою українською мовою ідентифікується як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження- с. Держанівка Дунаєвецького району Хмельницької області, на сторінці заповненою російською мовою (із перекладом на українську мову)-як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження-с. Держанівка Дунаєвецького району Хмельницької області.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 НОМЕР_6 від 10 вересня 1981 року (повторне), виданого Іванковецькою сільською радою Дунаєвецького району Хмельницької області, вбачається , що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Держанівка Дунаєвецького району Хмельницької області, батько новонародженої записаний за ім'ям ОСОБА_3 , по батькові новонародженої записано як ОСОБА_4 .
Із змісту свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 21 серпня 1983 року, виданого Іванковецькою сільською Радою Дунаєвецького району вбачається, що 21.08.1983 року між ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження-с. Держанівка Дунаєвецького району Хмельницької області, та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження- с. Держанівка Дунаєвецького району Хмельницької області, укладено шлюб, про що зроблено запис за № 13.
Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 .
В трудовій книжці НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року, виданої на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій в подальшому прізвище особи яка є її власником- ОСОБА_7 змінено на прізвище ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 21 серпня 1983 року, по батькові власника трудової книжки записано як ОСОБА_4 , із чого слідує, що по батькові власника трудової книжки відповідає паспортним даним позивача, а саме: сторінці паспорту НОМЕР_5 , виданого Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 02 квітня 1997 року яка заповнена українською мовою, де по батькові позивача записано також як ОСОБА_4 .
Таким чином, із змісту наведених документів, які позивач подала до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії за віком вбачається, що трудова книжка НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки по батькові власника у трудовій книжці за перекладом із російської мови на українську записано як ОСОБА_4 , що відповідає по батькові позивача записане у паспорті НОМЕР_5 , виданого Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 02 квітня 1997 року на сторінці паспорту українською мовою- ОСОБА_4 .
Запис позивача по батькові як ОСОБА_8 в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 21 серпня 1983 року, не заперечує факт належності трудової книжки НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року саме ОСОБА_1 , (в якій по батькові позивача записано як ОСОБА_4 ), так як на підставі вказаного свідоцтва про укладення шлюбу у трудовій книжці вчинено запис про зміну прізвища позивача із ОСОБА_2 на ОСОБА_6 .
Оскільки трудова книжка НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року належить ОСОБА_1 і такий факт не потребує окремого доказування за цивільною юрисдикцією, суд вважає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 220650002222 від 29.11.2024 року позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів її трудової діяльності відповідно до записів вчинених у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року, виданої на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Що стосується відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів догляду за дітьми до трьох років, оскільки у свідоцтві про шлюб від 21.08.1983 серії НОМЕР_4 , у свідоцтвах про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 , зазначене по батькові заявника не відповідає її паспортним даним, суд бере до уваги таке.
В період до 1 січня 2004 року час догляду за дитиною до трьох років зараховується до страхового стажу матері, яка на час народження дитини не перебувала у трудових відносинах,- на підставі свідоцтва про народження дитини.
У свідоцтвах про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 , матір'ю дітей записана ОСОБА_1 , тобто по батькові матері вказано як ОСОБА_8 , тоді як у паспорті НОМЕР_5 , виданого Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області 02 квітня 1997 року, позивач на сторінці, заповненою українською мовою ідентифікується як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на сторінці заповненою російською мовою (із перекладом на українську мову)-як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто у паспорті позивача на різних сторінках по батькові позивача вказане як ОСОБА_4 , а також як ОСОБА_8 .
Як зазначено вище у мотивувальній частині рішення суду, запис позивача по батькові як ОСОБА_8 в свідоцтві про укладення шлюбу НОМЕР_4 від 21 серпня 1983 року, не заперечує факт належності трудової книжки НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року саме ОСОБА_1 , (в якій по батькові позивача записано як ОСОБА_4 ), так як на підставі вказаного свідоцтва про укладення шлюбу у трудовій книжці вчинено запис про зміну прізвища позивача із ОСОБА_2 на ОСОБА_6 .
У вказаному свідоцтві про шлюб, чоловіком позивача записаний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який в свою чергу записаний батьком в свідоцтвах про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 .
Таким чином, із змісту наведених документів, які позивач подала до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії за віком вбачається, що свідоцтва про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки по батькові матері дітей відповідає російськомовному запису у паспорті позивача, а також свідоцтву про укладення шлюбу, яке в свою чергу підтверджує належність трудової книжки ОСОБА_1 .
Крім того, суд при вирішенні спору враховує, що у словнику-довіднику власних імен, авторів Л.Г. Скрипника, Н.М. Дзятківської, Київ, Наукова думка 2005, за редакцією В.М. Русанівського, наявне тільки ім'я ОСОБА_3 , тобто ім'я ОСОБА_3 допускається до написання і як ОСОБА_10 , тому ім'я ОСОБА_10 не може вважатися іншим іменем ніж ім'я Мечислав.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 220650002222 від 29.11.2024 року позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу часу догляду за дітьми до трьох років на підставі свідоцтв про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 . Відтак, таке необхідно визнати протиправним та скасувати.
Також разом судом встановлено, що із заявою про призначення пенсії за віком, позивач подала архівну довідку Комунальної установи Дунаєвецької міської ради "Трудовий архів" від 15.10.2024 року № 1525, виданої на ім'я ОСОБА_1 , про те, що в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспника зазначено, що ОСОБА_1 , (так в документі) дійсно працювала в колгоспі ім. Фрунзе с. Держанівка Дунаєвецького району в 1990-2000 роках.
Вказаний період роботи в колгоспі у 1990-2000 роках рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 220650002222 від 29.11.2024 року не враховано до страхового стажу позивача, оскільки в архівній довідці від 15.10.2024 року № 1525 по батькові зазначено скорочено, а саме: ОСОБА_1 .
Водночас, у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року, виданої на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наявні записи про трудову діяльність позивача у вказаний період часу з 1990 року по 2000 рік, а також за 2001-2003 роки із зазначенням виконуваної позивачем роботи на певних посадах, встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, та часу роботи за фактичною тривалістю, які підлягають обчисленню та зарахуванню до страхового стажу позивача.
Разом з тим суд вважає, що належність архівної довідки Комунальної установи Дунаєвецької міської ради "Трудовий архів" від 15.10.2024 року № 1525, виданої на ім'я ОСОБА_1 про те, що в книгах обліку трудового стажу і заробітку колгоспника зазначено, що ОСОБА_1 , (так в документі) дійсно працювала в колгоспі ім. Фрунзе с. Держанівка Дунаєвецького району в 1990-2000 роках, потребує встановлення факту належності такої довідки як правовстановлюючого документу саме ОСОБА_1 , в зв'язку із тим, що у довідці по батькові особи яка працювала у колгоспі ім. Фрунзе с. Держанівка Дунаєвецького району вказана тільки як буква М.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, обчислення трудового стажу колгоспника залежить від встановленого правлінням колгоспу річного мінімуму трудової участі особи в громадському господарстві, та фактичної кількості відпрацьованих працівником трудоднів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вірно зауважив, що оскільки при прийнятті рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві № 220650002222 від 29.11.2024 року за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком, не проводилося обчислення страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до записів трудової діяльності у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року, виписаної на ім'я ОСОБА_1 , а також обчислення страхового стажу часу догляду за дітьми до трьох років на підставі свідоцтв про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 , необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати позивачу до страхового стажу вказані періоди трудової діяльності на підставі трудової книжки НОМЕР_1 від 23 травня 1983 року, а також час догляду за дітьми до трьох років на підставі свідоцтв про народження дітей від 10.06.1985 серії НОМЕР_2 , від 28.04.1993 серії НОМЕР_3 , при цьому необхідно відмовити у позовній вимозі в якій позивач просить призначити та виплатити ОСОБА_1 з 25.11.2024 року пенсію по віку згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 року № 1058-IV, оскільки обчислення страхового стажу позивача за наведених обставин передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, а необхідність призначення пенсії за віком залежить від наявності достатнього розміру страхового стажу, обчислення якого є обов'язком і виключними повноваженнями органу, що призначає пенсію із врахуванням того, що такі дії пенсійним органом при прийнятті рішення, не проводилися.
Вирішуючи позовну вимогу про призначення та виплату ОСОБА_1 з 25.11.2024 року пенсії по віку згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 року № 1058-IV, суд враховує, що приймаючи рішення № 220650002222 від 29.11.2024 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не надало належної правової оцінки документам, які підтверджують трудовий стаж позивача, у зв'язку з чим зробило передчасний висновок про неможливість зарахування позивачу до страхового стажу періодів її роботи.
Таким чином, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не було надано належної оцінки в оскаржуваному рішенні відомостям про страховий стаж позивача, що позбавляє можливість суду здійснити контроль дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийняти рішення зобов'язального характеру про призначення пенсії за віком, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.11.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 року № 1058-IV.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.