Справа № 120/2857/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
29 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, крім іншого, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року.
30.11.2023 виписано виконавчий лист № 120/2857/23.
23.04.2025 на адресу суду надійшла заява представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням вищевказаного рішення суду в порядку визначеному статтею 382 КАС України шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Обґрунтовуючи таку заяву вказала, що при виконанні рішення суду відповідач не виконав судове рішення відповідно до його зобов'язальної частини, оскільки при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 Військовою частиною НОМЕР_1 не застосовано як базовий місяць січень 2008 року, про що свідчить сума коштів нарахованих та виплачених позивачу на його картковий рахунок.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.05.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом 60 днів з дня отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 120/2857/23 в частині нарахування і виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року. Також, зазначеною ухвалою зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати інформацію про керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення; реєстраційний номер облікової картки платника податку/серію і номер паспорта такої особи, а також інформацію про місце її проживання (перебування).
23.05.2025 представником ОСОБА_1 подано до суду заяву у якій просить накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 штраф в сумі від 20 до 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з огляду на невиконання судового рішення.
03.07.2025 представник відповідача подав до суду додаткові пояснення у яких вказав, що до Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був переведений з 15.01.2014 з м. Вінниці на вищу посаду заступника командира транспортної авіаційної ескадрильї, у зв'язку із чим мало місце зростання його посадового окладу, а тому для проведення подальшої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 січень 2014 року (як місяць в якому відбулось збільшення його посадового окладу (тарифної ставки)) має бути базовим. На переконання командира В/ч НОМЕР_1 , військовою частиною у повній мірі аргументовано чому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 № 120/2857/23 щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу виконано військовою частиною у обраний ними спосіб.
15.07.2025 на адресу суду першої інстанції від відповідача надійшли ще одні пояснення, у яких знову командир Військової частини НОМЕР_1 вказав на те, що до Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був переведений з 15.01.2014 з м. Вінниці на вищу посаду заступника командира транспортної авіаційної ескадрильї, у зв'язку із чим мало місце зростання його посадового окладу, а тому для проведення подальшої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 січень 2014 року (як місяць в якому відбулось збільшення його посадового окладу (тарифної ставки)) має бути базовим. Також представник звертає увагу суду на те, що виключно Військовій частині НОМЕР_1 , як відповідачу належить право визначення базового місяця та відповідного розрахунку індексації грошового забезпечення по кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
23.07.2025 представником відповідача подано до суду першої інстанції дві заяви у яких суб'єкт владних повноважень втретє вказав на тому, що саме січень 2014 року є базовим місяцем для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, оскільки саме в цьому місяці збільшився посадовий оклад позивача.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року відмовлено у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 120/2857/23.
Накладено на командира Військової частини НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
Половину штрафу у розмірі 45 420 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. стягнуто на користь ОСОБА_1 , іншу половину штрафу в розмірі 45 420 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. стягнути на користь Державного бюджету України.
Попереджено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що відповідно до частини 7 статті 382-3 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
Попереджено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції від 01 серпня 2025 року, військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, який із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. В доводах апеляційної скарги вказано, що відповідач об'єктивно не міг виконати рішення у строк, встановлений ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2025 для його виконання, оскільки у в/ч НОМЕР_1 відсутні відповідні кошти на виконання зобов'язань, передбачених цим рішенням. Видатки військової частини регламентуються кошторисом та здійснюються відповідно до Правил та бюджетного законодавства. Поряд із цим, командир в/ч НОМЕР_1 не допускав умисного невиконання судового рішення. Натомість, до апеляційної скарги долучено докази про вжиття заходів, спрямованих на забезпечення виконання рішення: здійснений розрахунок індексації грошового забезпечення та направлений лист до забезпечувального фінансового органу вищого рівня щодо виділення необхідного фінансування.
У відповідності до частини першої статті 311 КАС, зважаючи на те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Накладаючи штраф на Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що військова частина НОМЕР_1 у поданих до суду поясненнях від 03.07.2025, від 15.07.2025 та від 23.07.2025 фактично не погоджується із судовим рішенням, яке набрало законної сили, вказуючи на необхідності застосування базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2014 року, тоді як рішенням суду від 31.05.2023, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року. При цьому, суд першої інстанції вказав, що позбавлений можливості зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати, оскільки відповідачем не подано відповідного клопотання та не надано жодних доказів, що б підтверджували здійснення керівником суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений ст.382 КАС України.
Відповідно до частини першої вказаної статті суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У відповідності до частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно положень частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Як визначено частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Із системного аналізу наведених вище норм слідує, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд уповноважений або прийняти такий звіт або відмовити у його прийнятті.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023, крім іншого, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року.
Водночас у поданих до суду поясненнях від 03.07.2025, від 15.07.2025 та від 23.07.2025 (які розцінюються судом як звіт про виконання судового рішення) представник відповідача вказав про застосування ним базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2014 року.
Наведені обставини свідчить про те, що Військовою частиною НОМЕР_1 не виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 в частині зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця (як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення) січня 2008 року.
Додатковим підтвердженням того факту, що зазначене вище рішення суду залишається не виконаним є рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №120/1473/25, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025.
Так, предметом оскарження у справі № 120/1473/25 була постанова головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) Хорошої Н.В. від 27.02.2024 про закінчення виконавчого провадження №74029350 з примусового виконання виконавчого листа, виданого у справі № 120/2857/23.
При цьому, як у рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 06.03.2025, так і у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 встановлено, що рішення суду у справі № 120/2857/23 не виконано військовою частиною НОМЕР_1 в частині нарахування і виплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 враховуючи базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення - січень 2008 року.
Відтак, з огляду на невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття поданого військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (ч.4 ст.382-3 КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 382-3 КАС України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Тобто, у разі відмови у прийнятті звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення на суд покладається імперативний обов'язок вжити заходи реагування шляхом накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
Відтак, з огляду на відсутність підстав для прийняття поданого Військовою частиною НОМЕР_1 звіту про виконання судового рішення, а також з огляду на невжиття керівником суб'єкта владних повноважень жодних заходів для його виконання, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення необхідно накласти на командира Військової частини НОМЕР_1 штраф в сумі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 грн.
Між тим, колегія суддів враховує, що начальнику Фінансово-економічного управління командування ПС ЗС України направлено заявку від 08.08.2025 №382/ФЕС на фінансування Військової частини НОМЕР_1 (о/р НОМЕР_3 ) по КПКВ 2101020/1/2/1 КЕКВ 2800 на суму 102 731,00 грн (в тому числі ПДФО 15670,00 грн) для можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 . Проте, до винесення оскаржуваної ухвали від 01.08.2025 відповідач не надавав належних доказів вчинення достатніх дій з метою виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.05.2023 у справі № 120/2857/23.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що виконання судових рішень розглядається Судом як обов'язкова, невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). Суд неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що це право стало б ілюзорним у випадку, якщо б правова система держави допускала, щоб остаточний, обов'язковий судовий акт залишався невиконаним. Так, у рішенні у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 р. Європейський суд наголошує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (пункт 51). Так, Європейський суд констатував, що «більше, ніж половина рішень, ухвалених Європейським судом з прав людини у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Ця проблема постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України».
Крім цього, Суд в рішенні у справі «Шаренок проти України» від 22 лютого 2005 р. повторно наголосив, що тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції (пункт 25). У правовій доктрині України неодноразово наголошувалось на необхідності дотримання державою свого обов'язку щодо гарантій здійснення заінтересованим суб'єктом права на своєчасне примусове виконання судових актів. Звідси, невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 виклав правову позицію, в якій зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних заходів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідності вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цією посадовою особою від виконання рішення суду.
З огляду на викладені обставини справи та норми чинного законодавства, зважаючи на тривале невиконання рішення суду та відсутність підстав для прийняття поданого відповідачем звіту про його виконання, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для накладення на командира Військової частини НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) штраф у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп відповідно до частин четвертої та десятої статті 382-3 КАС за невиконання рішення суду, стягнувши половину суми штрафу на користь позивача ОСОБА_1 , а іншу частину до Державного бюджету України.
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для її скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.