Справа № 560/3554/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
29 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у цій справі суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження з 01.03.2025 пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром під час проведення індексації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та шляхом застосування коефіцієнтів зменшення, передбачених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" з 01.03.2025 без обмеження пенсії максимальним розміром та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.
В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання протиправною бездіяльності, допущеної відповідачем на виконання рішення суду, а саме, протиправному обмеженні відповідачем розміру своєї пенсії.
Ухвалою від 19.09.2025 року у справі №560/3554/25, Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача на виконання судового рішення згідно ст. 383 КАСУ.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання протиправними дії та бездіяльність відповідача на виконання судового рішення згідно ст. 383 КАСУ. Визнати протиправною бездіяльність та дії відповідача щодо невиконання рішення суду у справі № 560/3554/25 та зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області негайно здійснити перерахунок моєї пенсії без обмеження максимальним розміром в сумі 28715,81грн до негайного виконання у межах суми стягнення 3427,39 грн (28715,81- 25288,42) за один місяць (серпень) та вже і вересень 2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Підставами застосування ст. 383 КАС України є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Судом встановлено, що ухвалою від 01.09.2025 суд задовольнив заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у строк до 28.11.2025 подати звіт про повне належне виконання рішення суду.
Також встановлено, що на момент звернення позивача з питань застосування норм статті 383 КАС України, триває процедура судового контролю, передбачена ст. 382 КАС України. Зазначена процедура є самостійним елементом адміністративного процесу, спрямованим на перевірку ефективності та повноти виконання судового рішення у раніше обраний судом спосіб.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, відсутні підстави для вжиття заходів, передбачених даною нормою, оскільки застосування процесуальних санкцій можливе після встановлення факту невиконання ухвали суду в частині подачі звіту або ухилення від виконання рішення в межах процедури судового контролю.
Таким чином, в даному випадку, оскільки суд не розглядав звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, задоволення заяви позивача щодо визнання протиправною бездіяльності, допущеної відповідачем на виконання рішення суду, суд першої інстанції обгрунтовано визнав передчасним.
Позивачем також подано до суду апеляційної інстанції клопотання про ухвалення окремої ухвали у справі, розглянувши яке, колегія суддів виходить з наступного.
Частинами 1 - 2 ст.249 КАС України визначено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (частина четверта 249 КАС України).
Окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.
Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Випадки постановлення окремої ухвали з метою її направлення суб'єкту владних повноважень не можуть відтворювати підстави прийняття судового рішення про задоволення позову. Окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті. При цьому такі порушення мають негативно впливати на стан суб'єктивних прав та обов'язків особи у публічно-правових відносинах.
Варто зазначити, що вимоги щодо винесення окремої ухвали та щодо встановлення судового контролю не є позовними вимогами у розумінні КАС України, з приводу яких судом під час розгляду справи досліджувались докази. Зазначені вимоги за своєю суттю є клопотаннями, для вирішення яких КАС України передбачений самостійний порядок, що передбачає офіційне з'ясування та оцінку судом правомірності та обґрунтованості дій суб'єкта владних повноважень, у тому числі на стадії виконання ним рішення суду. Вирішенню питання про встановлення судового контролю передує дослідження ряду обставин, які стосуються виконання суб'єктом влади (відповідачем) рішення саме у цій судовій справі, а не будь-яких інших його дій, які могли бути вчинені поза межами конкретного судового процесу або загалом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Метою судового контролю є встановлення судом факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Строк, необхідний суду для вирішення питань судового контролю, визначається судом самостійно.
Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, такі заходи судового контролю підлягають застосуванню у разі неподання звіту суб'єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Розглядаючи питання застосування заходів судового контролю, необхідно встановити, що рішення не виконано повністю або в частині, з'ясувати причини невиконання судового рішення, встановити особу, що відповідальна за виконання рішення суду. Якщо під час судового розгляду цього питання буде встановлено, що посадова особа або орган, відповідальні за виконання рішення, діяли добросовісно, фактично виконали рішення суду, то саме лише неподання звіту не містить складу правопорушення, за яке можлива юридична відповідальність.
Встановлення заходів судового контролю, а також прийняття окремої ухвали є правом суду, яке реалізується з урахуванням необхідності та доцільності вжиття таких заходів.
Водночас, колегією суддів встановлено, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України, Хмельницький окружний адміністративний суд не розглядав звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, тому задоволення заяви позивача щодо постановлення окремої ухвали у справі. колегія суддів вважає необгрунтованим.
Отже, з урахуванням того, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов'язком у межах цієї справи, колегія суддів не встановила умов згідно статті 249 КАС України та дійшла висновку, що вимога позивача про постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.