Провадження № 33/821/568/25 Справа № 711/7816/25 Категорія: ч. 2 ст. 173-2 КУпАП Головуючий у І інстанції Комплєктова Т. О. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
27 жовтня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисниці Білоглазенко Г.П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка є інвалідом ІІ групи,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.
З постанови судді вбачається, що 20 серпня 2025 року близько 16.10 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 штовхнула племінника ОСОБА_2 , чим завдала фізичної шкоди здоров'ю потерпілого та скоїла правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати вищевказану постанову та закрити у справі провадження щодо ОСОБА_1 .
Вважає вищевказану постанову необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стверджує, що судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, які описані у оскаржуваній постанові, допущено безліч помилок щодо обставини події, зокрема, неправильно вказано місце події, замість «сходового майданчика» зазначена «квартира».
Зазначає про упередженість головуючого судді до ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Щодо цього вказує, що під час надання пояснень ОСОБА_1 суддею задавались запитання, які не мають жодного відношення до кола обставин і фактів, які потребують встановленню при розгляді даної справи, в тому числі про адресу чоловіка, з яким ОСОБА_1 має стосунки.
Засвідчує, що до пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 , які надавались ним у судовому засіданні, треба відноситись критично, оскільки показання дитини у таких справах не є визначальними, оскільки для дитини 7-річного віку авторитетом є дорослі, діти намагаються копіювати дії дорослих, манеру спілкування та поведінки. Унікальною віковою особливістю дитини у такому віці є готовність виконати прохання дорослого. На думку апелянта, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 1,5 роки проживав окремо з ОСОБА_3 , він повністю підтримує батька, хоча про проживання з матір'ю ОСОБА_4 нічого негативного не говорить.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на звукозапис розмови між ОСОБА_2 та його матір'ю ОСОБА_4 , де він зазначає, що його батько ОСОБА_3 змушує його говорити в суді про те, що ОСОБА_1 сварилась нецензурною лайкою та била його.
Оспорює показання ОСОБА_3 вказуючи, що конфлікт був спровокований ним навмисно, котрий підійшов разом з поліцейськими та включеним телефоном. Переконана, що ОСОБА_3 мав достатньо обґрунтовані припущення про високу ймовірність виникнення конфлікту, оскільки протягом двох років проходять судові процеси між ним та ОСОБА_4 та її родичами (8 цивільних справ, 5 постанов про притягнення до адміністративної відповідальності).
Крім того, захисник вважає необґрунтованим прийняття до уваги судом факту визначення працівником уповноваженого підрозділу поліції середнього рівня небезпеки, адже це оціночний критерій, залежить від суб'єктивної думки поліцейського, за відсутності чітких критеріїв, згідно з якими слід визначати рівень безпеки у даному випадку.
Також, захисник вказує на те, що в постанові суду перекручені обставини справи та судом враховані лише докази, які свідчать проти ОСОБА_1 , та взагалі не прийняті до уваги та не враховані інші докази, якими обґрунтовували свою позицію ОСОБА_1 та її адвокат.
Зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги заперечення адвоката Білоглазенко Г.П., які викладені в клопотанні про закриття справи, де чітко зазначено, що якщо в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано про конкретну норму спеціального закону, то це є істотним недоліком такого протоколу, а тому може бути підставою для визнання його недійсним.
Натомість, судом самостійно оглянуто відеозапис, без надання можливості огляду ОСОБА_1 та її адвокату, який ОСОБА_3 надав суду як доказ у судовому засіданні, у порушення вимог чинного процесуального законодавства.
Переконана, що з пояснень ОСОБА_1 очевидно, що вона ніколи не бажала вчинити дії, які б мали шкідливі наслідки для її племінника ОСОБА_2 , навпаки своїми діями, викликаними міркуваннями безпеки дитини, взяла того за руку та відвела в сторону від дорослих, між якими на той час виникла сварка. Достовірні докази умисного вчинення протиправних дій ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 в матеріалах справи відсутні. Тому сварка, яка відбулася 20 серпня 2025 року, між ОСОБА_1 та її матір'ю з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку, не є домашнім насиллям, спричинена, як зазначалось вище, тривалим конфліктом, що призвів до неприязних відносин, а також наявністю цивільно - правових спорів стосовно поділу майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (сестра ОСОБА_1 ), визначення проживання дітей, та місця, куди необхідно виводити ОСОБА_2 в дні відвідування, стосовно чого і виникають постійні суперечки.
При апеляційному розгляді були заслухані:
- ОСОБА_1 та її захисниця Білоглазенко Г.П., які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею не було дотримано.
У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта тощо. Апеляційний суд зауважує, що згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинені особою, яка протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно з п. 17 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, домашнє насильство, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого, або можливість її заподіяння.
Слід вказати, що конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями. Конфлікт не містить вище перелічених ознак. Ескалація конфлікту може призвести до насильства, але не завжди призводить. Отже, різниця у тому, що насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплене агресією і бажанням завдати шкоди.
Важливими елементами складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, є саме вчинення насильства у будь-якій формі його прояву та наслідки його застосування, які виражаються у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого, або можливого його заподіяння яке могло настати та не настало незалежно від волі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.2 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Повертаючись до обставин цієї справи апеляційний суд зауважує, що особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 20 серпня 2025 року близько 16.10 год., ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 штовхнула племінника ОСОБА_2 , чим завдала фізичної шкоди здоров'ю потерпілого та скоїла правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Разом з тим зазначені обставини в цьому протоколі не підтверджуються іншими доказами, на які послався суд першої інстанції.
При винесені постанови про накладення адміністративного стягнення суд першої інстанції покликався на пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, неповнолітнього потерпілого та свідка.
Згідно з поясненнями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, що вона являється рідною тіткою ОСОБА_5 , це син її сестри. З лютого 2025 у її сестри з ОСОБА_3 триває процес розірвання шлюбу. Дитина проживає в квартирі з матір'ю, дідусем і бабусею. Вона в цій квартирі не живе, проживає окремо, але дуже часто приходить до них. 20 серпня 2025 року вона була в квартирі матері в той час, коли приїхав ОСОБА_3 забрати сина, у нього визначені дати для зустрічей з сином. Він завжди приходить з поліцією. Так сталося і в цей раз, він прийшов, подзвонив у домофон, йому відповіли, щоб піднімався, він прийшов з поліцією. Почалася сварка, бо він повинен забирати дитину з квартири, а не з вулиці. ЇЇ мати підійшла, а хлопчик ОСОБА_2 почав штурхати бабусю, тому вона взяла його за руку і відвела від бабусі. ОСОБА_6 почав ображати їх, але протокол склали стосовно неї. Вона не вважає себе виною, оскільки хлопчика не била, лише взяла за руку і відвела його від бабусі. На ОСОБА_2 вона не кричить, навпаки завжди допомагає сестрі з його вихованням. Батько дитини ОСОБА_3 дуже часто ображає її матір та сестру, навіть є порушене кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 . Минулого року він своїм автомобілем наїхав на неї та її сестру. Він завжди провокує на конфлікти. Коли ОСОБА_2 повертається від батька після побачень, він якимось чином стає налаштованим проти матері, бабусі та дідуся.
Згідно з поясненнями неповнолітнього ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні суду першої інстанції, він проживає з мамою, а з татом зустрічається кожної середи та 1,3 вихідні місяця. Батька він любить трохи більше, тому що він не кричить і не б'є його. 20 серпня 2025 року були вихідні і батько приїхав його забирати, подзвонив у домофон, а ОСОБА_1 сказала, щоб піднімався і забирав. Він цього боїться, бо коли зустрічаються його рідні, вони завжди сваряться. Батько прийшов з поліцейськими. В квартирі всі почали сваритися. Він вирвався з рук бабусі до батька, а ОСОБА_1 сказала, що батько «хворий на голову». ОСОБА_1 висловлювалася нецензурною лайкою, показували на пальцях різні жести. ОСОБА_1 штовхнула його і подряпала, бо він заступився за батька. Поліцейські все це бачили. Він хоче жити з батьком. Він не знає чи любить його ОСОБА_1 , вона часто приходить до них, а до неї додому вони не ходять. ОСОБА_1 його ніколи не била, а тоді вона навмисно його дряпнула.
У відповідності до письмових пояснень свідка ОСОБА_3 та показань, наданих в судовому засіданні в суді першої інстанції, випливає, що ОСОБА_1 неодноразово висловлювалась нецензурною лайкою у його бік. 20 серпня 2025 року він приїхав забрати дитину, подзвонив у домофон, а йому двері не відкрили навмисно, а коли подзвонила поліція, то вони відкрили. У нього визначені дні для побачення з дітьми. Дуже часто вони не відкривають двері, тому при цьому присутня поліція. Йому почали грубити йому, ображати його нецензурною лайкою, це все зафіксовано на бодікамери поліцейських. ОСОБА_1 нанесла ушкодження його сину смикнувши за руку та подряпавши її.
Апеляційними судом встановлено, що з пояснень наведених осіб вбачається, що ОСОБА_3 разом з поліцейськими прибув до місця проживання його колишньої дружини, з якою він не проживає, з метою забрати дитину, в ході якого виник конфлікт за участю ОСОБА_1 і ОСОБА_7 з однієї сторони і ОСОБА_3 з іншої сторони. Під час цього конфлікту був присутній малолітній ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, поштовх племінника ОСОБА_2 , котрий здійснила ОСОБА_1 , як випливає з її показань, що не були спростовані, - з метою убезпечення малолітнього ОСОБА_2 від участі у конфлікті між нею і ОСОБА_7 з однієї сторони і ОСОБА_3 з іншої сторони, не може свідчити про вчинення фізичного насильства до малолітнього ОСОБА_2 в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону.
Будь-яких об'єктивних даних, на підставі яких можливо прийти до висновку, що в ході цього конфлікту ОСОБА_1 спричинила неповнолітньому ОСОБА_2 фізичну шкоду здоров'ю потерпілому не має.
З огляду на вказане, в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
З фактичних даних форми оцінки ризиків вчиненого домашнього насильства, складений поліцейським, де кривдником вказана ОСОБА_7 , неможливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У матеріалах справи відсутні фактичні дані, на підставі яких можливо прийти до висновку, що дії ОСОБА_1 викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдали психічну чи фізичну шкоди здоров'ю особи, що є обв'язкою ознакою наявності в діях винної особи адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 КУпАП.
Заразом, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
З огляду на викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини та докази по справі, апеляційний суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасування.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисниці Білоглазенко Г.П. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 вересня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.173-2 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173 - 2 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф.Люклянчук