Справа № 709/1914/24 Номер провадження 22-ц/814/3675/25Головуючий у 1-й інстанції Река А. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Тетяни Олександрівни на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Іркліївської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Іркліївської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Під час даного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу в 2019 році відповідачка виїхала на постійне проживання до Польщі та самоусунулася від виховання дитини, а утриманням та вихованням дитини займався виключно її батько - ОСОБА_1 . Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 із ОСОБА_1 та стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки. З 2019 року по теперішній час позивач самостійно виховує дитину без допомоги та участі матері, оскільки остання тривалий час перебуває за межами України та не має наміру повертатися. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить залишити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його самостійному вихованні та утриманні, оскільки відповідно до Постанови № 560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», додатку № 5 чоловіки, які мають дитину віком до 18 років та самостійно виховують дитину документом, що підтверджує право на відстрочку є рішення суду про самостійне виховання та утримання дитини. У разі призову позивача до Збройних Сил України його донька буде позбавлена батьківської опіки та піклування, оскільки мати дитини перебуває за кордоном і не має бажання повертатись на територію України та брати участь в її вихованні.
Рішенням Кременчуцький районний суд Полтавської області від 11 червня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Іркліївської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_4 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини було відмовлено.
З вказаним рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Гайдай Т.О. подав апеляційну скаргу в якій прохає скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області та ухвалити нове рішення.
Зокрема вказує, що рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, згідно з якою воно повинно бути законним та обґрунтованим, оскільки судом при розгляді справи не дотримано норм матеріального та процесуального права, не взято до уваги надані позивачем мотиви та докази, по суті предмета спору.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 в 2019 році після розірвання шлюбу виїхала на постійне місце проживання до Польщі та самоусунулась від виховання доньки. Дитина ОСОБА_3 з чотирирічного віку залишилась в Україні на повному утриманні та виховані батька.
Акцентує увагу суду, що факт одноосібного виховання та утримання ОСОБА_4 батьком підтверджуються заявами односельчан, які скерували заяву до служби у справах дітей виконавчого комітету Іркліївської сільської ради.
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивача, інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст.374ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.25).
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.06.2019 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.20).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 13.09.2023 року № 167, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.4, 19).
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18.12.2023 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з батьком громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та стягнуто аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 листопада 2023 року, і до досягнення нею повноліття.
З копії витягів з реєстру територіальної громади №2024/000741122, 2024/000740833 від 23.01.2024 року вбачаються, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.5-6).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради №243 від 04.07.2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований по АДРЕСА_1 та має склад сім'ї - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебуває на утриманні батька (а.с.8).
З довідки виданої директором Кліщинської гімназії ім. М.П. Старицького Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 58 від 04 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , на утриманні якого знаходиться неповнолітня донька ОСОБА_3 2015 року народження, за час її перебування в дошкільній установі та з моменту її зарахування до першого класу з 01.09.2021 року і по даний час, самостійно займається вихованням дитини. Батько відповідально ставиться до виконання своїх обов'язків, регулярно відвідує школу та цікавиться усіма питаннями, які пов'язані з навчанням його дочки (а.с. 7).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Іркліївської сільської ради №244 від 04.07.2024 року, ОСОБА_1 з 25.06.2019 року самостійно виховує свою доньку ОСОБА_3 , яка перебуває на повному його утриманні (а.с.8 з/б).
З висновку органу опіки та піклування про недоцільність залишити на самостійному вихованні та утриманні батька малолітню дитину ОСОБА_3 , наданого на підставі заяви ОСОБА_2 , акту обстеження умов проживання, характеристики виконавчого комітету Іркліївської сільської ради, Кліщинської гімназії ім.. М.П. Старицького Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та затвердженого рішенням виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області № 89 від 23.04.2025 року, вбачається наступне. ОСОБА_1 проживає разом із своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3 .. В помешканні створенні задовільні умови для проживання, виховання та розвитку дитини. Батько має позитивну характеристику по місцю проживання, на даний час займається веденням особистого селянського господарства, користується авторитетом серед жителів села, не схильний до шкідливих звичок, належним чином виконує батьківські обов'язки.
Дочка ОСОБА_3 перебуває на повному його утриманні та вихованні з 2019 року. Заявник указує, що із цього часу мати не бере участі в житті дитини, не спілкується з нею, матеріально не утримує.
Встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно йому для отримання відстрочки від мобілізації. Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на даний час проживає в Республіці Польща та надала заяву про те, що вона не заперечує проти залишення малолітньої дочки, ОСОБА_3 , на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 . Враховуючи невідчужуваність сімейних обов'язків, який свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання та утримання дитини, заявлене батьками у цій справі, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини, орган опіки та піклування виконавчого комітету Іркліївської сільської ради дійшов висновку про недоцільність залишення малолітньої дитини ОСОБА_3 на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 (а.с.132-133).
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на той факт, що відповідачка постійно проживає закордоном не підтверджені будь-якими доказами, а документи, долучені до матеріалів справи свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, проте не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України. За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно статей 12,13,81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено, факту ухилення відповідача від участі у вихованні та утриманні дитини, а надані докази підтверджують лише факт проживання дитини з батьком.
Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає принципам змагальності та об'єктивності, не порушує прав і законних інтересів учасників справи, а отже є законними і обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гайдай Тетяни Олександрівни - залишити без задоволення.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 11 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя : _____________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ О.І. Обідіна ____________________ В.П. Пікуль