Справа № 553/1201/25 Номер провадження 22-ц/814/3839/25Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Дряниці Ю.В., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Омельченко Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Акцент - Банк" на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 14 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Акцент - Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Від АТ "АКЦЕНТ-БАНК" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101614487374228 від 28.02.2021 у розмірі 94 652,20 грн станом на 25.03.2025, яка складається з: 57 808,95 грн - заборгованості за кредитом; 36 843,25 грн - заборгованості за відсотками; судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 28.02.2021, будучи клієнтом Банку, Позичальник уклав з Банком кредитний договір ABH0CT155101614487374228, щодо надання останньому кредиту в розмірі 100000.00 грн строком на 41 місяць (тобто до 27.07.2024) зі сплатою процентів у розмірі 50.00 щорічно та комісії в розмірі 0.00 грн.
Станом на 25.03.2025 заборгованість Відповідача за даним кредитним Договором складала суму в розмірі 94652.2 грн, яка складається з: 57808,95 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 36843,25 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією; 0,00 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.
Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 14 липня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства "АКЦЕНТ - БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишено без задоволення.
З вказаним рішенням суду не погодився представник Омельченко Є.В., який діє в інтересах АТ «Акцент- Банк» та подав апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення від 14.07.2025 року по справі № 553/1201/25 за позовом АТ “А-Банк» про стягнення заборгованості, відповідач - ОСОБА_1 , суд - Подільський районний суд міста Полтави. Задовольнити позовні вимоги АТ “А-Банк» про стягнення заборгованості, відповідач ОСОБА_1 , в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що постановлено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Крім того зазначає, що договір підписано боржником за допомогою електронного підпису. Свою згоду на використання електронного підпису відповідач надала у Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в А-Банку
Акцентує увагу суду, що посилання суду жодним чином не обґрунтовані тому що в даній справі є окремий кредитний договір підписаний відповідачем з усіма суттєвими умовами кредиту, такими як відсоткова ставка, строк, розмір, тощо
Відзив на адресу Полтавського апеляційного суду не надходив.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи сторони та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Відповідач звернувся до Позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 05.05.2020 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а. с. 6).
Анкета-заява містить анкетні дані Відповідача, його контактну інформацію, також у ній зазначено, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Крім того, вказано, що Клієнт ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua. Клієнт зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку.
Анкета містить підпис Відповідача, а також підпис представника Позивача, засвідчений печаткою банку.
До матеріалів справи Позивачем також долучено Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101614487374228від 28.02.2021 (а. с. 7 зв. стор.), а також Паспорт споживчого кредиту за програмою ««Швидка готівка» (а. с. 6 звор. стор, 7). Вказані документи містять підпис невідомої особи та відтиск печатки АТ «А-Банк» у розділі «Підпис банку». У розділі «Підпис споживача» підпис відсутній, мається вказівка на підтвердження простим електронним підписом за ідентифікатором номера телефону.
Як зазначає Позивач, таким чином Позичальник уклав з Банком кредитний договір ABH0CT155101614487374228 від 28.02.2021, щодо надання кредиту в розмірі 100 000,00 грн. строком на 41 місяць зі сплатою процентів у розмірі 50,00 річних та комісії в розмірі 0,00 грн. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта - далі кредитний договір), ліміт цього договору: 100 000,00 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 27.07.2024, терміном на 41 місяць.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором ABH0CT155101614487374228 від 28.02.2021, станом на 25.03.2025 заборгованість Відповідача за кредитним Договором складає 94652,20 грн, з яких: 57808,95 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 36843,25 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. - загальний залишок заборгованості за комісією; 0 грн - загальний залишок заборгованості за пенею (а. с. 8 звор. стор.-10).
Також банком було надано копію виписки по кредиту Відповідача, з якої вбачається, що Відповідач користувався кредитом та повертав використані кредитні кошти, що в свою чергу свідчить про отримання останнім кредитної картки з кредитним лімітом (а. с. 11-13).
Згідно з копією меморіального ордеру № ТR.16541574.14127.65455 від 28.02.2021, Позивач отримав на банківський рахунок в АТ «А-Банк» грошові кошти у розмірі 100 000 грн у якості кредиту згідно з договором № ABH0CT155101614487374228від 28.02.2021 (а. с. 10 звор. стор.).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, а також наявності заборгованості за тілом кредиту не було надано суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Із матеріалів справи вбачається, що Позичальник уклав з Банком кредитний договір ABH0CT155101614487374228 від 28.02.2021, щодо надання кредиту в розмірі 100 000,00 грн. строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 50,00 річних та комісії в розмірі 0,00 грн. Кредитний договір складається із Заяви Клієнта та Графіку погашення кредиту. У відповідності до п. п. 3-5 Кредитного договору (Заяви клієнта - далі кредитний договір), ліміт цього договору: 100 000,00 грн на поповнення обігових коштів зі строком повернення до 27.07.2024, терміном на 41 місяць.
Судом першої вірно було встановлено, що істотні умови договору в анкеті-заяві не визначені, а умови та правила не були надані суду, крім того матеріали справи не містять підтвердження домовленостей сторін про сплату відсотків, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Долучені до справи копії документів, не є належними та достатніми доказами, які б вказували, що саме відповідач їх узгоджував шляхом накладення електронного підпису.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка зазначена в Постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, що укладення кредитного договору шляхом підписання заяви-анкети, зазначивши, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг за відсутності домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту не може розцінюватися як частина кредитного договору та не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору,
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, оскільки відповідно до виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, що відповідачем за період з лютого 2021 року по березень 2025 року було погашено заборгованість, а саме за вище вказаний період було погашено заборгованість у сумі 112690,34 грн, тому в даному відповідача відсутня заборгованість за тілом кредиту, а проценти не підлягають стягненню, оскільки не містять обґрунтованості їх нарахування.
Колегія суддів зазначає, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Омельченко Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства "Акцент - Банк" - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 14 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя : __________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: __________________ Ю.В. Дряниця _________________ О.І. Обідіна