Справа № 552/4401/24 Номер провадження 22-ц/814/2983/25Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
21 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Януш Анни Іванівни
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2025 року, ухвалене суддею Кузіною Ж.В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , гаражного кооперативу «Турбінний» про визнання права власності на гараж,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турбінний», що знаходиться за адресою м. Полтава, вул. Духова Миколи, 5 б-Г та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 16 листопада 2021 року між ним та ОСОБА_2 , який є головою гаражного кооперативу «Турбінний», укладено договір купівлі-продажу гаражу, площею 17,56 кв.м., згідно умов якого продавець передає в постійне користування, а покупець приймає і зобов'язується оплатити гараж № НОМЕР_1 в колективі автолюбителів «Турбінний», який розташований за адресою м. Полтава, вул. Генерала Духова, 5 б-Г.
Гараж належав продавцю на підставі списку членів кооперативу «Турбінний». Продаж вчинено за 4000 доларів США по курсу гривні України, які цього ж дня позивач передав ОСОБА_2 .
Згідно довідки виданої гаражним кооперативом «Турбінний» ОСОБА_1 є членом даного гаражного кооперативу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , гараж № НОМЕР_1 .
Зазначає, що голова гаражного кооперативу «Турбінний» ОСОБА_2 безпідставно відмовляється видати позивачу довідку про сплату пайового внеску, що є перешкодою для проведення державної реєстрації права власності на гараж.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , гаражного кооперативу «Турбінний» про визнання права власності на гараж відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі, без дотримання обов'язкових вимог чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення, а тому є нікчемним та не породжує для його сторін прав і наслідків по виконанню такого договору, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Януш А.І., просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що хоча в договорі і йдеться про купівлю-продаж гаражу, разом з тим всі його атрибути та приписи законодавства свідчать, що фактично відбулася передача гаража в користування шляхом вступу в кооператив і внесення при цьому пайових внесків в розмірі 4000 доларів США.
Таким чином, спірний гараж перейшов у користування ОСОБА_1 , як члена кооперативу «Турбінний», тому він має право на реалізацію свого права власності на нього шляхом або приватизації або визнання права власності в судовому порядку.
Від представника ОСОБА_2 адвоката Власенко Н.О. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання з?явився позивач та його представник, а також представник відповідача.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2021 року ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу гаражу, за умовами якого продавець передає у постійне користування, а покупець приймає і зобовязується оплатити гараж, під номером АДРЕСА_2 (а.с. 10).
В договорі вказано, що зазначений гаражний бокс належить продавцю на підставі списку членів колективу автолюбителів «Турбінний». Гараж, що є предметом цього договору, має площу 17,56 кв.м.
Продаж вчинено за погоджену сторонами суму 4000 доларів США, по курсу гривні України.
Договір має відмітку щодо отримання продавцем 16 листопада 2021 року обумовленої суми коштів.
Протоколом № 1 зборів уповноважених ГК «Турбінний» ухвалили виключити ОСОБА_2 зі списку гаража № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Турбінний» та передати даний гараж у постійне користування члену ГК «Турбінний» ОСОБА_1 (а.с. 12).
Згідно листа ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 22.05.2024 № 5059, реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 в обслуговуючому гаражному кооперативі «Турбінний» станом на 31.12.2012 за адресою: м. Полтава, вул. Духова Миколи, 5б-Г не проводилась (а.с. 14).
З технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Турбінний» виготовленого станом на 30.05.2024, площа даного гаражу становить 40,2 кв.м. (а.с. 15-17).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про нікчемність укладеного між сторонами договору, що свідчить про безпідставність та необгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Правовим наслідком відсутності такого нотаріального посвідчення є нікчемність правочину.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/ припинення прав ні для кого. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року в справі № 367/4134/20 (провадження № 61-8483св25).
Як нікчемні законодавець, зокрема, кваліфікує договори, вчинені з порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення правочину (частина перша статті 220 ЦК України).
Вимога про нотаріальне посвідчення має прямо бути передбачена в тій чи іншій імперативній нормі закону і тільки в тому разі можна вести мову про застосування частини першої статті 220 ЦК України. Тобто, як нікчемний може бути кваліфікований лише договір, для якого імперативною нормою закону визначено обов'язковість вчинення відповідного договору в письмовій формі з нотаріальним посвідченням (наприклад, стаття 657 ЦК України, стаття 745 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2024 року в справі № 518/520/20 (провадження № 61-15357св23)).
У справі, що переглядається, встановлено, що сторони уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна (гаражу) в простій письмовій формі, без дотримання обов?язкових вимог щодо його нотаріального посвідчення, що зумовлює його кваліфікацію на підставі частини першої статті 220 ЦК України як нікчемного.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
У даній справі вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу гаражу від 16 листопада 2021 року з підстав ухилення ОСОБА_2 від його нотаріального посвідчення не становлять предмет позовних вимог. Такий позов не пред'являвся й в іншому провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що хоча в спірному договорі і йдеться про купівлю-продаж гаражу, разом з тим всі його атрибути та приписи законодавства свідчать, що фактично відбулася передача гаража в користування шляхом вступу в кооператив і внесення при цьому пайових внесків в розмірі 4000 доларів США колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України.
Згідно ч. 2-4 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, оскільки спірний договір є нікчемним, не створює жодних юридичних наслідків і є недійсним з моменту укладення в силу прямого припису закону, тому здійснювати його тлумачення (тобто встановлювати зміст його умов) немає потреби, оскільки його недійсність вже є встановленою.
Таким чином, суд першої інстанцій дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Януш Анни Іванівни залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук