Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5832/24 Головуючий у 1-й інст. Васильчук Л. Й.
Категорія 11 Доповідач Коломієць О. С.
27 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/5832/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Васильчук Л.Й.
встановив:
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні права вільного користування, володіння та розпорядження належним йому нерухомим майном шляхом демонтажу пристроїв відеоспостереження, ліхтаря та налаштування інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів на земельну ділянку.
На обґрунтування позову зазначав, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки АДРЕСА_1 . Власником сусідньої земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Відповідачка та її чоловік не дотримуються правил добросусідства, чинять протиправні дії, не бажають врегульовувати спір у позасудовому порядку. Вказував, що покрівля житлового будинку відповідача має водовідвідну систему атмосферних дощових вод. В місці зливної системи з покрівлі житлового будинку на тротуарній плитці встановлено жолоб для відводу води, який виведено в сторону земельної ділянки позивача, внаслідок чого відбувається підтоплення земельної його ділянки дощовими, атмосферними водами. Окрім того, сусіди встановили ліхтар та камеру відеоспостереження, які направлені у бік будинку позивача, котрі фактично, розташовані навпроти вікна його спальної кімнати. Зазначає, що на підставі звернень до Звягельської міської ради, інспектором благоустрою було складено акти від 07.07.2023 та від 04.07.2024 щодо виявлених порушень та надано термін для їх усунення, однак відповідачкою зазначені правопорушення не було усунуто.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було надано оцінки документам, що долучалися до позовної заяви, також обставини викладені у мотивувальній частині рішення (покази свідків) не відповідають дійсності взагалі. Свідок ОСОБА_3 надав протилежні покази, ніж ті, що зазначив суд.
Крім того, суд залишив поза увагою можливість фіксувати встановленою камерою інформацію про особисте та сімейне життя особи в розумінні тлумачення, наданого Конституційним Судом України. Зокрема, мова йде про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адресу, дату і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Відеокамери, які встановила відповідачка фіксують прибудинкову територію, вхід та вихід з будинку, якими користується позивач та члени його сім'ї. Також, звертає увагу суду, що відповідач сама в судовому засіданні підвередила обставину, що камера працюєта ведеться відеофіксація.
Відеоспостереження, приховане чи відкрите, визнається Серйозним І втручанням в приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 70838/13 Antovic and Mirkovic v. Montenegro від 28 листопада 2017 v-poky, § 44).
Хоча мета статті 8 Конвенції переважно полягає у тому, щоб захистити осіб від свавільного втручання з боку органів державної влади, окрім цього первинно негативного зобов'язання, можуть існувати і позитивні зобов'язання, невід'ємні від дійсної поваги до приватного життя. Ці зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на гарантування поваги до приватного життя навіть у сфері стосунків між приватними особами (рішення Європейського суду з прав людини у справі № 6339/05 Evans v. The United Kingdom від 07 березня 2006 року, § 75).
Встановивши, що спірна камера відеоспостереження встановлена на фасадній частині будинку відповідача, вище висоти забору та направлена на будинок позивача, суд попередньої інстанції не звернув уваги на те, що як норми міжнародного права, так і національне законодавство не допускають проведення однією особою відеоспостереження та збору відомостей про іншу особу за відсутності її згоди з певними виключеннями (наприклад, якщо зйомка проводиться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру (частина перша статті 307 ЦК України). При цьому, виходячи із обставин цієї справи, задоволення позовних, вимог про зобов'язання відповідача демонтувати камеру відеоспостереження вважає достатньою та справедливою сатисфакцією, спрямованою на відновлення його порушеного права на повагу до приватного і сімейного життя, закріпленого у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що узгоджується із висновками Постанови ВС від 23 листопада 2022 року (справа № 523/11819/15-ц, провадження №61-6672св22).
На думку скаржника, незважаючи на беззаперечні письмові докази, покази свідків (представників благоустрою), судом проігноровано факт затоплення його земельної ділянки, та те, що згідно пунктів г), е) частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач та відповідач проживають по сусідству та є власниками суміжних земельних ділянок.
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку та свідоцтвом про право власності на житловий будинок (а.с.6).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.8).
Позивач неодноразово звертався до Звягельської міської ради щодо порушень «Правил благоустрою території Звягельської міської територіальної громади» та добросусідства (а.с.9-12).
На підставі заяв ОСОБА_1 до Звягельської міської ради інспектором благоустрою при УЖКГЕ міської ради складено акт №190 від 07.07.2023, відповідно висновку якого виявлено факти порушень: розміщення компостної ями, висадження кущів смородини, розміщення водовідвідної системи з покрівлі будинку атмосферних дощових вод в сторону сусідньої земельної ділянки, які є порушенням Правил благоустрою Звягельської міської територіальної громади та підлягають усуненню. Крім того надано термін власнику домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_4 на усунення виявлених порушень в місячний строк до 08.08.2023 (а.с.13).
Актом проведення комісійного обстеження домоволодіння щодо порушення правил благоустрою на АДРЕСА_2 від 04.07.2024 встановлено, що ОСОБА_4 облаштував водовідведення стічних дощових вод з покрівлі житлового будинку в напрямку земельної ділянки ОСОБА_1 . На думку ОСОБА_1 атмосферні дощові опади створюють неприпустимий вплив внаслідок підтоплення земельної ділянки №23. Рекомендовано власнику житлового будинку АДРЕСА_2 ( ОСОБА_4 ) провести додаткові інженерно-технічні заходи щодо запобіганню підтоплення земельної ділянки ОСОБА_1 . Роз'яснено ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду за захистом своїх прав чи законних інтересів.(а.с.15).
Відповідно до повідомлення, наданого ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , інспекцією благоустрою міста Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради від 12.03.2024 ОСОБА_4 було усунені порушення та забезпечено виконання необхідних інженерно - технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок (а.с.46).
Відповідно до повідомлення, наданого ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , інспекцією благоустрою міста Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради від 03.03.2025 проведено обстеження щодо усунення порушень. Зазначено, що відповідно до актів обстеження земельних ділянок від 07.07.2023 та 04.07.2024 всі вказані порушення у сфері благоустрою на вказаній земельній ділянці усунені (а.с.47).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався на обґрунтування своєї позовної вимоги в частині зобов'язання відповідачки вжити інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів на його земельну ділянку. Разом з тим, позивачем в цілому не доведено, що встановлена відповідачем відеокамера здійснює відеозйомку території його домоволодіння, і таким чином це посягає на його право на приватне життя чи членів його сім'ї.
Такий висновок суду першої інстанції є вірним, виходячи з наступного.
Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч.1 ст.270 Цивільного кодексу).
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 ЦК України. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ч.1 ст.275 ЦК).
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.
Згідно ч.1,2 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно ч. 2. ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ч. 1, 2, 3, 5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.2 ст. 319 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч.1 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Відповідно до ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно ч.3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме в внаслідок дій відповідачки створено негативні наслідки для господарства позивача, таким чином суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги в частині зобов'язання відповідачки вжити інженерно - технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів на земельну ділянку позивача. Про призначення судом відповідних експертиз позивач не клопотав.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що судом проігноровано факт затоплення його земельної ділянки колегія суду відхиляє, оскільки вказані доводи спростовуються повідомленням, наданим ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , інспекцією благоустрою міста Управління житлово-комунального господарства та екології Звягельської міської ради від 03.03.2025, згідно якого проведено обстеження щодо усунення порушень, а також відповідно до актів обстеження земельних ділянок від 07.07.2023 та 04.07.2024 всі вказані порушення у сфері благоустрою на вказаній земельній ділянці усунені, та показами свідка ОСОБА_3 , яким суд надав належну оцінку в сукупності зі всіма встановленими обставинами справи.
У частині першій статті 307 ЦК передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.
Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (ч.3 ст.307 ЦК).
Згідно з пп.«г», «е» ч.1 ст. 91 Земельного кодексу власники земельних ділянок зобов'язані: не порушувати прав власників суміжних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.
Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що на фотокартках зображено одну відеокамеру встановлену на житловому будинку, що розташований поруч з домоволодінням позивача (ріг фасаду будинку і стіни будинку, яка іде паралельно до межі домоволодінь сторін), позивач здійснив фотофіксацію місця розташування камери із своєї земельної ділянки. Відповідачка визнала, що це її будинок, на якому вона встановила камеру відеоспостереження, а також заперечила, здійснення відеофіксації території домоволодіння позивача або членів його сім'ї.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що відеонагляд встановлено відповідачкою виключно з метою створення безпечних умов проживання і цим права сусідів не порушуються, у приватне життя громадян вона не втручається.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих, достатніх, достовірних доказів, що відповідачем порушуються права позивача внаслідок встановлення камер відеоспостереження чи ліхтаря, а дії відповідача є непропорційним втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя, в зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Посилання позивача на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 523/11891/15-ц не можна визнати обґрунтованими, оскільки сформульовані висновки не є релевантними до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 29 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Головуючий Судді