Житомирський апеляційний суд
Справа №289/2155/24 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В.
Категорія 23 Доповідач Борисюк Р. М.
28 жовтня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Галацевич О.М., Павицької Т.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 289/2155/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юміс Агро Юкрейн» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі-Агро» на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Мельника О.В. у місті Радомишлі,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: розірвати договір оренди землі від 03 вересня 2021 року, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юміс Агро Юкрейн» (далі ТОВ «Юміс Агро Юкрейн»), який зареєстрований державним реєстратором Високівської сільської ради Житомирської області від 23 вересня 2021 року. Також просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість зі сплати орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою за 2023 рік в сумі 4 140,79 грн та 1 196,69 грн пені, а також просив вирішити питання судових витрат.
Позов мотивувався тим, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,6958 га, яка знаходиться на території Раковицької сільської ради, кадастровий номер 1825088300:07:000:0429.
Зазначав, що 03 вересня 2021 року між ним та ТОВ «Юміс Агро Юкрейн» був укладений договір землі № 59, предметом якого є вказана земельна ділянка. Відповідно до п. 7 договору, строк дії встановлено до 03 вересня 2028 року.
Згідно з умовами Договору, орендна плата встановлена сторонами у розмірі 4 140,79 грн. Згідно вимог чинного законодавства, орендна плата має становити не менше 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, що сплачується у грошовій сумі з урахуванням індексації.
Вказував, що за змістом Договору, орендна плата вноситься один раз в рік, до 31 грудня поточного року, за який здійснюється оплата. Станом на дату подання вказаного звернення орендна плата за користування земельною ділянкою за 2023 рік не була сплачена, а земельна ділянка й надалі перебуває у користуванні відповідача.
Всупереч умовам вказаного договору оренди ОСОБА_1 не отримав жодної орендної плати, а сам факт систематичного порушення договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Оспорюваний договір оренди землі - розірвано. Крім того, стягнуто із ТОВ «Юміс Агро Юкрейн» на користь позивача 4 140, 79 грн заборгованості з орендної плати, 1196, 69 грн пені та 2 422, 40 грн судового збору.
Не погоджуючись із судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі-Агро» (далі - ТОВ «Олмі-Агро», Товариство, апелянт) подав апеляційну скаргу, де просить його скасувати в частині розірвання договору оренди землі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаної позовної вимоги.
Відтак, рішення місцевого суду переглядається лише в частині розірвання договору оренди землі від 03 вересня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Юміс Агро Юкрейн».
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.
Представник зазначає, що ТОВ «Олмі-Агро» не було залучене до участі у розгляді даної справи судом першої інстанції та повідомлене про судовий процес. Товариство не мало можливості реалізувати свої процесуальні права, передбачені ЦПК України.
Проте, оскаржуване рішення безпосередньо вирішує питання про права та інтереси Товариства.
Крім того, 25 січня 2024 року, тобто до моменту подачі в цій справі позову до суду та до ухвалення оскаржуваного рішення, Товариство на законних підставах набуло право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1825088300:07:000:0429 за Договором оренди № 54 від 03.09.2021. Це право було належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Зокрема, 25 січня 2024 року ТОВ «Олмі-Агро» уклало з ТОВ «Юміс Агро Юкрейн» договір купівлі-продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення № 25\01\2024.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 цього Договору, з моменту укладання цього Договору та державної реєстрації права оренди земельних ділянок, перелік яких визначений додатком № 1 до Договору, перейшли до Покупця - ТОВ «Олмі-Агро». Покупець, як новий орендар з цього моменту володітиме правами та виконуватиме обов'язки за відповідними договорами оренди землі, які були укладені Продавцем - ТОВ «Юміс Агро Юкрейн». В переліку земельних ділянок, що передаються за договором купівлі-продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення № 25\01\2024 від 25.01.2024 (Додаток № 1 до Договору), міститься запис про земельну ділянку з кадастровим номером 1825088300:07:000:8429 площею 1,6958 га, яка належить на праві власності позивачу.
Відтак, з 24 січня 2024 року право оренди за договором оренди землі № 54 від 03.09.2021, укладеного позивачем з відповідачем, належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 1825088300:07:000:0429, площею 1,6958 га, належить ТОВ «Олмі-Агро», що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363886120 від 31.01.2024.
При цьому, відповідно до п. 2.1.4 договору купівлі-продажу, права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення № 25\01\2024 від 25.01.2024, Продавець - ТОВ «Юміс Агро Юкрейн» заявляв та гарантував, що на момент підписання даного Договору, а також на момент переходу права оренди земельних ділянок від Продавця до Покупця, Продавець належним чином здійснив виплату орендної плати за весь строк оренди до дня укладання даного Договору. Продавець заявляє та гарантує що заборгованість оренди станом на дату укладання даного Договору відсутня.
Представник вказує, що Товариство з моменту набуття права оренди за договором оренди № 54 від 03 вересня 2021 року, як новий орендар, сумлінно та належним чином виконував свої зобов'язання за Договором оренди, в тому числі і щодо сплати орендної плати на користь ОСОБА_1 .
Також стверджує, що Товариство на момент розгляду справи було дійсним, законним та добросовісним орендарем зазначеної земельної ділянки, а рішення суду про розірвання Договору оренди безпосередньо та негативно впливає на його зареєстроване право оренди, позбавляючи його можливості користуватися орендованою земельною ділянкою.
Разом з тим зазначає, що на момент подачі позову та ухвалення рішення судом першої інстанції, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1825088300:07:000:0429 вже належало Товариству, оскільки було набуте та зареєстроване 25 січня 2024 року.
Таким чином, на момент розгляду справи, ТОВ «Юміс Агро Юкрейн» вже не було належним відповідачем у частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі, оскільки право оренди перейшло до ТОВ «Олмі-Агро».
Крім того, позов про розірвання Договору оренди мав бути пред'явлений до дійсного орендаря, або ж дійсний орендар мав бути залучений до участі у справі як співвідповідач. Розгляд справи без залучення дійсного орендаря та ухвалення рішення про розірвання договору оренди щодо земельної ділянки, право оренди на яку належить Товариству, є порушенням норм процесуального права та призвело до ухвалення рішення, що стосується прав особи, яка не була належним чином залучена до процесу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Задовольняючи позов у частині розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду у цій частині, мотивуючи наступним.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Щодо порядку розгляду справи.
Позивач у жовтні 2025 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Юміс Агро Юкрейн» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати.
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі та розгляд справи призначено без виклику сторін.
Рішенням цього суду від 09 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, №43330/09, § 24, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).
Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зі змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно в позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається.
Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №761/47244/19 (провадження №61-5178св21), від 18 серпня 2021 року у справі №199/7148/20 (провадження №61-7998св21), 24 травня 2021 року у справі №391/35/19 (провадження №61-7814св20).
Суд першої інстанції визначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Проте, предметом заявленого позову є немайнова вимоги, а саме: розірвання договору оренди землі площею 1,6958 га, кадастровий номер 1825088300:07:000:0429, яка знаходиться на території Раковицької сільської ради.
Отже, розгляд цієї справи судом першої інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи.
Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
З огляду на викладене зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи в суді першої інстанції стосовно сторін порушені через не повідомлення останніх про дату і час розгляду справи судом першої інстанції внаслідок її розгляду без повідомлення учасників справи.
Зазначене позбавило сторін права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасників справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило сторонам належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані правові норми та розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Щодо суті спору, колегія суддів зазначає наступне.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 1,6958 га з кадастровим номером 1825088300:07:000:0429, яка знаходиться на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, на підставі Рішення органу місцевого самоврядування №247 від 11.03.2021 року Радомишльської міської ради Житомирської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
03 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Юміс Агро Юкрейн», було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6958 га з кадастровим номером 1825088300:07:000:0429 терміном на 7 (сім) років (п. 7 Договору) (а.с. 10-11).
Посилаючись на відомості із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та /або про суми доходів, отриманих само зайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за період з 4 кварталу 2021 року по 2 квартал 2024 року, отриманих на підставі частини 7 статті 81 ЦПК України, суд першої інстанції вказав, що відповідачем за період з 2021 року по 2024 рік включно позивачеві не сплачено дохід за оренду вищевказаної земельної ділянки.
Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З огляду на наведені норми закону, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
При цьому, на відміну від оскарження рішення суду учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Рішення суду, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
Подібний за змістом висновок викладений в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19).
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися із висновками суду першої інстанції через порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування ухваленого в справі рішення.
Скаржник ТОВ «Олмі-Агро», як особа, яка не брала участі в справі, обґрунтовуючи порушення своїх прав, посилається на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання його прав та інтересів, а саме про право оренди земельної ділянки
Зокрема, 25 січня 2024 року, тобто до моменту подачі в цій справі позову до суду та до ухвалення оскаржуваного рішення, Товариство на законних підставах набуло право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1825088300:07:000:0429 за Договором оренди № 54 від 03 вересня 2021 року.
Дане право було належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, ні позивач, ні суд, не залучив їх до участі в справі.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, 25 січня 2024 року ТОВ «Олмі-Агро» уклало з ТОВ «Юміс Агро Юкрейн» договір купівлі- продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення № 25/01/2024.
Відповідно до п. 1.2, 1.3 цього Договору, з моменту укладання цього Договору та державної реєстрації права оренди земельних ділянок, перелік яких визначений додатком № 1 до Договору, перейшли до Покупця - ТОВ «Олмі-Агро». Покупець, як новий орендар з цього моменту володітиме правами та виконуватиме обов'язки за відповідними договорами оренди землі, які були укладені Продавцем - ТОВ «Юміс Агро Юкрейн» (а.с. 50-53).
З наданих Товариством до апеляційної скарги документів убачається, що у переліку земельних ділянок, що передаються за договором купівлі-продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення № 25\01\2024 від 25.01.2024 (Додаток № 1 до Договору), міститься запис про земельну ділянку з кадастровим номером 1825088300:07:000:8429 площею 1,6958 га, яка належить на праві власності позивачу (а.с. 54).
Оскільки предметом даної справи є розірвання договору оренди землі з кадастровим номером 1825088300:07:000:0429, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що на момент подачі позову та ухвалення рішення місцевим судом, право оренди вище зазначеної земельної ділянки вже належало ТОВ «Олмі-Агро», оскільки було набуте та зареєстроване 25 січня 2024 року.
Розгляд справи без залучення дійсного орендаря та ухвалення рішення про розірвання договору оренди щодо земельної ділянки, право оренди на яку належить ТОВ «Олмі-Агро», свідчить про те, що вказаним судовим рішенням порушуються права Товариства на оренду земельної ділянки площею 1,6958 га.
Суд першої інстанції належної уваги на це не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції у відповідності до положень частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в оскаржуваній частині.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Отже, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, із позивача підлягають стягненню на користь ТОВ «Олмі-Агро» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 453,44 грн.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі-Агро» задовольнити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 січня 2025 року у частині розірвання договору оренди землі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олмі-Агро» 1 453,44 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді