Справа № 161/10565/25 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В.
Провадження № 22-ц/802/1140/25 Доповідач: Киця С. I.
28 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар судового засідання Черняк О. В.,
з участю:
заявника ОСОБА_1 ,
представник заявника адвокат Хомича Р. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Виконавчий комітет Луцької міської ради в особі Департаменту державної реєстрації, за апеляційною скаргою заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року,
Заявник ОСОБА_1 звернулася в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Просить суд встановити факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на момент його смерті та факт перебування на утриманні останнього. Заява мотивована тим, що з 08.05.1988 ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 04.04.1997 і по даний час вона зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою, по день смерті, був зареєстрованим та фактично проживав її чоловік, з яким вони спільно проживали та вели спільне господарство, мали спільний бюджет, виховували дітей, виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю. Розмір доходів чоловіка був значно вищим за розмір доходів заявника, оскільки померлий працював у органах прокуратури та отримував заробітну плату, тому заявник знаходилась на його утриманні. У зв'язку з досягненням пенсійного віку заявнику оформлено пенсію за віком. Маючи право та відповідні підстави, ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо перерахунку (переходу на інший вид) пенсії, зокрема у зв'язку із втратою годувальника відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». Однак, пенсійним органом відмовлено у проведенні зазначеного перерахунку (переведенні на інший вид пенсії), оскільки відсутні необхідні документи, що засвідчують факт перебування заявниці на утриманні годувальника те не було надано документів про реєстрацію місця проживання за однією адресою з померлим годувальником.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року заяву задоволено. Встановлено факт постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день його смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 . Вказує, що ч. 1 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника виникає виключно у непрацездатних членів сім'ї, які перебували на утриманні та одержували допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів для існування. Для встановлення такого юридичного факту законодавець вимагає підтвердження доказами повної матеріальної залежності, наявності якої суд не встановив. Просить скасувати рішення суду першої інстанції у цій справі в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Заявник через свого представника адвоката Хомича Р.В. подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що заявник перебувала на утриманні свого чоловіка, хоча і отримувала заробітну плату (дохід), однак у значно меншому розмірі. Суд першої інстанції не формував свій висновок про перебування заявника на утриманні покійного чоловіка, виходячи лише їх спільного проживання, обом обставинам було надано окрему процесуальну оцінку. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало заяву про розгляд справи буз участі представника.
Заявник ОСОБА_1 та представник заявника адвокат Хомич Р.В. в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу не визнали та просили залишити її без задоволення.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення суду першої інстанції у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У пункті 2 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про перебування фізичної особи на утриманні.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.05.1988.
Заявник з 04.04.1997 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 04.06.2025 прийнято рішення за реєстраційним номером №0323550031587 про відмову в перерахунку пенсії (переведенні на пенсію у зв'язку із втратою годувальника) за заявою ОСОБА_1 . Рішення мотивоване тим, що відсутні необхідні документи, що засвідчують факт перебування заявниці на утриманні годувальника.
Згідно декларації про доходи, зобов'язання фінансового характеру та майновий стан державного службовця та особи, яка претендує на зайняття посади державного службовця щодо себе та членів сім'ї, поданої ОСОБА_2 15.03.1999, копію якої подано в суд першої інстанції, доходи ОСОБА_2 за 1998 рік становили 4749,29 грн, а доходи членів сім'ї - 1560,00 грн.
В суд апеляційної інстанції заявником надано довідку про заробітну плату ОСОБА_2 за період з 01 січня по 31 серпня 1999 року, яка надана Волинською обласною прокуратурою на адвокатський запит адвоката Хомича Р.В. в інтересах ОСОБА_1 . Також надано довідку № 303 від 13 жовтня 2025 року про заробітну плату за 1999 рік для обчислення пенсії ОСОБА_1 .
З зазначених документів встановлено, що доходи ОСОБА_2 у 1999 році перевищували місячні доходи ОСОБА_1 .
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на повному його утриманні та одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. У разі, якщо члени сім'ї самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 1 частини другої статті 36 цього ж Закону визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до пункту 3 статті 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
З огляду на зазначене, встановивши, що допомога, яка надавалась ОСОБА_2 , була для заявника хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість задоволення заяви.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновки суду першої інстанції в оскаржуваній частині зроблені з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2025 року в цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді