Справа № 761/37845/25
Провадження № 1-кс/761/24525/2025
09 вересня 2025 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 251 001 000 030 90 від 07.09.2025, у якому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Харкова, громадянин України, українець, з вищою освітою, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою - АДРЕСА_1 , мешкає за адресою - АДРЕСА_2 , не судимий,
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_4 07.09.2025 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до якої останній 06.09.2025, перебуваючи у приміщенні ТОВ «Агенство Нерухомості «ІНТЕРДОМ» (далі - ТОВ «АН «ІНТЕРДОМ»), у будинку 13/135 по вулиці Симона Петлюри у місті Києві, проник до кабінету з метою таємного викрадення чужого майна, де помітив на столі ноутбук «Acer».
У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій корисливий умисел, направлений на умисне таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в інше приміщення, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, перебуваючи у кабінеті ТОВ «АН «ІНТЕРДОМ», викрав зі столу ноутбук «Acer», сірого кольору, моделі N19C4, s/n: NXA0MEU0090440612В3400, після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення, завдавши потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 40 000 грн.
У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.
Підозрюваний та захисник заперечували проти клопотання прокурора, просили застосувати альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 194 КПК України на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
- чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
- чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
- чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання
ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» Європейський Суд наголосив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як під час формулювання остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя враховує, що такі дії цілком вірогідні з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.
Керуючись наведеним, слідчий суддя вважає, що на користь існування наведеного ризику свідчить те, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити підозрюваного від вчинення дій з метою переховування.
Зазначені чинники у сукупності з покаранням, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, приводять до переконання, що ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду є реальним.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених сторонами, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.
У силу ст. 178 КПК слідчий суддя враховує вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція частини 4 статті 185 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_4 , передбачає позбавлення волі на строк до восьми років.
Разом з тим, з долучених до клопотання матеріалів вбачається, що у провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебувало кримінальне провадження за обвинувачення ОСОБА_4 , розгляд якого здійснювався за правилами, передбаченими главою 39 КПК України, що регламентують застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до змісту ухвали Рахівського районного суду Закарпатської області від 06.09.2023 у справі № 305/113/23 ОСОБА_4 згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 27.07.2023 № 220 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді Шизоафективного розладу, маніакального типу. По психічному стану ОСОБА_4 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь і не може у теперішній час. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру - лікування у спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги з звичайним наглядом.
За вказаних обставин слідчий суддя звертає увагу на приписи ч. 1 ст. 509 КПК, за якими до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім'ї з обов'язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 503 КПК кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
За приписами ч. 2 вказаної статті, якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, дізнавач, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК.
Враховуючи описані норми права та позицію учасників розгляду, зважаючи на попередні висновки судово-психіатричної експертизи, тлумачачи усі сумніви на користь підозрюваного, слідчий суддя вважає правильним та розумним помістити підозрюваного до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, де йому будуть забезпечені належні умови утримання та буде надано необхідну медичну допомогу.
При цьому, не прийняття слідчим чи прокурором рішення, передбаченого у ч. 2 ст. 503 КПК, не спростовує наведених висновків та не може погіршувати права підозрюваного.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-179, 182, 183, 193, 194, 309, 503 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
Строк дії ухвали про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу визначити по 05 листопада 2025 року включно.
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1