Справа № 761/23999/24
Провадження № 2/761/3994/2025
01 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Голуб О.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Гулієва Ф.В. огли,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про поновлення на роботі,-
У червні 2024 року представник позивача, який діє в інтересах ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі по тексту - відповідач ), в якому просив: 1) визнати незаконним та скасувати наказ № 796 від 01.11.2021 АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про звільнення позивача; 2) поновити позивача на посаді Радника Генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з 01.11.2021; 3) зобов'язати АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» видати позивачу належним чином заповнену оригінал трудової книжки серії НОМЕР_1 ; 4) стягнути з АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2021 по 28.03.2024 у розмірі 7 634 416,98 грн., за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
Позов обґрунтовує тим, що з 09.02.2021 позивач працював на посаді радника генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат». Зазначає, що наприкінці березня 2021 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України в м. Києві для отримання пенсії, де в усному порядку дізнався, що звільнений із останнього місця роботи, ще 01.11.2021. Крім того, дізнався про те, що незаконно був звільнений лише 28.03.2024, але наказ про звільнення та трудову книжку досі не отримав. Крім того, відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії ГУ ПФУ в Луганській області від 29.03.2024 № 263040014266 зазначено, що оригінал трудової книжки до заяви не долучено, до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності за копією трудової книжки від 01.06.1991 серії НОМЕР_1 з 01.06.1991. Зазначає, що під час роботи позивача в АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» його трудова книжка у встановленому законом порядку зберігалася у роботодавця та, діючи відповідно до чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був видати позивачу його трудову книжку в день його звільнення. Однак, при звільненні позивача та по день звернення до суду з даним позовом відповідач не повернув позивачу трудову книжку. У зв'язку з чим, позивач вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді ОСОБА_3 ..
Ухвалою суду від 19.09.2024 матеріали вказаної справи передано на розгляд за підсудністю до Дружківського міського суду Донецької області (суддя ОСОБА_3 ).
Постановою Київського апеляційного суду від 04.12.2024 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 19.09.2024 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді ОСОБА_3 ..
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2024 матеріали вказаної справи передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В., у зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_3 , на підставі розпорядження № 01-08-123 від 20.02.2025.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.02.2025 цивільну справу за зазначеним вище позовом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
10.03.2025 представник відповідача, який діє в інтересах АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач був прийнятий на роботу до АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з 09.02.2021 на посаду Радника генерального директора відповідно до наказу № 57-ок від 08.02.2021. В даному наказі було обумовлено, що позивач зобов'язується виконувати функціональні обов'язки Радника генерального директора 8 годин на день з тривалістю робочого тижня 40 годин, додаткові умови щодо порядку виконання трудових обов'язків позивачем (працівником) не встановлювалися. Вказує, що з моменту прийняття на роботу і до моменту виникнення обставин, що стали підставою для звільнення у позивача не виникало жодних запитань щодо його функціональних обов'язків, робочого місця, режиму праці та відпочинку, Правил внутрішнього трудового розпорядку, розміру оплати праці та інше. 23.08.2021 з невідомих причин позивач не з'явився на роботі. Засобами месенджеру WhatsApp за номером телефону, який належав позивачу, а також на його електронну пошту, генеральним директором відповідача ОСОБА_4, що на той час був безпосереднім керівником позивача, було запропоновано позивачу відвідати відділ кадрів та надати письмові пояснення про причини його відсутності на робочому місці. На наступний робочий день 25.08.2021 позивач знову був відсутній на робочому місці. В цілому, з 23.08.2021 позивач не виходив на роботу, про причини своєї відсутності відповідачу не повідомляв. Зазначає, що факт відсутності позивача на роботі з 23.08.2021 по 29.10.2021 підтверджується Актами про відсутність працівника на робочому місці, що складалися протягом всього періоду його відсутності. Відповідач не мав можливості направляти повідомлення Укрпоштою, оскільки в особовій картці позивача була зазначена єдина адреса його проживання: АДРЕСА_1 . Зазначає, що 10.09.2021 від позивача надійшло пояснення його відсутності на робочому місці, згідно якого вбачалося, що останній повідомив генерального директора про те, що відповідно до п. 3.5 Контракту він може виконувати свої обов'язки дистанційно від офісу, повідомив, що знаходиться в місті Києві та чекає на доручення. Крім того, відповідачу невідомо про який контракт йшла мова в повідомленні позивача, оскільки ним не було надано жодних документів, на які він посилався як на підставу своєї відсутності на робочому місці. Вказує, що 29.10.2021 генеральним директором ОСОБА_4 на його номер телефону засобами месенджеру WhatsApp було отримано повідомлення з номеру телефону, що був відомий останньому як номер позивача, що містило звіт про виконання позивачем раніше отриманого, а саме до 23.08.2021 доручення. У зв'язку з цим, відповідачем було прийнято рішення про можливість звільнення позивача з підстав вчинення останнім прогулу без поважних причин. Зазначає, що 01.11.2021 відповідачем було видано відповідний наказ №769 про звільнення позивача з ініціативи роботодавця на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за вчинення прогулу. Засобами месенджеру WhatsApp та електронною поштою відповідачем було запропоновано позивачу з'явитися у відділ кадрів для ознайомлення з відповідним наказом та отриманням трудової книжки, що підтверджується відповідними Актами. Крім того, позивач звернувся до суду з позовом, після спливу строку позовної давності.
18.03.2025 представник позивача, який діє в інтересах АТ ОСОБА_2, через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив.
24.03.2025 представник відповідача, який діє в інтересах АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 16.07.2025 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити та ухвалити відповідне рішення, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на відзив.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступного.
Судом установлено, що позивач ОСОБА_2 з 09.02.2021 працював на посаді Радника генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом Генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» № 796 від 01.11.2021 року ОСОБА_2 було звільнено з посади радника генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з 23.08.2021 року за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу.
Підставою для звільнення є службова записка директора по керуванню персоналом ОСОБА_5 від 01.11.2021; Акти про відсутність працівника на робочому місці за період з 23.08.2021 по 29.10.2021 (47 шт.); службові записки начальника відділу організаційного розвитку, компенсацій і пільг ОСОБА_6 за період з 23.08.2021 по 29.10.2021 (47 шт.).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, представник позивача зазначає, що при звільненні та по день звернення до суду з вказаним позовом відповідач не повернув позивачу трудову книжку, а тому такі дії відповідача порушують вимоги чинного законодавства та право позивача на працю та призначення пенсії за страховим стажем. Крім того, у позивача був вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.
Відповідно до ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.
Згідно зі ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпПУкраїни, трудовийдоговір, укладений на невизначений строк, а такожстроковийтрудовийдоговір до закінчення строку йогочинностіможуть бути розірваніроботодавцемлише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числівідсутності на роботібільшетрьох годин протягомробочого дня) без поважних причин.
У пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудовихспорів» від 6.11.92 р. № 9 зазначено, що при розглядіпозовів про поновлення на роботіосіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повиннівиходити з того, що прогулом визнаєтьсявідсутністьпрацівника на роботі як протягомусьогоробочого дня, так і більшетрьох годин безперервноабосумарнопротягомробочого дня без поважних причин (наприклад, самовільневикористання без погодження з власникомабоуповноваженим ним органом дніввідгулів, черговоївідпустки).
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з'ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об'єктивних, незалежних відволі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
Відсутність працівника на роботі має бути зафіксовано актом про відсутність працівника на роботі. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому вінподається у довільнійписьмовійформі та підписується не меншніждвомапрацівниками. В актімає бути зафіксовано факт відсутностіпрацівника на роботіпротягомробочого дня.
Отже, поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника, тобто, об'єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з'явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.
Враховуючи викладене, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпПУкраїни є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.
Що стосується законності відсутності на роботі з 23.08.2021 року по 29.10.2021 року.
Генеральним директором АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Симоненком Р.Г. на адресу позивача засобами месенджеру WhatsApp та електронною поштою було неодноразово направлено повідомлення про надання позивачем пояснень причини його відсутності на робочому місці, що підтверджується долученими копіями скріншотів.
10.09.2021 року позивачем було надано пояснення щодо його відсутності на роботі, яке було направлено на адресу генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», в якому було зазначено, що відносно п. 3.5 Контракту позивач може виконувати свої обов'язки за даним контрактом дистанційно від офісу Роботодавця. Крім того, повідомив про те, що він працює в місті Києві і чекає на доручення.
Оскільки з 23.08.2021 року позивач фактично припинив виконувати трудові обов'язки та не виходив на роботу, відповідач щоденно оформлював акти про відсутність останнього на роботі.
Актами від 23.08.2021 року та по 29.10.2021 року зафіксовано відсутність протягом усього робочого дня з 08:00 до 17:00 радника генерального директора АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» ОСОБА_2 з невідомих причин (а.с.).
Відповідно до Акту від 01.11.2021, складеного та підписаного головою правління - Генеральним директором ОСОБА_4 , головним бухгалтером ОСОБА_7 , директором з управління персоналом ОСОБА_8 , встановлено, що в зв'язку з відсутністю на роботі ОСОБА_2 , наявними засобами зв'язку, а саме електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та месенджером WhatsApp за номерам телефона НОМЕР_2 87 45 Головою правління - Генеральним директором ОСОБА_4 запропоновано ОСОБА_2 особисто з'явитися до відділу кадрів «Часівоярський вогнетривкий комбінат» для ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно частини ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Звільнення позивача за пунктом 4 статті 40 КЗпП України проведено наказом відповідача у зв'язку з прогулами без поважних причин, які встановлені в службовій записці директора по керуванню персоналом ОСОБА_5 від 01.11.2021; Актами про відсутність працівника на робочому місці за період з 23.08.2021 по 29.10.2021; службовими записками начальника відділу організаційного розвитку, компенсацій і пільг ОСОБА_6 за період з 23.08.2021 по 29.10.2021, що проведено із повним з'ясуванням обставин, повно і об'єктивно.
Позивач зі свого боку відсутність на робочому місці не спростував, ні повідомивши причини щодо неможливості виконання трудових обов'язків під час судового розгляду.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такі заходи стягнення як догана або звільнення.
Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Таким чином, у пункті 4 статті 40 КЗпПУкраїни встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і в разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Пунктом 22 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами
трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами З, 4. 7, 8 ст.40 п.І ст.41 КЗпП. чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків за своєю природою є дисциплінарним стягненням, а тому має проводитись із дотриманням вимог трудового законодавства України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень, утому числі статей 147, 148. 149 КЗпП України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постановівід 11 березня 2020 року по справі № 459/2618/17 дійшов наступного висновку:
«Прогул - це відсутність працівника па роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно або в цілому). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності».
Зізмісту наказу про звільнення та додатків до нього не встановлено, що відсутність позивачана роботі мала місце з поважних причин.
Так, позивачем не надано доказів, які виключають її вину у допущених прогулах, а звернення позивача на те, що відсутність попередньої домовленості щодо засобів зв'язку та способів звітування, а також інших умов дистанційної роботи, як це передбачено КЗпП, при фактичному виконанні працівником своїх трудових обов'язків є підставою для визнання порушення трудових прав позивача, але ніяк не підставою для її звільнення, не є підставою для визнання протиправним та скасування наказу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач була звільнена за п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки докази, наявні в матеріалах справи, вказаний факт підтверджують.
Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що звільнення позивача проведене без порушення норм законодавства України, тому наказ № 796 від 01.11.2021 року визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.
Оскільки позовні вимоги про поновлення на посаді, зобов'язати видати належним чином заповнену трудову книжку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення,в задоволенні яких відмовлено, то вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню
Питання щодо судових витрат судом вирішуються відповідно до положень ст.141 ЦПК України, понесені стороною позивача судові витрати покладаються на позивача, якому відмовлено в позові. Отже, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючисьст.ст. 77-81, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до АТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про поновлення на роботі залишити без задоволення.
.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Сіромашенко