Справа № 761/14144/25
Провадження № 2/761/6328/2025
17 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Савчук Ю.Н.
при секретарі: Фортуні М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 у період з 07 липня 1986 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до дня смерті останньої.
Позивач зазначив, що з 1986 року вони з ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, разом здійснювали витрати, підтримували одне одного в побуті, під час хвороб, спільно проводили дозвілля, були сприйняті сусідами та родичами як подружжя. Вони не перебували у зареєстрованому шлюбі, але фактично утворили сім'ю, у якій існували взаємні права та обов'язки, характерні для подружжя. Зазначений факт позивач просить встановити для подальшого оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , яка не мала дітей та близьких родичів.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі , вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 29.05.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений, проте надіслав заяву про розгляд справи без участі та просив ухвалити рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та свідків, дослідивши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Так, звертаючись до суду з даним позовом позивач вказував, що з 07.07.1986 р. по 24.07.2024 р. (дату смерті ОСОБА_2 ) позивач спільно проживав з ОСОБА_2 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема вели спільне господарство, спільно здійснювали витрати на утримання житла, побут, харчування, відпочинок, підтримували один одного під час хвороб.
З наданого суду Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.07.2024 року, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже, предмет доказування при розгляді справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу становить сукупність обставин, які відповідно до вимог ст. 3 СК України є основними ознаками сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов'язків.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
Факт спільного проживання позивача з померлою підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 31.07.1998 року, згідно з яким власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 була саме ОСОБА_2 , а позивач проживав у ній постійно з моменту набуття нею житла у власність. Суд бере до уваги, що жодних доказів проживання позивача за іншою адресою сторонами не подано.
Про ведення спільного господарства свідчать квитанції про сплату комунальних послуг на ім'я ОСОБА_1 за період з 2018 по 2024 роки. З огляду на те, що сплата проводилась систематично саме позивачем, суд робить висновок, що він не лише проживав у квартирі, але й ніс витрати на її утримання, що характерно для членів однієї сім'ї.
На підтвердження факту ведення спільного побуту позивачем також надано договір купівлі-продажу №652 від 26.11.2013 року металопластикових вікон та балкону, накладну №652 від 26.11.2013 року та чек про оплату від 30.01.2017 року, відповідно до яких позивач придбав матеріали для ремонту та облаштування житла. Суд бере до уваги, що вказані документи оформлені саме на позивача, а оплата проводилась із його коштів, що свідчить про спільну участь у покращенні майна, яким користувались обидва.
З довіреності від 13.11.2015 року, посвідченої державним нотаріусом п'ятої Київської державної нотаріальної контори, убачається, що ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси у всіх державних органах, розпоряджатись її банківськими рахунками.
Після смерті ОСОБА_2 саме позивач здійснив її поховання, що підтверджується договором №398/24 про надання ритуальних послуг, актом приймання-передачі послуг №388/24, договором-замовленням №2.234102К на організацію та проведення поховання від 25.07.2024 року, чеком №36992 від 25.07.2024 року та довідкою про одержання праху №2.234102К. Такі дії, зазвичай, здійснюються найближчими родичами або членами сім'ї, що ще раз підтверджує характер їхніх відносин.
До позову також долучено фотографії зі спільного сімейного життя, на яких ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зображені разом під час відпочинку, сімейних свят, зустрічей із друзями. Суд визнає ці фото належними доказами того, що сторони мали близькі тривалі відносини, жили як сім'я, спільно проводили дозвілля і побут.
При цьому, слід зазначити, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, спільні фото та користування спільними рахунками самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю (правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 р. у справі № 588/350/15-ц).
Твердження позивача про те, що він проживав виключно із ОСОБА_2 та у будь яких зареєстрованих шлюбних відносинах у період з 07.07.1986 по 24.07.2024 з іншими особами не перебував підтверджується доданою до матеріалів справи відповіддю Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області.
Також 25.07.2025 року у судовому засіданні були допитані у якості свідків:
- ОСОБА_1 (двоюрідна сестра позивача), яка пояснила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали як сім'я в квартирі по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут та на святах були присутні завжди разом, позивач представляв її як свою дружину, не зважаючи на відсутність офіційно зареєстрованого шлюбу, інших близьких родичів у померлої не було;
- ОСОБА_3 (друг дитинства позивача), який також підтвердив факт проживання позивача з померлою однією сім'єю, стверджував що часто бував в них вдома та допомагав позивачу у догляді за ОСОБА_2 .
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства. Згідно з вимогами ч.4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв'язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім'ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв'язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».
Отже, предмет доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім'єю передусім складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім'ї; спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Отже, з наданих письмових доказів та показань допитаних в судовому засіданні свідків, судом встановлено, що позивач постійно проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , по день її смерті за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Позивач, є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи, оскільки у встановленому законом порядку звернувся до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої було заведено спадкову справу, яка була надіслана суду 29.08.2025 року у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.
Проте, позивач позбавлений можливості надати документи, що підтверджують сімейні відносини із спадкодавцем через те, що під час спільного проживання шлюб між ними не реєструвався.
Встановлення судом факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки породжує для позивача правові наслідки у вигляді отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 . Отже, метою встановлення заявленого позивачем факту є реалізація права на спадкування.
Враховуючи, що встановлення даного факту має для позивача має юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у період з 07.07.1986 року по день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судові витрати у справі залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 21.10.2025 року.
Суддя