Справа № 761/1228/24
Провадження № 2/761/1865/2025
23 вересня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Савчук Ю.Н.,
за участю секретаря: Фортуні М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,-
Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.11.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі №761/26674/18 було задоволено позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 62 487 грн. 21 коп. та судовий збір в розмірі 1 762 грн.
Рішення суду набрало законної сили 01.01.2019 року та видано виконавчий лист.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Станом на сьогоднішній день рішення по справі № 761/26674/18 відповідачем не виконано.
З урахуванням вищезазначеного, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 36 771 грн.74 коп. та 3% річних у розмірі 9 316 грн. грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за невиконання рішення суду, за весь період, починаючи з дня набрання чинності рішення суду по день звернення з цим позовом, тобто з 02.01.2019 по 10.01.2024 та судовий збір в розмірі 2 684 грн.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. через електронний суд надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши подані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 30.11.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва було задоволено позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 62 487 грн. 21 коп., з яких 59 487 грн.21 коп. страхове відшкодування, 1300 грн. витрати за послуги аварійного комісара та судовий збір в розмірі 1762 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішення суду набрало законної сили 01.01.2019 року та видано виконавчий лист.
Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення заборгованості у примусовому порядку.
15.11.2023 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ліщинським О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа, оскільки в ході здійснення виконавчих дій, належне боржнику на праві власності майно, на яке згідно закону можливо звернути стягнення не виявлено
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статей 610, 611 ЦК України).
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 8.35 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
У пункті 8.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та пункті 6.19. постанови від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19).
Виходячи із положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові
При цьому вказана норма права не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа №686/21962/15-ц) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права отримати за час прострочення суми, передбачені статтею 625 ЦК України.
Виходячи з розміру простроченої суми заборгованості, що становить 62 549 грн. 21 коп., 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 02.01.2019 року по 10.01.2024 року складає 46 087 грн. 74 коп., з яких 36 771 грн. 74 коп. інфляційні втрати та 9 316 грн. 3% річних.
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18 грудня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 2 684,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись стст. 11, 509, 543, 625 ЦК України, стст. 2, 10, 12, 13, 49, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Моторно (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) суму інфляційних втрат у розмірі 36 771 грн. 74 коп., 3% річних в розмірі 9 316 грн. та судовий збір в розмірі 2 684 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складено 29.09.2025 року.
Суддя: