Справа №760/5017/24 2/760/2640/25
27 червня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про встановлення факту родинних відносин,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, в якому просить встановити факт родинних відносин, а саме, що він є двоюрідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .
Зазначає, що він є сином ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 був сином ОСОБА_4 (в деяких документах ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 ОСОБА_7 була дочкою ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_8 була рідною сестрою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Їх батьками були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Таким чином, позивач є двоюрідним братом матері ОСОБА_2 , а відтак ОСОБА_2 є його двоюрідним племінником.
Разом з тим, у позивача відсутні всі необхідні документи для підтвердження тієї обставини, що він є двоюрідним дядьком ОСОБА_2
29 вересня 2021 року він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Седлецької Т. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 як єдиний близький родич останнього.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Седлецькою Т. А. йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на майно померлого, що не охоплене заповітом, у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують його родинні відносини зі спадкодавцем.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з цим позовом з метою оформлення у подальшому спадкових прав після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 лютого 2024 року вказану справу передано судді Ішуніній Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 березня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху.
03 червня 2024 року позивачем на виконання зазначеної ухвали надано до суду квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07 червня 2024 року відкрито загальне позовне провадження у вищевказаній справі та призначено підготовче засідання, а також витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Седлецької Т.А. належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи № 30/2021, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області належним чином завірену копію: заяви про видачу паспорта, поданої ОСОБА_12 (дівоче прізвище ОСОБА_4 , в деяких документах значиться ОСОБА_13 ; заяви про видачу паспорта, поданої ОСОБА_4 (в деяких документах значиться як ОСОБА_14 .
09 лютого 2025 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача, в яких представник просив суд, зважаючи на докази в матеріалах справи, ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства.
17 лютого 2025 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак у письмових поясненнях просив розглядати справу у відсутність представника.
Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом установлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07 серпня 2021 року, виданим Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) серії НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_2 11 квітня 2018 року склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О. М., зареєстрований в реєстрі за № 1-12, згідно з яким заповів належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3 - ОСОБА_15 .
Крім того, ОСОБА_2 на день смерті на праві власності також належало нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори 26 квітня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-85; квартира АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Дев'ятої київської державної нотаріальної контори 26 квітня 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-86.
29 вересня 2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Седлецької Т. А. з заявою про прийняття спадщини за законом, що залишилась після смерті ОСОБА_2
27 липня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуСедлецькою Т. А. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майна, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 , у зв'язку з відсутністю достатніх підстав для закликання його до спадкування за законом. Відсутні докази родинних та інших відносин зі спадкодавцем.
Звертаючись до суду з указаною позовною заявою, позивач зазначив, що він є двоюрідним дядьком померлого та просив встановити факт родинних відносин з ОСОБА_2 , у зв'язку з неможливістю оформити спадщину.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно з частиною першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2024 року у справі № 404/7153/20 зазначено, що у п'яту чергу можуть спадкувати наступні родичі спадкодавця: онуки (другий ступінь споріднення); правнуки, прабаба, прадід, племінники (третій ступінь споріднення); двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки; двоюрідні діди та бабки, двоюрідні брати та сестри (четвертий ступінь споріднення); двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри (п'ятий ступінь споріднення); троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники, троюрідні дядьки та тітки, чотириюрідні брати та сестри (шостий ступінь споріднення).
Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Судом установлено, що 16 серпня 2021 року до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Седлецької Т. А. звернулася ОСОБА_15 із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , 29 вересня 2021 року до приватного нотаріуса звернувся позивач із заявою про прийняття спадщини за законом, а 04 лютого 2022 року ОСОБА_16 подала заяву про прийняття спадщини за законом, посилаючись на те, що вона належить до четвертої черги спадкування (стаття 1264 ЦК України), оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
07 лютого 2022 року ОСОБА_15 приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 53, що складається з квартири АДРЕСА_3 .
Водночас, постановою приватного нотаріуса від 07 лютого 2022 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі ОСОБА_16 свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, яким є: квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 , оскільки вона не має достатніх підстав для закликання до спадкування за законом. Відсутні докази родинних та інших відносин зі спадкодавцем.
У зв'язку з викладеним, у грудні 2022 року, ОСОБА_16 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , Київської міської ради, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року позов було задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_16 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю з 2010 року. Визнано за ОСОБА_16 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Проте, постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року, рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 липня 2023 року скасовано та ухвалене нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_16 .
З урахуванням викладених обставин, встановлено, що ОСОБА_15 реалізувала своє право на прийняття спадщини за заповітом, про права на спадкування за законом не заявляла, право ОСОБА_16 на спадкування за законом не знайшло свого підтвердження, що підтверджується рішенням суду та відповідно до частини п'ятої статті 82 ЦК України не підлягає доказування.
Отже, позивач є єдиним, хто виразив намір реалізувати право на спадкування за законом після померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак наразі не може його реалізувати через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем. Матеріали спадкової справи не містять заяв від будь-яких інших осіб, які б виявили намір отримати спадщину за законом.
Аналіз положень глави 86 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин з утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року в справі № 643/14592/18).
Таким чином, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові, наприклад, для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника тощо.
Із системного аналізу частини шостої статті 294, статті 315 ЦПК України вбачається, що за наявності спору про право суд в порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факти родинних відносин, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення або особа не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення.
Так, позивач у вересні 2022 року звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту родинних відносин зі спадкодавцем у порядку окремого провадження.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 грудня 2022 року у справі №760/11714/22 (провадження №2-о/760/331/22) заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду, у зв'язку з наявністю спору про право та роз'яснено право на звернення до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.
Згідно вимог діючого законодавства, родинні відносини можуть підтверджуватися будь-якими документами, які містять необхідні відомості.
До заяви про встановлення факту родинних відносин повинні додаватися докази, що підтверджують наявність даного юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); довідки органів РАЦСу про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; показання свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого з заявником (сусіди, куми, друзі, інші родичі і т.д.).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На підтвердження факту родинних відносин позивачем надано наступні документи.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 17 лютого 2022 року № 00035094619 ОСОБА_2 був сином ОСОБА_6 та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
З запису акта про укладення шлюбу від 31 січня 1970 року № 47 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00035102533 від 17 лютого 2022 року вбачається, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 мала дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданого повторно 29 листопада 2012 року її батьками записані: батько - ОСОБА_19 та матір - ОСОБА_20 .
Відповідно до заяви ОСОБА_21 про видачу паспорту від 22 червня 2016 року ОСОБА_21 розлучена з ОСОБА_6 18 вересня 1979 року, у графі «прізвища, імена та по батькові батьків» вказано: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .
ОСОБА_21 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про смерть від 21 жовтня 2020 року №17750.
У заяві ОСОБА_11 про видачу паспорту від 15 березня 2002 року зазначено, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , була одружена з ОСОБА_22 , її батьками були ОСОБА_24 та ОСОБА_25 .
ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 03 листопада 2017 року серії НОМЕР_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 від 11 березня 1950 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є сином ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .
Згідно з довідкою про укладення шлюбу від 29 березня 2023 року № А-00240 до реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище матері позивача ОСОБА_27 було « ОСОБА_28 ».
ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 09 вересня 2002 року.
Співпадіння по батькові, а також дошлюбного прізвища ОСОБА_11 та дошлюбного прізвища ОСОБА_27 , свідчить про те, що вони були дочками ОСОБА_30 та ОСОБА_31 , та, відповідно, рідними сестрами.
Отже, на підставі викладених обставин установлено, що померлий ОСОБА_2 є двоюрідним племінником позивача.
Крім того, допитані судом в якості свідків ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 підтвердили вищезазначені обставини.
Свідок ОСОБА_32 повідомила суду, що перебуває з позивачем у дружніх відносинах, мешкала з померлим ОСОБА_2 в одному будинку та товаришувала з ним. Зазначила, що їй відомо про те, що ОСОБА_21 була сестрою позивача, а він, відповідно був дядьком померлого по материній лінії.
Свідок ОСОБА_33 пояснила, що була сусідкою по будинку, де проживав померлий ОСОБА_2 з 1973 року, а її чоловік був другом позивача. Вона з 1973 року перебувала у дружніх стосунках з його матір'ю ОСОБА_7 та була знайома з матір'ю останньої - ОСОБА_11 . Повідомила, що у ОСОБА_36 було дві сестри, одну з яких звали ОСОБА_37 , вона була з ОСОБА_38 . Повідомила, що їй відомо про те, що позивач є двоюрідним братом ОСОБА_39 , а також, що після смерті ОСОБА_36 у квартирі проживали ОСОБА_40 та ОСОБА_41 , до яких позивач регулярно приходив у гості.
Свідок ОСОБА_34 , яка є дружиною позивача, повідомила, що з ОСОБА_7 знайома з 1974 року, вони були подругами, працювали разом та вона знайома була з її батьками: ОСОБА_11 та ОСОБА_22 . ОСОБА_41 їй розповідала про те, що у її матері ОСОБА_36 були дві сестри - ОСОБА_42 та ОСОБА_43 . Також розповіла, що саме ОСОБА_41 познайомила їх з позивачем, з яким вони одружилися в 1987 році.
Свідок ОСОБА_35 пояснила суду, що позивач є братом ОСОБА_44 , її сусідки, матір позивача та ОСОБА_23 рідні сестри. Зазначила, що перебувала у дружніх відносинах з ОСОБА_7 , з 1973 року знайома з позивачем як з двоюрідним братом ОСОБА_45 , а також з матір'ю позивача, яка приїздила в гості до сестри ОСОБА_36 , ОСОБА_39 та ОСОБА_46 .
Таким чином, факт наявності родинних відносин між ОСОБА_47 та ОСОБА_2 як між двоюрідним дядьком та племінником, в повній мірі підтверджується вищенаведеними дослідженими в ході судового розгляду справи доказами.
Враховуючи встановлені на підставі наявних в матеріалах справи документів обставини, суд вважає доводи позивача про те що він є двоюрідним дядьком померлого ОСОБА_2 обґрунтованими.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, судом достовірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є двоюрідним дядьком померлого ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16 ЦК України, статтями 2, 10, 12, 13, 15, 76-81, 89, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є двоюрідним дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає: АДРЕСА_4 ;
відповідач - Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22893141, місцезнаходження: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Суддя Л. М. Ішуніна