СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19147/25
пр. № 2/759/8336/25
29 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), в інтересах якої діє Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстровану шлюбі з 30.10.2015 року, від якого власних дітей не мають. На підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21.10.2019 року вони є батьками двох повнорідних дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зважаючи на усиновлення, ОСОБА_6 була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1
19.05.2025 року рішенням Святошинського районного суду міста Києва скасовано усиновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що з квітня 2023 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) проживає в Королівстві Нідерланди та перебуває під опікою соціальних служб, а тому у зв'язку із припиненням прав та обов'язків внаслідок скасування усиновлення дитини та з посиланням на положення статей 72,72 ЖК України просить визнати ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником позивача до початку судового засідання подано заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Інші учасники по справі в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, зареєстрованому 30.10.2015 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №3233, про що 30.10.2015 року видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
У відповідності до рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року у справі №759/13653/19 встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 усиновили ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаним рішенням зобов'язано внести зміни до актових записів про народження дітей, вказавши ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 13.12.2019 року Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №196, батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що відповідно до постанови суду Роттердама від 13.04.2023 року у справі №С/10/656111/JE RK23-844 ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , передано під нагляд сертифікованої установи, розташованої в м. Дордрехт, починаючи з квітня 2023 року по 13 липня 2023 року та надано дозвіл на влаштування дитини поза домівкою до закладу (мережевої) прийомної опіки, а саме в родину ОСОБА_8 , починаючи з 13.04.2023 року строком на два тижні.
У подальшому, відповідно до постанови суду Роттердама від 11.12.2024 року у справі №С/10/680534/JE RK24-1142, продовжено дозвіл на влаштування ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , в закладі поза домом у формі запитаного дозволу на переміщення, що передбачає спочатку розміщення в закладі прийомної опіки, з подальшим переведенням у сімейно-орієнтовний заклад (сімейний будинок) строком до 06.07.2025 року, в подальшому цей строк продовжено.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року скасовано усиновлення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після усиновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21.10.2019 року у справі №759/13653/19.
Відповідно до інформації про задеклароване / зареєстроване місце проживання особи №135994624 від 25.08.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Інформації, сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
У ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У ч. 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України та Житловим кодексом України.
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки само по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Спірні правовідносини регулюються нормами ЖК України.
Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне користування майном, крім того, істотно впливає на розмір щомісячних комунальних послуг, які він змушений платити самостійно.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла. Втручання у це право здійснюється виключно з підстав, передбачених п. 2 ст. 8 Конвенції.
Зазначене покладає на Україну в особі її державних органів зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення ЄСПЛ у справі «Пауел і Райнер проти Сполученого Королівства» від 21.02.1990 року). Такий захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі «Джілоу проти Сполученого Королівства» від 24.11.1986 року), так і наймача (рішення ЄСПЛ у справі «Ларкос проти Кіпру» від 18.02.1999 року).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім'ї наймача в установленому законом порядку.
Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається житлове приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.03.2020 року у справі №182/6536/13-ц (провадження №61-23089св19) зазначено, що аналіз статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. (див. постанову Верховного Суду від 24.10.2018 року справа №490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18).
Крім того, у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК Української РСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Передбачених ч. 2 ст. 71 ЖК України випадків, коли жиле приміщення зберігається за відсутнім членом сім'ї наймача понад шість місяців, у судовому засіданні не встановлено.
Підстава, відповідно до якої місце проживання ОСОБА_2 було зареєстровано в спірній квартирі, відпала. Оскільки усиновлення було скасовано у визначеному порядку судом, відтак у ОСОБА_1 відсутні будь-які права та обов'язки щодо цієї дитини, тому вважається, що право користування цим житлом, набуте відповідачем на законних підставах, припинилось.
Підстав для продовження строку відсутності відповідача у спірній квартирі понад шість місяців не виявлено, а відтак, відповідачку слід визнати такою, що втратила право користування належним позивачу житлом.
Виходячи з наведеного, наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням (квартирою) у будинках державного і громадського житлового фонду, у разі їх відсутності у жилому приміщенні без поважних причин понад шість місяців.
При вирішенні питання про втрату наймачем або членами його сім'ї права користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін їх відсутності та поважність причини такої відсутності.
Враховуючи термін відсутності відповідача у квартирі, в тому числі проживання її за кордоном, скасування усиновлення позивачем відповідачки, суд вважає, що не визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням порушує принцип правової визначеності для позивача, яка звернулася до суду із позовними вимогами про визнання відповідачки втратившою право користування житловим приміщенням.
Будь-яких доказів того, що відповідачу чиняться перешкоди в користуванні спірною квартирою, та остання несе витрати по її утриманню, чи в спірній квартирі знаходяться речі відповідача до суду не надано.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), в інтересах якої діє Орган опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Слов'янської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко