СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/19143/25
пр. № 2/759/8334/25
29 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 1996 року зареєстрована в гуртожитку ПАТ «АТЕК» за адресою: АДРЕСА_2. У зв'язку із продажем гуртожитку ПАТ «АТЕК» за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі спільного рішення профкому та адміністрації підприємства АТ «АТЕК» у 2018 році було надано для проживання кімнату 623, де вона разом із сім'єю постійно проживає та зареєстрована, сплачує комунальні послуги.
Позивач вказала, що була заселена до гуртожитку із дотриманням вимог чинного законодавства, в установленому порядку зареєстрована і проживає з дітьми в кімнаті №623, відповідно ПАТ «АТЕК» визнав за нею право користування даним жилим приміщенням в гуртожитку, проте спеціальний ордер на заняття жилого приміщення їй так і не було видано.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 року, було задоволено позов Київської міської ради та зобов'язано ПрАТ «АТЕК» передати безоплатно гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 7 233 кв.м. до комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.15.12.2022 року прийнято Рішення Київської міської ради №5907/5948 «Про безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитку та зовнішніх інженерних мереж ПрАТ «АТЕК» та внесення змін у додаток до рішення Київської міської ради від 24 травня 2012 року № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва».
На виконання рішення Київської міської ради від 13.11.2013 року №73/9961 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 року №596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва» було розглянуто на засіданнях наглядової ради з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій та 10.04.2025 року (протокол №1) прийнято рішення про відмову у видачі ордеру з підстав реєстрації з 1968 року в кімнаті 623 ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що відповідач з 2018 року не проживає у гуртожитку в кімнаті 623, про її зареєстроване місце проживання позивачу відомо не було, усі комунальні послуги вона сплачувала лише за себе та членів своєї родини. Причини чому попередній власник гуртожитку не зняв відповідача з реєстрації позивачу не відомо, речей відповідача у кімнаті не має.
На підставі зазначеного позивач просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_2 .
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.
Представником позивача до початку судового засідання подано заяву про слухання справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Інші учасники по справі в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступних висновків.
Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
У ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судом встановлено, що відповідно до довідки №23/408у від 01.05.2024 року Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 19.09.1989 року у складі сім'ї з трьох осіб: ОСОБА_3 , 1967 р.н., ОСОБА_1 , 1989 р.н., ОСОБА_4 , 2007 р.н.
Відповідно до акту про проживання особи, складеного Громадською організацією «Голос Чистяківської» 18.03.2024 року, ОСОБА_1 проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 року, весь час сплачує за житлово-комунальні послуги. Разом з нею проживають діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За користування кімнатою АДРЕСА_2 ОСОБА_1 сплачує житлово-комунальні послуги, що підтверджується квитанціями, зокрема рішенням суду про стягнення заборгованості по комунальним послугам.
При цьому житлово-комунальні послуги сплачуються позивачем відповідно до кількості зареєстрованих у гуртожитку членів її сім'ї, до яких не входить відповідач.
Крім того, відповідно до акту про проживання особи від 31.05.2005 року підписаного головою ГО «Голос Чистяківської» О. Булгоковою, та мешканцями кімнат №627 , 819 , 924 , 928 , 922 , 927 , 926 , 216 , 218 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , родина ОСОБА_6 у складі трьох осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дійсно проживають у гуртожитку з березня 2018 року. ОСОБА_1 народилася у гуртожитку та її діти народжені також у гуртожитку, до 2018 року проживали разом з нею в кімнаті площею 11 кв.м., а кімнату 623 було надано родині як розширення житлових умов. З 2018 року по 2022 рік родина проживала у кімнаті на підставі укладеного з ТОВ «Компанія Діловий центр» договору оренди та сплачувала орендну плату.
Разом з тим, відповідно до інформації Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована у гуртожитку АДРЕСА_1 з 05.01.1995 року по теперішній час.
Відповідно до ст. 127 ЖК України та п. 2 Примірного положення про гуртожитки, гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або -навчання.
Відповідно до вимог ст. 128 ЖК України порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жила площа в гуртожитку надається сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Згідно з ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не має право бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного ним приміщення або обмежений у праві користуватись жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.
Частиною 3 ст. 71 ЖК України передбачено вичерпний перелік випадків за наявності яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем понад шість місяців.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Статтею 63 ЖК України передбачено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Разом з тим, згідно з ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Змінами до Законів України від 19.06.1992 року № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду», від 04.03.1992 року № 2163- XII «Про приватизацію державного майна» передбачено, що гуртожитки включено до об'єктів державного житлового фонду, що підлягає приватизації (Закон України від 3 березня 2005 року № 2453-ІУ «Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках»).
Оскільки правовий режим гуртожитків, жилі приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», прирівняний до правового режиму жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, то на мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються норми ст. ст. 71, 72 ЖК України.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового Кодексу України) необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підстав рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові 6-467цс15 від 01.07.2015.
За таких обставин, судом встановлено, що відповідач з 2018 року без поважних причин не проживає у кімнаті АДРЕСА_2 , в якій вона зареєстрована, витрат на утримання вказаної кімнати відповідач не несе.
Будь-яких доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.
За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, судом встановлено, що відповідач більше шести місяців без поважних причин відсутня за місцем реєстрації, із заявою про продовження строків тимчасової відсутності до відповідних органів не зверталася, а тому є такою, що втратила право на користування спірним жилим приміщенням.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя Н.О.Горбенко