Справа № 640/21607/22 Суддя першої інстанції: Войтович І. І.
28 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Мін'юст України) про:
- визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.11.2022 №5046/5 «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України;
- поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України з 22.11.2022 як таку, що перебуває у відпустці без збереження заробітної плати з 17.05.2022 до закінчення дії воєнного стану в Україні відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 1893/5 від 12.05.2022 «Про надання відпустки»;
- зобов'язання Міністерства юстиції України внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про скасування наказу Міністерства юстиції України від 09.11.2022 № 5046/5 «Про звільнення» та запис про поновлення на посаді головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України з 22.11.2022 за рішенням суду;
- звернення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України з 22 листопада 2022 року як таку, що перебуває у відпустці без збереження заробітної плати з 17.05.2022 до закінчення дії воєнного стану в Україні відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 1893/5 від 12.05.2022 «Про надання відпустки».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 09.11.2022 №5046/5 «Про звільнення» ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України з 23.11.2022;
- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України з 23 листопада 2022 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за чинним в умовах воєнного стану законодавством роботодавець вправі звільнити працівника, який перебуває у відпустці, з власної ініціативи, однак першим робочим днем після закінчення відповідної відпустки. Водночас, оскільки така відпустка станом як на 09.11.2022 так і на 22.11.2022 закінчена не була, то звільнення позивача мало місце без наявних на те правових підстав. Суд також підкреслив, що за нормами трудового законодавства останнім робочим днем позивача було 22.11.2022, а відтак поновлення останнього на раніше займаній посаді має здійснюватися з 23.11.2022.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про внесення запису у трудову книжку, суд зазначив, що такі вимоги є передчасними, адже судовому захисту підлягають лише порушені права.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Свою позицію обґрунтовує, зокрема, тим, що судом не враховано, що скорочення штату є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою роботодавця та відповідна процедура щодо позивача була дотримана. Поряд з цим підкреслює, що відпустку без збереження заробітної плати позивачу було надано до 23.08.2022, що залишено поза увагою суду першої інстанції. Звертає увагу, що судом не було застосовано до спірних правовідносин приписи ч. 4 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у редакції Закону №2352-ІХ, а відтак максимальний строк перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати становив до 20.10.2022. Окрім наведеного зауважує, що на дату видання спірного наказу строк дії воєнного стану було продовжено до 21.11.2022, а тому звільнення позивача з 22.11.2022 є правомірним. Також зазначає, що в силу ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надання відпустки без збереження заробітної плати є правом, а не обов'язком роботодавця.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги Мін'юсту України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 1893/5 від 12.05.2022 позивачу було надано відпустку без збереження заробітної плати з 17.05.2022 до закінчення дії воєнного стану в Україні.
У зв'язку із затвердженням наказу Міністерства юстиції України від 24.05.2022 № 253/к щодо структури та штатної чисельності працівників апарату Міністерства юстиції України та введенням у дію наказом Міністерства юстиції України від 28.05.2022 № 2127/5 штатного розпису на 2022 рік апарату Міністерства юстиції України посаду головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права, яку обіймала ОСОБА_1 , скорочено.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 19.09.2022 № 413/к «Про затвердження структури та штатної чисельності працівників апарату Міністерства юстиції України» штатну чисельність працівників апарату Міністерства юстиції України скорочено з 1152 до 1055 одиниць.
05.10.2022 на особисту електронну пошту позивача надійшов лист-попередження № 91659/14.1/31-22 від 05.10.2022 про наступне звільнення із займаної посади та припинення державної служби у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців, підписане Державним секретарем Міністерства юстиції України Богачовою О.В .
Указаним листом повідомлено ОСОБА_1 , що рівнозначних або нижчих посад державної служби позивачу запропоновано не було у зв'язку з відсутністю наявних вакантних посад.
Водночас, відповідачем було запропоновано переведення на наявну рівнозначну посаду державної служби, у разі переведення на яку призначення було б на умовах строкового трудового договору на період заміщення тимчасово відсутнього державного службовця, за яким зберігається посада державної служби.
Указаним листом-попередженням ОСОБА_1 поінформовано, що в разі згоди на переведення на одну із запропонованих посад їй необхідно подати відповідну заяву в тридцятиденний строк з дня доведення їй до відома попередження згідно зі статтею 91 Закону України «Про державну службу».
Наказом Міністерства юстиції України від 09.11.2022 № 5046/5 «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 22.11.2022.
Вважаючи протиправним указаний наказ відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів враховує таке.
Правові відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно п. 1 до ч. 1 ст. 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно із ч. 3 ст. 87 Закону №889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
При цьому ч. 5 ст. 87 Закону №889-VIII передбачено, що наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Як було встановлено раніше, що на час прийняття відповідачем спірного наказу від 09.11.2022 №5046/5 позивач перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, починаючи з 17.05.2022 тривалістю до звершення строку дії воєнного стану в Україні.
У свою чергу, особливості трудових відносин працівників у період дії воєнного стану, запровадженого відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», регулюються нормами Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі - Закон №2136-ІХ).
Згідно з ч. 3 ст. 12 зазначеного Закону протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».
У свою чергу, за правилами ст. 5 Закону №2136-ІХ у період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, роботодавець у період дії воєнного стану може за власною ініціативою звільнити працівника, який перебуває у відпустці, але саме першим робочим днем після закінчення відповідної відпустки.
Таким чином, виходячи з положень ч. 1 ст. 5 вказаного Закону №2136-ІХ, першим робочим днем для працівника (позивача), який у період дії воєнного стану перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період дії воєнного стану в Україні, є перший день після закінчення дії воєнного стану в Україні.
У спірному випадку на час підписання відповідачем наказу від 12.05.2022 № 1893/5 про надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати з 17.05.2022 на період дії воєнного стану в Україні діяв Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, яким було затверджено Указ Президента України від 17.05.2022 № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», згідно з яким у свою чергу воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 строком на 90 діб, тобто до 23.08.2022 включно.
Після цього Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»», згідно з яким воєнний стан в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, тобто до 21.11.2022.
Надалі, 07.11.2022 враховуючи ситуацію, яка склалася в Україні, Президентом України був виданий Указ за № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.
08.11.2022 Президентом України внесений на розгляд до Верховної Ради проект закону «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» (реєстраційний № 8189).
16.11.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 16.11.2022 № 2738-ІХ, який 18.11.2022 опубліковано в газеті «Голос України»
Отже, зазначеним Законом № 2738-ІХ, що набрав чинності з 08.11.2022, було продовжено строк дії воєнного стану ще на 90 днів, тобто до 19.02.2023.
Наведене свідчить про те, що станом як на 09.11.2022, так і на 22.11.2022 (день зазначений у наказі від 09.11.2022 № 5046/5 як день звільнення позивача з посади) відпустка ОСОБА_1 , надана останній згідно з наказом Мін'юсту України від 12.05.2022 № 1893/5 не припинила свою дію та відповідно тривала.
Указане вище свідчить про протиправність прийнятого відповідачем від 09.11.2022 № 5046/5 «Про звільнення» в силу його невідповідності вимогам ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу», на чому обґрунтовано наголосив суд першої інстанції.
Посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції положень ч. 4 ст. 12 Закону №2136-ІХ у редакції Закону від 01.07.2022 №2352-ІХ колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.
Так, Законом №2352-ІХ статтю 12 Закону №2136-ІХ доповнено частиною четвертою наступного змісту: «У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов'язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки».».
На переконання апелянта, останнім днем перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати за правилами ч. 4 ст. 12 Закону №2136-ІХ було 19.10.2022.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у цьому випадку норми ч. 4 ст. 12 Закону №2136-ІХ не можуть бути поширені на спірні правовідносини, оскільки, як було неодноразово наголошено вище, наказом від 12.05.2022 № 1893/5 ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати з 17.05.2022 на період дії воєнного стану в Україні, а будь-яких змін до цього наказу відповідачем не внесено як і не прийнято наказу про відкликання позивача із такої відпустки.
Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді головного спеціаліста відділу нормативно-правового регулювання суб'єктів первинного фінансового моніторингу та взаємодії з органами державної влади з питань нотаріату Управління нормативно-правового забезпечення нотаріату Департаменту приватного права Міністерства юстиції України, однак з 23.11.2022, а не з 22.11.2022, оскільки за правилами п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, днем звільнення є останній день роботи.
З урахуванням наведеного, перевіряючи оскаржуване рішення суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 28 жовтня 2025 року.