єдиний унікальний номер справи 546/466/25
номер провадження 1-кп/546/68/25
29 жовтня 2025 року м. Решетилівка Полтавська область
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисниці - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170440000146 від 22.02.2025, яке надійшло від прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насиллю Полтавської обласної прокуратури стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Решетилівка Решетилівського району Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.02.2025 утримується під вартою у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)»,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст.115 КК України,
У провадженні Решетилівського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 03.09.2025 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 01.11.2025 включно.
13.10.2025 до суду прокурором ОСОБА_8 подано клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Клопотання вручене обвинуваченому та захисниці 13.10.2025.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, які не зменшились, не змінилися та залишаються актуальними і на час розгляду справи в суді. Ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду полягає в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 соціальними зв'язками не обтяжений, офіційно ніде не працює, розлучений. ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого санкція передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років або довічне позбавлення волі. Окрім цього, у ході досудового розслідування, при огляді мобільного телефону ОСОБА_7 встановлено, що останній відразу після вчинення злочину, тобто 22.02.2025 намагався отримати кредити на суму від 5000 до 50000 гривень за допомогою веб-сайтів, що надають вказані фінансові послуги з надання швидких кредитів, задля чого оформлював відповідні заявки в різноманітні установи. Одночасно з цим, користуючись власним мобільним телефоном здійснював моніторинг географічних карт України, що очевидно свідчить про намір ОСОБА_7 переховуватися від правоохоронних органів та суду.
З огляду на вказані факти, обвинувачення вважає, що у разі перебування на волі ОСОБА_7 , будучи не обтяженим соціальними зв'язками, усвідомлюючи невідворотність та міру покарання за особливо тяжкий злочин, з метою уникнення покарання, буде переховуватися від суду.
Ризик незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні полягає у тому, що у разі перебування обвинуваченого ОСОБА_7 на волі, останній будучи обізнаним із місцем проживання потерпілої та свідків, які є його знайомими та родичами зможе незаконно вплинути на них, шляхом застосування фізичного насильства чи погроз його застосування, а також шляхом вмовляння чи переконань, що в подальшому призведе до зміни показань або відмови від дачі показань. Окрім цього, враховуючи, що випадки фізичного насильства с непоодинокі та вже виникали відносно потерпілої ОСОБА_9 , про що остання зазначала у своїх показаннях.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення полягає в тому, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із умисним, протиправним позбавленням життя людини, а саме малолітньої дитини, окрім цього ОСОБА_7 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, отже, під дією алкогольних напоїв обвинувачений схильний до агресивної, неадекватної поведінки, може завдати шкоди оточуючим, що також підтверджується показаннями свідків та потерпілої. Тому є ризик, що ОСОБА_7 буде продовжувати свою протиправну діяльність та може вчинити новий злочин пов'язаний із насильством.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не зможуть запобігти спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
З метою дотримання розумних строків судового розгляду у даному кримінальному провадженні, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, зокрема своєчасної явки до суду, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
28.10.2025 захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6 через систему «Електронний суд» подане клопотання про зміну обраного обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у мінімальному розмірі, передбаченому КПК України. В обґрунтування клопотання, зазначила, що на даному етапі розгляду вказаного кримінального провадження є підстави вважати, що мета застосування запобіжного заходу може бути досягнена за умови застосування до обвинуваченого альтернативного виду запобіжного заходу не пов'язаного з реальним позбавленням волі. Обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою, за вказаний період жодного разу не надходило повідомлень, скарг від сторони обвинувачення чи учасників процесу, що обвинувачений намагався знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Всі докази по справі перебувають під захистом суду. ОСОБА_7 забезпечений житлом, має місце для постійного проживання, що віддалено від місця проживання інших учасників справи. Потерпіла та всі свідки у справі допитані, підстав для здійснення тиску на будь-кого з учасників процесу немає. Позиція обвинуваченого, його належна процесуальна поведінка під час судового розгляду справи, бажання надавати пояснення, щоб встановити істину по справі свідчить про те, що обвинувачений жодним чином не має наміру перешкоджати розгляду кримінального провадження будь-яким чином. Обвинувачений є раніше не судимим, позитивно характеризується за місцем проживання, попередньої роботи, також позитивно охарактеризований свідками, допитаними під час розгляду справи в суді.
Крім того, прокурор повинен довести той факт, що особа, стосовно якої вони заявили клопотання про застосування найсуворішого запобіжного заходу, має реальну можливість незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні має бути підтверджена належними доказами, у тому числі показами вказаних осіб (свідком, експертом, спеціалістом), які доводять незаконний вплив особи, що здійснюється безпосередньо або через довірених осіб. Перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб також має бути підтверджене та доведене: які саме дії особи, прокурор оцінює як перешкоджання, а також має бути доведена реальність замаху на вчинення іншого кримінального правопорушення.
Отже, наявність спроб, яким слід запобігати, має бути підтверджене доказами. Припущення прокурора про їх наявність, якщо вони не ґрунтуються на доказах, визначених у ст. 84 КПК, не може вважатися належною метою запобіжного заходу у розумінні ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки по суті є припущенням.
Вважає, що на даний час вказані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та обставини, які б давали підстави продовжити до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у даному кримінальному провадженні, відсутні, застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, буде достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків.
Стороною обвинувачення не доведено, чому мета застосування запобіжного заходу не може бути досягнута за умови застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
У відповідності до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення
жоден доказ не має наперед встановленої сили;
- тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Для прикладу, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 параграфу 1 (с) Конвенції, тобто домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою;
- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше
як уже зазначалося, обвинувачений раніше не був судимим, з моменту затримання, з лютого 2025 року ним сумлінно дотримувалися умови перебування в слідчому ізоляторі;
- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення
будь- яких інших повідомлень про підозру обвинуваченому не вручалося;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
З огляду на відсутність підстав стверджувати про доведену винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, враховуючи презумпцію невинуватості, відсутність претензій у потерпілої, відсутність у обвинуваченого доступу до зброї та право на її використання, ризики продовження чи повторення протиправної поведінки обвинуваченого, відсутні.
Обвинувачений є зрілою особою, має вищу освіту, позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем попередньої роботи, що дає підстави стверджувати про його сформований характер та відсутність схильності до агресії, та насильства до оточуючих. ОСОБА_7 має на утримання неповнолітніх дітей та сумлінно виконував до ув'язнення батьківські обов'язки по вихованню та утриманні дітей, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини та платіжних документів на підтвердження переказу коштів на утримання дитини на рахунок матері.
Підсумовуючи викладене, ризики, на які посилається сторона обвинувачення під час вирішення питання про обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, жодним чином не підтвердженні, а в силу виявленим стороною захисту обставинам ґрунтуються на припущеннях.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала подане нею клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та просила його задовольнити. Зазначила, що ризики зазначені стороною обвинувачення продовжують існувати, ніяким чином не зменшилися. Ризик переховуватися від суду підтверджується тим, що, як убачається з огляду телефону ОСОБА_7 з історії браузера Гугл, після вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим здійснювався моніторинг доріг України та отримані погодження заявок на отримання кредиту, що свідчить про наявність ризику ухилення від суду. Також наявний ризик тиску на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні. Свідки кримінального провадження є близькими родичами обвинуваченого. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення продовжує існувати, враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, підстав для зміни запобіжного заходу немає, тому просила продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, враховуючи категорію даного злочину.
Щодо клопотання захисниці про зміну запобіжного заходу обвинуваченому заперечувала, зазначила, що обвинуваченим вчинено вбивство щодо малолітньої дитини, тому ніякий інший запобіжний захід не може запобігти ризикам заявлених стороною обвинувачення. Просила відхилити клопотання сторони захисту, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
У судовому засіданні захисниця ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого, вважає його не обґрунтованим. Ризиків зазначені стороною обвинувачення не існують, не підтверджуються доказами, є припущеннями. Потерпіла та свідки у даному провадженні допитані, потерпіла претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має. На утримані ОСОБА_7 перебувають неповнолітні діти. У судовому засіданні допитана колишня дружина ОСОБА_7 , яка зазначила про своє бажання і надалі надавати дитину для спілкування з батьком. ОСОБА_7 за місцем проживання, перебування та попередньої роботи характеризується позитивно, позитивно характеризувався допитаними свідками. Може виконувати обов'язки з'являтися до суду. Інформація з телефона ОСОБА_7 щодо моніторингу доріг та заяв до кредитних установ, як доказ ухилення від суду, спростовується, оскільки як пояснили допитані свідки вказана інформація відшукувалась з метою сімейного відпочинку. Ризик тиску на потерпілу і свідків не підтверджується, оскільки відсутня його мета, враховуючи що вони не були безпосередніми свідками події.
Клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому підтримала. Зазначила що, ризики, на які посилалася сторона обвинувачення є неактуальними. Жодних доказів на їх підтвердження не надано, провина ОСОБА_10 не доведена. Просила змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою проживання або визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у мінімальному розмірі, передбаченому КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позицію захисниці, зазначив, що він не є суспільно небезпечною особою, не несе небезпеки для близьких. Щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою заперечував, підтримав позицію висловлену захисником.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо заявлених клопотань, вивчивши матеріали доданні до клопотання про зміну запобіжного заходу, суд дійшов наступного висновку.
Згідно статті 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст.199 КПК України).
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам; 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
На переконання суду ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення його до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії особливо тяжкого злочину, за який законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_7 усвідомлює незворотність настання покарання та може, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення, покинути місце мешкання та почати переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, у зв'язку з чим наявний ризик його ухилення від слідства та суду.
Суд враховує, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, без перебування особою під вартою.
Суд вважає встановленим продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду.
Ризик незаконно вплинути на потерпілого, свідка у кримінальному провадженні.
Суд вважає, що ризик незаконно вплинути на потерпілої, свідків у кримінальному провадженні, що в подальшому призведе до зміни показань або відмови від показань є обґрунтованим, оскільки хоча вони допитані у судовому засіданні, але сторони кримінального провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про повторний допит, що і було зазначено сторонами під час з'ясування питання можливості присутності допитаного свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Суд зазначає, що зазначені стороною захисту дані про особу не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували як на час вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, так і на час обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обрані обвинуваченому моделі поведінки, а відтак не здатні перешкоджати вчинити йому дії, передбачені підпунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, про які зазначає захисниця у клопотанні про зміну запобіжного заходу, зокрема цілодобовий домашній арешт або застава у мінімальному розмірі, передбаченими КПК України, суд зауважує наступне.
Як вище зазначалося, ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Фактично, суд повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав обвинуваченого та дотримання принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання ним процесуальних рішень у справі.
Розглядаючи можливість запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Доводи захисника ОСОБА_6 висловлені у клопотанні про зміну запобіжного заходу щодо інших ризиків, визначених п. 2 та п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, судом не досліджуються та ним не надається правова оцінка, оскільки при вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу наявність продовження існування ризиків, визначених п. 2 (знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення) та п. 4 (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) ч. 1 ст. 177 КПК України не було предметом розгляду судом та на їх наявність сторона обвинувачення не посилалася.
Отже, враховуючи продовження існування ризиків, передбачених підпунктами 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Однак, з огляду на характер кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , яким спричинено смерть малолітньої дитини, керуючись правилами п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Захисницею ОСОБА_6 заявлено клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні, з підстав неможливості бути безпосередньо присутньою у судовому засідання під час дослідження доказів за станом здоров'я.
Керуючись ст. 27, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 331, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії домашньому насильству Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_12 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 29.10.2025 до 27.12.2025, включно, з утриманням у Державній установі «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання захисниці обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_6 про оголошення перерви у судовому засіданні - задовольнити.
У судовому засіданні оголосити перерву до 02 грудня 2025 року 10 години 00 хвилин.
Ухвала в частині продовження обвинуваченому строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3