24 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6923/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 в адміністративній справі №160/6923/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з пенсії за вислугу років на пенсію за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2020-2022 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 26.07.2023 року застосувавши показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки зарахувавши до страхового стажу періоди навчання та роботи:
- з 01.09.1980 по 26.02.1982, з 02.06.1982 по 25.10.1983, з 02.06.1984 по 11.11.1985 та 3 29.05.1986 по 26.06.1986 - навчання в Трудового Червоного Прапора медичному інституті по спеціальності «педіатрія»;
- з 29.06.1993 по 01.12.1994 робота на посаді лікаря-хірурга ВАТ «Інфопом»; - з 02.01.1995 по 16.02.1995 робота на посаді лікаря-лазеротерапевта орендного колективу «Медичний центр»;
- з 01.10.1996 по 30.05.1997 робота на посаді лікаря-ендоскопіста в санаторій-профілакторій при ДОИУУ
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії відповідача порушують право позивача на належний розмір пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 в адміністративній справі №160/6923/25 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з пенсії за вислугу років на пенсію за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: 2020-2022 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.07.2023 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) працівників, зайнятих в галузях економіки України за три останні календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки та зарахувати до страхового стажу періоди навчання та роботи з 01.09.1980 по 26.02.1982, з 02.06.1982 по 25.10.1983, з 02.06.1984 по 11.11.1985 та з 29.05.1986 по 26.06.1986 - навчання в Трудового Червоного Прапора медичному інституті по спеціальності «педіатрія»; з 29.06.1993 по 01.12.1994 робота на посаді лікаря-хірурга ВАТ «Інфопом»; з 02.01.1995 по 16.02.1995 робота на посаді лікаря-лазеротерапевта орендного колективу «Медичний центр»; з 01.10.1996 по 30.05.1997 робота на посаді лікаря-ендоскопіста в санаторій-профілакторій при ДОИУУ
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 27.12.2017 призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення».
26.07.2023 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про перехід на інший вид пенсії (за віком), згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
06.01.2025 позивач через свого представника звернулась до пенсійного органу з заявою щодо виплати пенсії.
Листом від 17.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, що на підставі заяви від 27.12.2017 та наданих документів, Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 27.12.2017. Згідно особистої заяви від 26.07.2023, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі №1058), з 26.07.2023. Станом на 26.07.2023, розмір пенсії ОСОБА_1 було обчислено виходячи із загального страхового стажу, зарахованого по 31.03.2023, який складає 33 роки 8 місяців 4 дні, де коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% становить 0,33667. Загальний страховий стаж заявниці, врахований за період роботи з 27.02.1982 по 31.03.2023, згідно наданих документів, а саме: трудової книжки НОМЕР_2 від 06.04.1982 та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Згідно диплому НОМЕР_3 від 26.06.1986, неможливо зарахувати період з 01.09.1980 по 26.06.1986, оскільки він перетинається з періодами роботи. Для уточнення періоду навчання за денною формою, необхідно надати уточнюючу довідку. За трудовою книжкою НОМЕР_2 від 06.04.1982 до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 29.06.1993 по 01.12.1994 - оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення; з 02.01.1995 по 16.02.1995 - в зв'язку з відсутністю номеру наказу про звільнення; з 01.10.1996 по 30.05.1997 має місце виправлення в даті зарахування на роботу та в номері наказу про зарахування, що є порушенням Порядку № 637. При переведенні на пенсію за віком заробітну плату було розраховано за даним персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.03.2023, де індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації складав 1,02519. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії, з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, з урахуванням коефіцієнтів збільшення, складав 7591,56 грн (3764,40 грн х 1,17 x 1,11 x 1,11 x 1,14 x 1,197 : 1,02519). Загальний розмір пенсії з 26.07.2023 становить 2760,00 грн, з 01.03.2024 2980,00 грн.
Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені вище норми законодавства дають підстави вважати, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
У справі, яка розглядається, позивачці з 27.12.2017 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 26.07.2023.
Верховний Суд України вже аналізував подібні правовідносини і у постанові від 29 листопада 2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 у справі № 876/5312/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме, за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність у позивачки права на перерахунок та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме, за 2020 - 2022 роки.
Згідно з Порядком №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, за приписами наведених пунктів уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Трудова книжка ОСОБА_1 , щодо спірних періодів роботи, містить наступні відомості:
- 27.02.1982 - зарахована на посаду санітарки операційного блоку в Дніпропетровську міську лікарню швидкої медичної допомоги;
- 01.06.1982 - звільнена за власним бажанням;
- 26.10.1983 - прийнята на посаду медсестри гінекологічного відділення № 1 Міської клінічної лікарні №1;
- 01.06.1984 - звільнена за власним бажанням;
- 12.11.1985 - зарахована на посаду медсестри відділення планової хірургії в Міську дитячу лікарню №5;
- 01.05.1986 - звільнена у зв'язку з переводом в обласну дитячу лікарню;
- 01.05.1986 - зарахована по переводу на посаду палатної медсестри хірургічного відділення в Обласну дитячу лікарню;
- 28.05.1986 - звільнена за власним бажанням;
- 29.06.1993 - прийнята на посаду лікаря-хірурга ВАТ «Інфопом»;
- 01.12.1994 - звільнена за власним бажанням;
- 02.01.1995 - прийнята на посаду лікаря-лазеротерапевта орендного колективу «Медичний центр»;
- 16.02.1995 - звільнена за власним бажанням;
- 01.10.1996 - прийнята на посаду лікаря-ендоскопіста в санаторій-профілакторій при ДОИУУ;
- 30.05.1997 - звільнена за власним бажанням.
Слід зазначити, що у випадку, якщо подані позивачем документи про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Отже періоди роботи позивача з 29.06.1993 по 01.12.1994, з 02.01.1995 по 16.02.1995, з 01.10.1996 по 30.05.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Стосовно періоду навчання.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання.
Встановлено, що позивач у період з 01.09.1980 по 26.06.1986 навчався Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора медичного інституту, про що свідчить диплом серії НОМЕР_3 .
Таким чином позивач належним чином підтвердив період навчання в навчальному закладі - Дніпропетровському ордені Трудового Червоного Прапора медичному інституту, в свою чергу, пенсійний орган протиправно відмовив у зарахуванні цього періоду до страхового стажу позивача.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області -залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 в адміністративній справі №160/6923/25- залишити без змін.
Повне судове рішення 24 жовтня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов