Справа № 373/1049/25
Номер провадження 2/373/1668/25
29 жовтня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі головуючої - судді Керекези Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 373/1049/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник позивача звернувся до суду із позовом і просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року в розмірі 68380 грн 00 коп., в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 26000 грн 00 коп., заборгованість за відсотками - 25480 грн 00 коп., комісія - 3900 грн 00 коп., неустойка - 13000 грн 00 коп. Також просить стягнути із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.
Посилається на те, що 30 серпня 2024 року між сторонами по справі був укладений Кредитний договір № 30.08.2024-100001852, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 26000 грн 00 коп. строком на 98 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1%, комісії, пов'язаної з наданням кредиту, у розмірі 3900 грн 00 коп. Відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, внаслідок чого утворилася заборгованість у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою від 22 вересня 2025 року (а.с.142-143) було задоволено заяву представника відповідача адвоката Журби В.С. про перегляд заочного рішення. Даною ухвалою було скасоване рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
07 жовтня 2025 року до суду від представника відповідача адвоката Журби В.С. надійшов відзив на позов, відповідно до якого вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн 00 коп. Посилається на те , що ОСОБА_1 із 26 лютого 2022 року по даний час проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» банк не повинен був нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами та штрафні санкції. Зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв представникам банку, що є діючим військовослужбовцем, виконує бойові завдання в зоні бойових дій, на підтвердження чого надавав відповідні довідки. Вважає, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача відсотків в розмірі 25480 грн 00 коп. задоволенню не підлягають. Стосовно стягнення із відповідача комісії наголошує на тому, що позивач просить стягнути комісію за послуги банку, які відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» повинні надаватися безкоштовно, тому в цій частині положення кредитного договору є нікчемними, а вимоги про стягнення із відповідача комісії в розмірі 3900 грн 00 коп. задоволенню не підлягають. Крім того, в силу ст.141 ЦПК України, у випадку відмови в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача. Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат, тому просить їх стягнути із позивача в розмірі 8000 грн 00 коп.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача не з'явилася, направила заяву про розгляд справи у її відсутності в зв'язку із перебуванням у службовому відрядженні, заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.
Судом встановлено наступне.
До позовної заяви представником позивача додано докази на підтвердження факту укладення між сторонами по справі Кредитного договору № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року, зокрема: копію Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) (а.с.20-26); копію заявки Кредитного договору № 30.08.2024-100001852 (кредитної лінії) (а.с.26-28); копію Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору № 30.08.2024-100001852 (кредитної лінії) (а.с.28-29); копію Графіків платежів (а.с.30-31); копію інформаційного повідомлення позичальника (а.с.31-32); копію Паспорта споживчого кредиту (а.с.33-36).
На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача представником позивача подано копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 9-1504 від 15 квітня 2025 року, адресованого позивачу, з якого вбачається, що між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні системи» був укладений Договір про переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року, відповідно до якого 30 серпня 2024 року о 15:48:37 був здійснений переказ на суму 26000 грн 00 коп., номер картки 4441111132021233, номер транзакції в системі «iPay.ua» - 495341116; призначення платежу: видача за договором кредиту № 30.08.2024-100001852 (а.с.14).
Із доданої довідки-розрахунку (а.с.13) вбачається, що заборгованість за Кредитним договором № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року складає 68380 грн 00 коп., а саме:
-заборгованість за тілом кредиту- 26000 грн 00 коп.;
-заборгованість за процентами за період із 30 серпня 2024 року по 05 грудня 2024 року - 25480 грн 00 коп.;
- комісія 3900 грн 00 коп.;
- неустойка 13000 грн 00 коп.
Крім того, представником позивача до позовної заяви додано копію скріншоту із сайту Національного банку України відносно абонента-надавача послуг системи BankID ТОВ «Споживчий центр» (а.с.37); копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.38); копії документів на підтвердження повноважень представника (а.с.12).
Будь-яких інших доказів чи клопотань про їх витребування представником позивача подано не було.
Відповідно до статей 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, як це передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу статей 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо) яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст. 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Докази мають бути належними, допустимими та достовірними.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жодний доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 16 вересня 2020 року, вбачається, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з п.63 вищезазначеного Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;
5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Відповідно до п.46 вищезазначеного Положення відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками здійснюється на підставі платіжних інструкцій, наданих/складених відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків та виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, первинними бухгалтерськими документами, які можуть підтвердити факт перерахування коштів на картковий (поточний) рахунок фізичної особи можуть бути платіжна інструкція та виписка з особового рахунку клієнта.
Таким чином, перерахування кредитних коштів представник позивача підтверджує копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 9-1504 від 15 квітня 2025 року (а.с.14), що не є належним доказом на підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача чи встановлення на ньому кредитного ліміту.
Матеріали справи також містять довідку-розрахунок (а.с.13), в якій зазначено дані про загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року, без конкретизації щомісячних нарахувань та сплати заборгованості за цим договором.
Вказані документи не є первинними бухгалтерськими документами, вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Споживчий центр» коштів в сумі 26000 грн 00 коп. на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 .. Вони не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачу за Кредитним договором № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року в розмірі 26000 грн 00 коп.
Разом з тим, представник відповідача адвокат Журба В.С. у відзиві на позов не заперечувала факту отримання відповідачем кредитних коштів за Кредитним договором № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року, оспорюючи лише нарахування позивачем відсотків та комісії за даним договором.
Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Зважаючи, що кредитний договір був підписаний відповідачем, представник відповідача у відзиві на позов не заперечувала факту отримання відповідачем кредитних коштів, суд вважає доведеним та таким, що не підлягає доказуванню, факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 26000 грн 00 коп. за Кредитним договором № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача процентів в розмірі 25480 грн 00 коп., слід зазначити наступне.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ст.1056-1 ЦК України тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Із Паспорта споживчого кредиту (а.с.33-35) вбачається, що процентна ставка складає 313,76 % річних.
У постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку.
Матеріали справи містять довідку-розрахунок (а.с.13), відповідно до якої заборгованість за Кредитним договором № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року складає 68380 грн 00 коп., а саме:
-заборгованість за тілом кредиту- 26000 грн 00 коп.;
-заборгованість за процентами за період із 30 серпня 2024 року по 05 грудня 2024 року - 25480 грн 00 коп.;
- комісія 3900 грн 00 коп.;
- неустойка 13000 грн 00 коп.
Разом з тим, будь-якого розрахунку заборгованості із зазначенням щомісячних нарахувань за кредитним договором та сплати заборгованості відповідачем за ним чи виписки з особового рахунку представником позивача подано не було.
Зважаючи на відсутність вищезазначених доказів, заперечення відповідача проти розміру нарахованих відсотків, неможливість судом перевірити правильність та правомірність їх нарахування позивачем на підставі поданих ним доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із відповідача процентів в розмірі 25480 грн 00 коп.
Стосовно викладених у відзиві на позов пояснень представника відповідача щодо неправомірних дій позивача в частині нарахування за даним кредитним договором відсотків з посиланням на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ту обставину, що відповідач із 26 лютого 2022 року проходить військову службу за мобілізацією, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
В матеріалах справи, наявна копія військового квитка відповідача серії НОМЕР_2 , виданого 27 жовтня 2016 року (а.с.80-81,115-116) та копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 08 грудня 2020 року (а.с.82, 117).
Разом з тим, представником відповідача чи відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту звернення до ТОВ «Споживчий центр» та подання відповідних доказів для підтвердження свого статусу, як військовослужбовця, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, що дає йому право на пільги відповідно до вищезазначених законодавчих норм.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає зазначені у відзиві на позов доводи представника відповідача, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ОСОБА_2 відсотків за даним кредитним договором.
Що стосується вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача комісії, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.7 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) Кредитного договору № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року комісія, пов'язана з наданням кредиту,- 15 % від суми Кредиту та дорівнює 3900 грн 00 коп. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відповідно до Паспорта споживчого кредиту за надання кредиту передбачена комісія в розмірі 3900 грн 00 коп., яка нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем комісії з посиланням на положення Закону України «Про споживче кредитування» з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Враховуючи, що відповідачем не оспорюється факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, нарахування комісії було здійснене за надання кредиту, тому стягненню із відповідача на користь позивача підлягає комісія в розмірі 3900 грн 00 коп.
Крім того, представник позивача просить стягнути із відповідача неустойку в розмірі 13000 грн 00 коп.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.15 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) Кредитного договору № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року неустойка: 260 грн 00 коп., що нараховуються за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неоноразово продовжувався.
Кредитний договір № 30.08.2024-100001852 був укладений між сторонами по справі 30 серпня 2024 року, під час дії на території України воєнного стану, отже дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на ці кредитні зобов'язання.
За таких обставин вимога про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 13000 грн 00 коп. не підлягає задоволенню.
Як зазначалося вище, у відповідності до ст.89 ЦРК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів.
Верховний Суд у постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем суд має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за Кредитним договором № 30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року в розмірі 29900 грн 00 копі., в тому числі заборгованість за тілом кредиту 26000 грн 00 коп., заборгованість за комісією 3900 грн 00 коп. В задоволенні частини вимог про стягнення із ОСОБА_1 відсотків та пені слід відмовити.
В силу ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1130 грн 05 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2422 грн 40 коп.: 100х 46,65% = 1130 грн 05 коп.).
Крім того представник відповідача просить стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн 00 коп., на підтвердження чого до відзиву на позов додано копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги в електронному вигляді.
В матеріалах справи наявна копія Договору про надання правничої допомоги № 305 від 04 липня 2025 року (а.с.83), укладеного між адвокатом Журбою В.С. та ОСОБА_1 . Договір вступає в дію з моменту підписання та діє безстроково та/або до фактичного виконання прийнятих на себе зобов'язань Сторонами.
Будь-яких інших доказів представником відповідача подано не було.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1)на професійну правничу допомогу;
2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4)пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Верховний Суд у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 роз'яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Представником відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, їх виконаних робіт та їх вартості, тому стягненню вони не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № №30.08.2024-100001852 від 30 серпня 2024 року в розмірі 29900 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок, в тому числі заборгованість за тілом кредиту - 26000 (двадцять шість тисяч) гривень 00 копійок, заборгованість за комісією - 3900 (три тисячі дев'ятсот) гривень 00 копійок.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1130 (одна тисяча сто тридцять) гривень 05 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в с,Дівички (військова частина) Бориспільського району Київської області; РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Я. І. Керекеза