23 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 215/7294/24
Головуючий суддя І інстанції - Данилевський М.А.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 22.11.2024 в адміністративній справі №215/7294/24 за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Миколаївни про встановлення наявності компетенції, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Миколаївни, в якому просила:
- встановити наявність компетенції (повноважень) виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Михайлівни при отриманні заяви від 22.08.2024 року вх.№193 створювати штучні перешкоди для прийняття ненормативного правового акту та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю і зобов'язати звернутися до власника Криворізької міської ради.
Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 22.11.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Михайлівни на підставі ст. ст. 6, 7 КАС України», з приводу неналежного розгляду його заяви, передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначила, що судом першої інстанції було протиправно передано справу для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Передаючи справу для розгляду до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на предмет спірних правовідносин, дана справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 1статті 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до ч. 2 ст 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених ч. 1 цієї статті.
Відповідно до ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Як видно з адміністративного позову, позивач просила встановити наявність компетенції (повноважень) виконуючого обов'язки директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Бурової Ірини Михайлівни при отриманні заяви від 22.08.2024 року вх.№193 створювати штучні перешкоди для прийняття ненормативного правового акту та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю і зобов'язати звернутися до власника Криворізької міської ради.
Так, відповідно до ч.1 ст. 20 КАС, місцевим загальним судам як адміністративним судам не підсудні справи встановлення наявності компетенції (повноважень) та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач звернувшись до суду з вимогами про встановлення наявності компетенції порушила правила предметної підсудності, а тому справу слід передати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 22.11.2024 в адміністративній справі №215/7294/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва