Справа № 373/3205/25
про відмову у видачі судового наказу
29 жовтня 2025 року м. Переяслав
Суддя Переяславського міськрайонного суду Київської області Свояк Д.В., розглянув заяву:
заявник: Комунальне підприємство Київської обласної ради «Переяслав-Хмельницьктепломережа», місцезнаходження: вул.Івана Мазепи, 33-В, м.Переяслав, 08400;
боржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Представник заявника звернувся до суду з заявою та просить видати судовий наказ про стягнення з боржникана користь заявника заборгованості за послуги теплопостачання в розмірі 18840,54 грн.
Також просить стягнути судові витрати в розмірі 302,80 грн.
Згідно з ч. 1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 ЦПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у ч. 1 цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. 3, 4 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій формі (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
За приписами п.5 ч.1 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом за вимогами, що прямо не зазначені в законі, він видається без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому, відсутні всі елементи змагальності сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони можуть навести свої доводи, спростувати аргументи протилежної сторони. Судовий наказ ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
Однак, до заяви не надано доказів щодо укладення з особою, яка у заяві визначена боржником, договору про надання послуг з постачання теплової енергії, заборгованість за яким просить стягнути заявник, або фактичного визнання саме цією особою його умов; та/або доказів належності цій особі житла, куди, за твердженням заявника, надавалися послуги; а також доказів надання заявником таких послуг.
З огляду на положення ст. 165 ЦПК України інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника отримується судом задля визначення підсудності заяви щодо видачі судового наказу та наявності підстав для відмови у видачі судового наказу. При цьому, така інформація може використовуватися для забезпечення належного повідомлення боржника про видачу судового наказу за відсутності підстав для відмови у видачі судового наказу.
Аналіз положень ч. 2 ст. 13, ч.1 ст.76, ч. 1, 7 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , ст.3 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» дає підстави для висновку, що інформація, отримана судом у зв'язку з виконанням приписів ст. 165 ЦПК України, не може бути доказом у цій справі на підтвердження обставин, зазначених у заяві про видачу судового наказу на підставі п. 3, 7 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, оскільки не відповідатиме основним засадам змагальності та диспозитивної цивільного судочинства.
Крім того, у переліку сум за період по особовому рахунку зазначено загальну суму заборгованості аналогічну тій, що вказана у вимогах заяви про видачу судового наказу. Однак, у цьому переліку вказується, що існує борг на початок розрахункового періоду, відомості про час та підстави утворення якого відсутні. Тобто, час виникнення цієї заборгованості може перевищувати позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, передбаченою п. 5 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Згідно з п. 1, 8 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог ст.163 ЦПК України; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
На підставі викладеного, керуючись п.1, 8 ч.1 ст.165 ЦПК України
Відмовити у видачі судового наказу.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Д. В. Свояк