22 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/2033/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. (суддя Ремез К.І) в адміністративній справі №160/2033/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати йому з 29 січня 2020 р. по 31 грудня 2020 р., з 01 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р., з 01 січня 2022 р. по 23 жовтня 2022 р. основних видів грошового забезпечення, без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р.;
- зобов'язати відповідача здійснити йому з 29 січня 2020 р. по 31 грудня 2020 р., з 01 січня 2021 р. по 31 грудня 2021 р., з 01 січня 2022 р. по 23 жовтня 2022 р. перерахунок та виплату грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 р., із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому отриманої у 2020 р. - 2022 р. грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, із урахуванням перерахованого грошового забезпечення.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 18 лютого 2016 р. по 24 жовтня 2022 р. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103 та відновлено дію пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 у первісній редакції. Відповідачем неправомірно розраховано грошове забезпечення ОСОБА_1 із прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 р.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025р., ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
У поданій апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, позовну заяву ОСОБА_1 за період з 19 липня 2022 р. по
23 жовтня 2022 р. залишити без розгляду, винести нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви у іншій частині вимог відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що з 19 липня 2022 р. строк звернення до суду про стягнення заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідно до п.1
глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтею 233 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин скасовано. Тобто, відлік тримісячного строку для звернення із позовом почався з 30 червня 2023 р. і закінчився 30 вересня 2023 р., водночас ОСОБА_1 до суду звернувся 27 січня 2025 р.
По суті спору вказано, що відсутні підстави для застосування у формулі обрахунку посадових окладів та окладів за військовим званням прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року. Постановою КМУ № 481 від 12 травня 2023 р. викладено п.4 Постанови КМУ № 704 у наступній редакції: «установити, що розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Ця редакція набрала чинності 20 травня 2023 р.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Листом від 22 листопада 2024 р. № 691/872/вих3ПІ відповідачем повідомлено позивача, що відсутні підстави для здійснення перерахунку його грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 23 жовтня 2022 р., із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 р. - 01 січня 2022 р.
Не погоджуюсь із даними обставинами, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 р. - дня набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція п. 4 Постанови №704, яка була чинною до внесення змін, тобто, яка передбачає обрахунок розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо строку звернення до суду слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина 2 статті 233 КЗпП України в редакції до липня 2022 р. передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник може звернутися до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати, без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 р. № 2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19 липня 2022 р. Нова редакція вказаної статті більше не передбачала звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Водночас, частина перша даної статті визначає, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 р. у справі №460/21394/23 вказано, що правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 р., підлягають правовому регулюванню згідно із положеннями статті 233 КЗпП України (у попередній редакції), а у період з 19 липня 2022 р. підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Також, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 р. відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин.
До суду ОСОБА_1 звернувся 27 січня 2025 р., заявивши позовні вимоги за період з 29 січня 2020 р. по 23 жовтня 2022 р.
Тобто, до вказаних правовідносин має бути застосована редакція статті 233 КЗпП України, що діяла до 19 липня 2022 р., із урахуванням діючого на території України до 30 червня 2023 р. карантину.
По суті спору слід зазначити наступне.
01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 р. у справі № 440/6017/21 дійшов таких висновків:
- з 01 січня 2020 р. положення пункту 4 Постанови КМУ № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з цією постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
- встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений
законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
У подальшому аналогічні висновки були також викладені Верховним Судом ще у ряді у постанов, зокрема від 31 серпня 2022 р. у справі № 120/8603/21-а, від 12 вересня 2022 р. у справі № 500/1813/21, від 22 вересня 2022 р. у справі № 500/3840/21, від 16 листопада 2022 р. у справі № 120/648/22-а, від 22 березня 2023 р. у справі № 340/10333/21, від 06 лютого 2023 р. у справі № 160/2775/22, від 19 вересня 2023 р. у справі № 160/15756/21.
Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2024 р. у справі №580/8908/23 зазначив, що не може бути застосовано до даних правовідносин розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. Військовослужбовці, враховуючи особливий вид їх службової діяльності та спеціальний статус, не відносяться до працівників інших державних органів.
Починаючи з 20 травня 2023 р. до даних правовідносин вже застосовується редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, згідно внесених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. №481 змін, в частині визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, виходячи з розміру 1762,00 грн.
Викладене свідчить про вірно зроблений судом першої інстанції висновок в частині наявності у Військової частини НОМЕР_1 обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 23 жовтня 2022 р., яке складається із посадового окладу та окладу за військове звання та інших додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 р.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 р. в адміністративній справі №160/2033/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 жовтня 2025 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий