29 жовтня 2025 р. Справа № 480/6672/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕЙЯ» на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2025, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, по справі № 480/6672/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕЙЯ»
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області , Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області
про визнання протиправним, скасування рішення та витягу,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕЙЯ» (далі - позивач, ТОВ «КЕРАМЕЙЯ») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 28.08.2025, в якій просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення шістдесят другої сесії Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл. восьмого скликання від 14.05.2025 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності площею 11,3 га з кадастровим номером 5924782900:08:002:0319, що розташована за межами населеного пункту на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл.;
- визнати протиправним та скасувати витяг № НВ-5900712942025 від 16.07.2025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5924782900:08:002:0319, виданий ГУ Держгеокадастру в Сумській області.
11.09.2025 представник позивача через систему "Електронний суд" подав заяву про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов у даній справі шляхом зупинення дії рішення Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл. восьмого скликання від 14.05.2025 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності площею 11,3 га з кадастровим номером 5924782900:08:002:0319 до остаточного вирішення справи.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття обраного заходу забезпечення позову, заявник зазначав, що відповідач листом від 17.07.2025 за №03-24/1188 повідомив позивача про затвердження оскаржуваного рішення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка складає 11 857 070,79 грн, та що рішення набрало законної сили з 01.07.2025. Відтак, саме з 01.07.2025 позивач зобов'язаний здійснити перерахунок та сплачувати нову орендну плату за користування земельною ділянкою виходячи з нового розміру нормативно-грошової оцінки. Різниця між попереднім розміром орендної плати з землю та новим розміром, орендної плати за землю, після введення в дію нової нормативно-грошової оцінки складатиме 18892,30 гривень у місяць. Таким чином, у разі скасування рішенням суду оскаржуваного рішення, останнє втрачатиме чинність саме з моменту набрання законної сили рішенням суду, а тому сплачені позивачем суми орендної плати, а саме: частина на яку вона збільшилась у зв'язку зі збільшенням розміру нормативно-грошової оцінки, тобто 18892,30 грн на місяць, до моменту втрати чинності оскаржуваного рішення, не зможуть бути повернуті позивачу.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року по справі №480/6672/25 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕЙЯ» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл. восьмого скликання від 14.05.2025 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності площею 11,3 га з кадастровим номером 5924782900:08:002:0319 до остаточного вирішення справи - відмовити.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року по справі №480/6672/25 та прийняти нову ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕЙЯ» про забезпечення позову у справі №480/6672/25, шляхом зупинення дії рішення Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл. восьмого скликання від 14.05.2025 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності площею 11,3 га з кадастровим номером 5924782900:08:002:0319 до остаточного вирішення справи - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що у разі скасування рішенням суду оскаржуваного Рішення про затвердження НГО, останнє втрачатиме чинність саме з моменту набрання законної сили рішенням суду, а тому сплачені Товариством суми орендної плати, а саме: частина на яку вона збільшилась у зв?язку зі збільшенням розміру НГО, тобто 18892,30 грн. на місяць, до моменту втрати чинності Оскаржуваного рішення, не зможуть бути повернуті Товариству, оскільки вказані суми не можуть вважатись переплатою, як не звернув увагу й на посилання Товариства про те, що збільшений розмір орендної плати, заподіює шкоду правам та інтересам Товариства.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи те, що від учасників справи не надійшло клопотання про розгляд справи за їх участю, правовідносини та предмет доказування у справі, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником обставини не дають підстави для висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки наявності очевидної протиправності приписів та ризику настання для нього негативних наслідків при невжитті заходів забезпечення позову не позивачем підтверджено.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 16.04.2025 року у справі № 320/31816/24.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20, від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21, від 21.03.2023 у справі № 460/9602/20, від 20.04.2024 року у справі №160/13963/23, від 15.04.2025 року у справі №380/12961/24.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач оскаржує рішення шістдесят другої сесії Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл. восьмого скликання від 14.05.2025 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності площею 11,3 га з кадастровим номером 5924782900:08:002:0319, що розташована за межами населеного пункту на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл..
Отже, незгода позивача із прийнятим рішенням, стала підставою для звернення до суду із позовом.
В заяві про забезпечення позову, заявник вказував на очевидну протиправність рішення сільської ради та порушення прав таким рішенням, у зв'язку з чим позивач просив забезпечити позов у даній справі шляхом зупинення дії рішення Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл. восьмого скликання від 14.05.2025 про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності площею 11,3 га з кадастровим номером 5924782900:08:002:0319 до остаточного вирішення справи.
Щодо визначеної заявником підстави для забезпечення позову в частині наявності ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність таких ознак може бути виявлена судом тільки на стадії з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Вказаний висновок відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 640/1305/20.
На переконання колегії суддів, надання правової оцінки оскаржуваному рішенню Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської обл. восьмого скликання від 14.05.2025 має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 зазначила, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Поряд із цим, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.
Сам собою факт прийняття суб'єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22.
При цьому, сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Посилання позивача, що у разі скасування оскаржуваного рішення позивач не зможе повернути надмірно сплачені кошти з орендної плати за користування земельною ділянкою, зокрема ту її частину, що збільшилася внаслідок підвищення нормативної грошової оцінки - у розмірі 18892,30 грн на місяць, до моменту втрати чинності спірного рішення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у даній справі не є предметом розгляду питання розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.
Крім того, збільшення орендної плати за користування земельною ділянкою, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову у даній справі. Суд зазначає, що питання повернення надмірно сплачених податків та зборів врегульовано нормами Податкового кодексу України і в межах розгляду даної справи судом не досліджується правомірність нарахування податків позивача, а предметом розгляду є дослідження правомірності прийнятого рішення органу місцевого самоврядування.
Щодо ймовірності понесення позивачем певних матеріальних збитків, то Верховний Суд в питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18 та від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 дійшов наступних висновків:
«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 року у справі №380/12961/24, від 16.04.2025 року у справі № 320/31816/24.
Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що збільшення орендної плати за користування земельною ділянкою, не є беззаперечним свідченням настання тяжких негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
За таких обставин та правового врегулювання зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для позивача.
Тобто, позивач у межах цієї справи навів лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків у майбутньому проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕРАМЕЙЯ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 по справі № 480/6672/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова