29 жовтня 2025 р.Справа № 520/10695/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід колегії судді Жигилія С.П. по справі 520/10695/24
за позовом ОСОБА_1
до Кегичівська селищна рада
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Кегичівської селищної ради, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кегичівської селищної ради за від 05.05.2023 №7034 L сесії VIII скликання про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ загальною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 6323183704:01:000:0006, що знаходиться (у межах населеного пункту село Писарівка Красноградського району Харківської області);
- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ загальною площею 2,0000 га, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення Кегичівської селищної ради з кадастровим номером 6323183704:01:000:0006, що знаходиться (у межах населеного пункту село Писарівка Красноградського району Харківської області ) зафіксувати у відповідному протоколі пленарного засідання ради, та передати безоплатно у власність позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 6323183704:01:000:0006 що знаходиться (у межах населеного пункту село Писарівка Красноградського району Харківської області).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 призначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жигилій С.П., судді: Макаренко Я.М., Перцова Т.С.
29.10.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про відвід судді Другого апеляційного адміністративного суду Жигилія С.П..
Колегія суддів, перевіривши заяву про відвід, дослідивши матеріали справи вважає, що заява про відвід підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, колегія суддів виходить з наступного.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Підстави для відводу та самовідводу судді можна поділити на безумовні, які чітко визначені законом і наявність яких має наслідком обов'язковий відвід чи самовідвід судді, і оціночні, які вимагають дослідження і певної оцінки.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey . Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено і гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є фактори, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
У преамбулі Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 року ХІ З'їздом суддів України, зазначено, що забезпечення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна винятково на підставі Конституції, законів України й міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.
В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об'єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов'язання захистити інтереси громадянина та суспільства.
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Положення зазначеної статті випливають з принципу об'єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Вказаний принцип застосовується наступним чином. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Беручи до уваги посилання позивача щодо обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, колегія суддів прийшла висновку, що, з метою уникнення будь-яких сумнівів у позивача щодо неупередженості судді Жигілія С.П. при розгляді справи № 520/10695/24, можливо задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід.
Враховуючи вищенаведені положення ст. 36 КАС України, Кодексу суддівської етики, практику Європейського суду з прав людини, Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, навіть, презюмуючи особисту безсторонність суддів, поки не доведено протилежного, їх участь у справі може викликати у стороннього спостерігача сумніви у їх безсторонності та неупередженості.
Окрім того, з огляду на передбачену пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимогу щодо забезпечення судом умов, за яких були б неможливі будь-які сумніви у його безсторонності, враховуючи вищезазначені обставини, вважає за необхідне забезпечити розгляд справи незалежним і безстороннім судом, з метою уникнення будь-яких сумнівів, а також доведення демонстрації сторонам про неупередженість суду.
Частиною 2 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись ст. 36, 39-40, 248, 321 Кодексу адміністративного судочинства, суд
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Жигилія С.П. від розгляду справи №520/10695/24 - задовольнити.
Відвести суддю Жигилія С.П. від розгляду справи №520/10695/24.
Матеріали справи передати до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду для повторного автоматизованого розподілу згідно зі ст. 31 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Жигилій С.П.
Судді Макаренко Я.М. Перцова Т.С.