Справа № 369/8718/24
Провадження № 2/369/2373/25
Іменем України
29.10.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Гуленко Я.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,
встановив:
У травні 2024 року представник позивача ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» - Хаєцька О.С. звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» (далі - Позивач) та ТОВ "ОТП Лізинг" (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 3001/294/124094. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом DAF, НОМЕР_1 .
27.10.2020 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу DAF, AA8177XE та транспортного засобу Mercedes; НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 (далі - Відповідач).
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.12.2020 року по справі № 369/14489/20 Відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
ПрАТ «СК «Універсальна» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акту № 64780-1 у розмірі 312 138,94 грн на користь Потерпілої особи.
Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного Mercedes; AM5268CX на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ СК "Ю.ЕсАй", згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP139829183. Згідно полісу № 139829183 ліміт за шкоду, завдану майну складає 130 000,00 грн., франшиза складає 1000,00 грн. Отже, сума, яка підлягає стягненню із Відповідача складає 183 138,94 грн. (312 138,94 - 129 000,00).
Просила суд:
стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (код ЄДРПОУ 20113829) завдані збитки в розмірі 103 130,94 грн.;
стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (код ЄДРПОУ 20113829) витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 3028,00 грн.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.05.2024 року було відкрито провадження за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків в порядку спрощеного позовного провадження.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, проте подала заяву про розгляд справи без участі позивача, вказавши, що позовні вимог підтримує з підстав наведених у позові та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. І не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.
Відповідач на призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалу про відкриття провадження по справі, позовну заяву з додатками відповідачу направлено на адресу зареєстрованого проживання. Конверти повертались з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Також виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення на сайті суду.
У відповідності до ч.1 ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України справу було розглянуто у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксації судового засідання звукозаписувальним технічним засобом.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повних обсягах, виходячи з наступних підстав.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Суд, всебічно та повноцінно дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 27 жовтня 2020 року о 23 год. 23 хв. керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz ML 350, державний номерний знак НОМЕР_4 , по вулиці Яблуневій, 1 (Велика кільцева дорога) в с. Софіївській Борщагівці Києво-Святошинського району Київської області, був не уважним, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого виїхав на зустрічну смугу для руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом DAF XF, державний номерний знак НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки. Внаслідок чого, порушив вимоги пунктів 12.1, 2.3 (б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), чим вчинив адміністративне правопорушення, за що статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.12.2020 року по справі № 369/14489/20 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень передбачених 124 КУпАП, за що такий був підданий адміністративному стягненню. Зазначена постанова набрала законної сили 15 грудня 2020 року.
Як вбачається з Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3 від 28.01.2021 р., загальна вартість робіт (послуг) щодо ремонту DAF XF, державний номерний знак НОМЕР_5 складала 322012,65 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №214743 від 05.01.2021 р., ПРАТ "СК "Універсальна" було здійснено страхову виплату у розмірі 312138,94 грн. в межах ліміту застрахованої відповідальності. Франшиза складає - 1000,00 грн.
Отже, страховик виконав свої зобов'язання перед позивачем, виплатив суму страхового відшкодування за пошкодження транспортного засобу у порядку та у спосіб, передбачений Законом.
Даючи законну та правову оцінку доказами по справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Водночас, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, може бути обмежений у передбачених законом випадках та порядку.
Так, до сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його користь або на користь третьої особи страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань-деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди ,або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.
До такої правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові по справі №911/286/20 від 21.12.2020 року.
Верховний Суд у постанові №297/2187/19 від 31.03.2021 року знову ж таки підтримав вищевказану правову позицію та вказав, що за потерпілими у ДТП залишається право вибору способу звернення за захистом своїх прав із заявою до страхової компанії чи із позовом до суду, так як особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 цього Кодексу).
Вина відповідача у його вчиненні та розмір завданий збитків є підтвердженими, предметом спору є відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, позивачем обрано спосіб захисту шляхом застосування деліктних правовідносин та відшкодування за рахунок винної особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У відповідності до Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №3 від 28.01.2021 р., загальна вартість робіт (послуг) щодо ремонту DAF XF, державний номерний знак НОМЕР_5 складала 322012,65 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №214743 від 05.01.2021 р., ПРАТ "СК "Універсальна" було здійснено страхову виплату у розмірі 312138,94 грн. в межах ліміту застрахованої відповідальності. Франшиза складає - 1000,00 грн.
Згідно полісу № 139829183 ліміт за шкоду, завдану майну складає 130 000,00 грн., франшиза складає 1000,00 грн.
Отже, сума, яка підлягає стягненню із Відповідача складає 183 138,94 грн. (312 138,94 - 129 000,00).
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 3028 грн.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі ст.ст.12, 14, 22, 23, 1066, 1067, 1087 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 81-89, 141, 229, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» в особі представника за довіреністю Хаєцької Олени Сергіївни до ОСОБА_1 про відшкодування збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (код ЄДРПОУ 20113829) завдані збитки в розмірі 183 130,94 грн. (сто вісімдесят три тисячі сто тридцять грн. 94 коп.) та витрати по сплаченому судовому зборі в розмірі: 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн.).
Інформація про позивача: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», адреса: 01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, 9, ЄДРПОУ 20113829.
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ