Справа № 369/18101/25
Провадження №1-кс/369/2888/25
27.10.2025 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , представника власника майна (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4 , власника майна ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві клопотання прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025111050000362 від 28.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
У провадженні слідчого судді Києво-Святошинської районного суду Київської області ОСОБА_1 клопотання прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025111050000362 від 28.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 27.09.2025 року о 17:50за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., м. Ірпінь вул. Василя Стуса 25 В., ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись разом із велосипедистом дорожнього типу без реєстраційного номера, почала перетинати проїзну частину вулиці з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля «MAN» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який в цей час стояв нерухомо на червоний сигнал світлофора. Та на дозволений сигнал розпочав свій рух, в цей час допустив наїзд на гр. ОСОБА_7 , яка в цей час перебувала у «сліпій зоні водія». Внаслідок чого останні отримала Т/У у вигляді перелом правого передпліччя, відкритий перелом 4,5 пальців правої кисті.
Слідчим ВРЗуСТ слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з метою збереження майна, яке є речовими доказами у кримінальному провадженні проведено огляд місця дорожньо-транспортної події, під час якого, оглянуто автомобіль марки «MAN 26.413» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » в ході якого зафіксовано сліди та пошкодження які утворились внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому автомобіль марки «MAN 26.413» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » передано на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область Бучанський район, сел. Макарів вул. Стуса, 37.
Виходячи з того, що автомобіль марки «MAN 26.413» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », причетний до дорожньо-транспортної пригоди та містить сліди вчинення кримінального правопорушення: пошкоджені частини корпусу, вказаний транспортний засіб необхідно дослідити та встановити ряд питань: встановити технічну справність гальмівної системи та рульового керування транспортних засобів, встановити місце наїзду транспортного засобу на пішохода, тому арешт зазначеного транспортного засобу для кримінального провадження буде мати доказове значення. Без проведення експертиз із зазначеним транспортним засобом неможливо іншим способом довести усі обставини, які стали причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Вилучений транспортний засіб - автомобіль «MAN 26.413» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », є майном, яке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, у зв'язку з чим постановою слідчого від 28.09.2025 був визнаний речовими доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, прокурор просив слідчого суддю накласти арешт на транспортний засіб - речовий доказ який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область Бучанський район смт. Макарів вул. Стуса, 37, а саме: на автомобіль марки «MAN 26.413» реєстраційний номер « НОМЕР_1 » який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони на розпорядження та відчуження даного майна.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, обґрунтовуючи тим, що необхідно провести ряд експертиз.
Представник власника майна ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання, разом з тим, через канцелярію суду подала письмові заперечення щодо даного клопотання про арешт майна.
Власник майна ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого представника.
Дослідивши клопотання, надані до нього матеріали та матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12025111050000362, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слід задовольнити з наступних підстав.
Стаття 170 КПК України визначає що арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У даному випадку на вищевказані речі, необхідно накласти арешт для запобігання можливості його пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Метою арешту є збереження вказаного майна як речового доказу в даному кримінальному провадженні, оскільки необхідно встановити чи є вказані речі знаряддям вчинення злочину, а також такі що зберегли на собі сліди вчинення злочину.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаних речових доказів.
У відповідності із ст. 100 КПК України та нормами Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених Постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104 умовою зберігання речових доказів повинно бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вказані речі у відповідності до ст. 98 КПК України визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні та відповідають критеріям, зазначеним у вказаній статті та необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаного речового доказу.
У відповідності до ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
У відповідності до ч. 2 ст. 167 KПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Стаття 171 КПК України визначає що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Враховуючи вищевикладене, та те що транспортний засібвизнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, є знаряддям кримінального правопорушення та в результаті дорожньо-транспортної пригоди на вказаному автомобілі утворилися механічні пошкодження й відобразилися сліди, вказаний транспортний засіб необхідно дослідити та провести ряд експертиз тому арешт зазначеного майна для кримінального провадження буде мати доказове значення. Враховуючи викладене, клопотання про арешт вказаного транспортного засобу слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111050000362 від 28.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на речовий доказ - транспортний засіб, який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, за адресою: Київська область Бучанський район смт. Макарів вул. Стуса, 37, а саме: на автомобіль марки «MAN 26.413» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом накладення заборони на розпорядження та відчуження даного майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_8