29 жовтня 2025 р.Справа № 587/2924/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 05.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Черних О.М., вул. Академічна, 13, м. Суми, 40030, повний текст складено 05.09.25 року по справі №587/2924/25
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції в Сумській області , Департаменту патрульної поліції
третя особа Сумський районний відділ державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа: Сумський районний відділ державної виконавчої служби Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми), в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №4692571 від 09 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 2 ст. 122 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 05.09.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 05.09.2025 та ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно п. 1.10 ПДР визначено, що темна пора доби - частина доби від закінчення вечірніх (30 хв. після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (30 хв. до сходу сонця). Згідно інформації в мережі Інтернет, у м.Суми 09 травня 2025 року захід сонця відбувся о 20:15 годині, тобто, вмикати ближнє світло фар потрібно було після 20:45 години. Також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що патрульні зупинили його автомобіль приблизно о 20:13 годині, а захід сонця відбувся о 20:15 годині 09.05.2025 року згідно інформації в мережі Інтернет, тому слід вважати, що темна пора доби ще не наступила на момент зупинки. Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення є незаконним, неправомірним, необґрунтованим, та відповідна постанова підлягає скасуванню.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 09 травня 2025 року близько 20 години 13 хвилин автомобіль Hyundai Eiantra, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було зупинено по вул. Харківська, біля будинку №58Б в м. Суми, оскільки водій в порушення вимог п. 19.1 а Правил дорожнього руху, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 керував транспортним засобом без увімкнення ближнього світла фар.
Поліцейською взводу № 2 роти № 1 батальйону УПП в Сумській області ДПП капралом поліції Матющенко О.С. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4692571, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Під час вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності поліцейською були враховані відеозапис правопорушення та пояснення ОСОБА_1 .
Позивач вважаючи спірну постанову незаконною, звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 5 ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом "а" пункту 19.1 Правил дорожнього руху визначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
Відповідно до п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, Верховний Суд в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
З наведеного вбачається, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, яка працює не в автоматичному режимі з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідачем на обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови, до відзиву на позовну заяву через систему «Електоронний суд» надано відеозапис в відеореєстратора автомобіля поліції, який досліджено судом апеляційної інстанції.
З дослідженого відеозапису, апеляційним судом встановлено, що відеозапис здійснено 09.05.2025 час близько 20:11:47 год., відеозапис не переривається, здійснюється із службового автомобіля відеореєстратором Xiaomi моделі Yi Car DVR, котрим зафіксовано, погодні умови (сутінки) за яких іде дощ, рух транспортних засобів на яких увімкнено ближнє світло, протитуманні фари, задні габаритні вогні, а також у потоці руху зустрічного напрямку до службового транспортного засобу УПП в Сумській області ДПП рухається транспортний засіб Hyundai Elantra, без ввімкненого ближнього світла фар (протитуманних фар), помітивши адміністративне правопорушення поліцейські УПП в Сумській області ДПП здійснюють розворот та починають слідувати за вказаним транспортним засобом, далі подають вимогу про зупинку ввімкнувши проблискові маячки синього та червоного кольору, на вимогу поліції, позивач керуючи транспортним засобом Hyundai Elantra, номерний знак НОМЕР_1 , вмикає відповідний правий покажчик повороту та здійснює зупинку транспортного засобу, на цьому відеозапис закінчується (20:12:37 год.).
Факт керування позивачем 09.05.2025 час близько 20:11:47 транспортним засобом Hyundai Elantra, номерний знак НОМЕР_1 в ході судового розгляду не оскаржувався та підтверджується матеріалами справи.
Колегія суддів відмічає, що враховуючи час зазначений в спірній постанові (близько 20 години 13 хвилин), час зафіксований відеореєстратором Xiaomi моделі Yi Car DVR із службового автомобіля (початок 20:11:47, кінець 20:12:37) та факт того, інші транспортні засоби зафіксовані відеозаписом рухалися з увімкненим ближнім світлом, протитуманними фарами, увімкненими задніми габаритними вогнями, погодні умови (сутінки) за яких іде дощ, дійшла висновку, що транспортні засоби зафіксовані відеозаписом, зокрема Hyundai Elantra, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача рухались у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 09 травня 2025 року близько 20 години 13 хвилин автомобіль Hyundai Eiantra, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 було зупинено по вул. Харківська, біля будинку №58Б в м. Суми, оскільки водій в порушення вимог п. 19.1 а Правил дорожнього руху, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 керував транспортним засобом без увімкнення ближнього світла фар.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав стверджувати, що позивач 09.05.2025 близько 20 години 13 хвилин керував автомобілем Hyundai Elantra, номерний знак НОМЕР_1 у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, а тому повинен був виконати вимоги, передбачені підпунктом "а" пункту 19.1 Правил дорожнього руху, тобто рухатись з ввімкненими фарами ближнього (дальнього) світла або замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та встановив, що матеріали справи містять належні докази у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4692571 від 09.05.2025 є правомірною, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що згідно пю 1.10 ПДР України темна пора доби - частина доби від закінчення вечірніх (30хв. після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (30 хв. до сходу сонця), а згідно інформації в мережі Інтернет, у м. Суми 09.05.2025 захід сонця відбувся о 20:15 год., тобто вмикати ближнє світло фар потрібно було після 20:45год., колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами, які доводять, що позивач порушив вимоги п. 19.1 (а)ПДРУкраїни, а саме не увімкнув ближнє світло фар у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 270-272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 05.09.2025 по справі №587/2924/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич