Справа № 939/1326/25
Іменем України
28 жовтня 2025 рокуселище Бородянка
Бородянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді - Герасименко М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 було укладено угоду № 200494203, за умовами якої (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику кредит в розмірі 14 477,16 грн, строком кредитування з 02 квітня 2016 року по 02 квітня 2018 рік, а відповідач зобов'язалася повернути отриманні кошти у встановлений в договорі строк. 20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 200494203, на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020. Відповідач отримала кошти, але умови договору не виконала, грошові кошти не повернула, у зв'язку з чим станом на 30 квітня 2025 року її заборгованість становить 40 444,32 грн, з яких: 13 869,80 грн - заборгованість за кредитом, 26 574,52 грн - заборгованість за відсотками. Також у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, вона має сплатити за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року 3 % річних в розмірі 3 643,31 грн і інфляційні втрати в розмірі 8 843,73 грн. Враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 200494203 від 02 квітня 2016 року в загальному розмірі 52 931,36 грн і судові витрати.
04 липня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання.
23 липня 2025 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Калетнік М.Ю. надійшов відзив на позов, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, а тому просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
05 серпня 2025 року та 19 серпня 2025 року до суду від представників сторін надійшли письмові пояснення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 02 квітня 2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 було укладено угоду № 200494203, за умовами якої відповідач отримала кредит в розмірі 14 477,16 грн, строком кредитування 730 днів з 02 квітня 2016 року по 02 квітня 2018 року, зі сплатою відсотків у розмірі 0,0001% і сплатою щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості з першого місяця строку дії кредитного договору і до закінчення строку його дії у розмірі 3,99% (а.с. 9, 10-11, 12-15, 16)
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 200494203, на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року (а.с.17-18, 19, 20-35, 36, 37-38).
Відповідно копії реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200494203 у розмірі 40 443,32 грн, що складається із: 13 869,80 грн - заборгованість по основному боргу, 26 574,58 грн - заборгованість по відсоткам (а.с. 37-38, 58-61).
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, позивач просить стягнути в судовому порядку з відповідача заборгованість в розмірі 52 931,36, яка складається з: 13 869,80 - заборгованість за кредитом; 26 574,52 - заборгованість за відсотками; 3 643,31 грн - 3 % річних (нараховані за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року); 8 843,73 грн - інфляційні втрати (нараховані за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач ухиляється від сплати боргу в добровільному порядку та заперечень щодо розміру заборгованості не надала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позовні вимоги, стягнути з неї на користь позивача заборгованість за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі 52 931,36 грн, яка складається з: 13 869,80 - заборгованість за кредитом; 26 574,52 - заборгованість за відсотками; 3 643,31 грн - 3 % річних (нараховані за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року); 8 843,73 грн - інфляційні втрати (нараховані за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року).
Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності слід зазначити таке.
За умовами кредитного договору № 200494203 між ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 визначено строк кредитування з 02 квітня 2016 року по 02 квітня 2018 рік, а з 02 квітня 2020 року по 30 червня 2023 року строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину.
Так, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України п. 12, яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк звернення до суду (позовна давність) продовжувався у зв'язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Позивач звернувся з позовом до суду 16 травня 2025 року.
З огляду на зазначене та встановлені обставини, суд вважає, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у межах строку позовної давності, а тому вимоги відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 26 про надання правової допомоги від 15 лютого 2024 року, додаткову угоду № 26 до вказаного договору, акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 16 травня 2025 року і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокататським бюро «Анастасії Міньковської», згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 000,00 гривень (а.с. 39, 41, 42-44, 46).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3 000,00 гривень.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.
Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, 04212, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) заборгованість за договором № 200494203 від 02 квітня 2016 року в розмірі 52 931 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять одна) гривня 36 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 28 жовтня 2025 року.
СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО