29 жовтня 2025 р. Справа № 520/23658/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 05.09.25 по справі № 520/23658/25
за позовом ОСОБА_1
до Тимчасово виконуючого обов'язки начальника Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Харківський області Федорова Антона Ігоревича , поліцейського офіцера громади Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Харківській області Білана Віктора Вікторовича
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Тимчасово виконуючого обов'язки начальника Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Харківський області Федорова Антона Ігоревича, поліцейського офіцера громади Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Харківській області Білана Віктора Вікторовича, в якому просить суд:
- визнати дію т.в. о. ВП. №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області А. Федорова організацію розгляду Повідомлення №76193059 про вчинення кримінального правопорушення з залученням до нього поліцейського офіцеру громади В. Білана неправомірною такими що порушили його права гарантовані ст. 129-1 Конституції України.
- визнати дію поліцейського офіцера громади ВП. №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області В. Білана щодо проведення перевірки за Повідомленням №76193059 про вчинення кримінального правопорушення неправомірною такими що порушили його права гарантовані ст. 129-1 Конституції України.
- визнати рішення т.в. о. ВП. №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області А. Федорова прийняте за розглядом Повідомлення №76193059 про вчинення кримінального правопорушення неправомірним.
- визнати рекомендації т.в. о. ВП. №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області А. Федорова щодо оскарження його рішення прийнятого за розглядом Повідомлення №76193059 про вчинення кримінального правопорушення зі змістом що вводить в оману стосовно порядку його оскарження, неправомірними.
- зобов'язати т.в. о. ВП. №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області А. Федорова передати на розгляд Повідомлення №76193059 про вчинення кримінального правопорушення до СВ ВП№3 ХРУП№1 ГУ НП в Харківській області.
- зобов'язати поліцейського офіцера громади ВП. №3 ХРУП №1 ГУ НП в Харківській області В. Білана в подальшому утриматись від проведення перевірок за повідомленнями про вчинення кримінального правопорушення, які підлягають до розгляду СВ ВП№3 ХРУП№1 ГУ НП в Харківській області.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Тимчасово виконуючого обов'язки начальника Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Харківський області Федорова Антона Ігоревича, поліцейського офіцера громади Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Харківській області Білана Віктора Вікторовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 про відмову у відкритті провадження та направити матеріали справи на подальший розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в позовних вимогах оскаржує дії, рішення та бездіяльність начальника відділу поліції, щодо передачі на розгляд повідомлення №76193059 про вчинення кримінального правопорушення неналежній особі та дії поліцейського офіцеру, який розглянув повідомлення №76193059 про вчинення кримінального правопорушення, не маючи на це повноважень.
Від начальника Відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління НП в Харківський області Федорова Антона Ігоревича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що поданий адміністративний позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства, у силу норм частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Тож, під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Приписами пункту 2 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
У силу частини першої статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
За визначенням, наведеним у пункті 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
За приписами статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування (частина перша). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (частина друга). Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя). Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (частина четверта).
Відповідно до частини першої статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження визначено приписами статті 303 КПК України. Зокрема, згідно із пунктом 1 частини першої цієї статті, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником. Відповідно до частини другої цієї статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави (частина перша статті 306 КПК України).
Конституційний Суд України у Рішенні від 23 травня 2001 року №6-рп/2001 роз'яснив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
У Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 Конституційний Суд України указав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність указаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Конституційний Суд України вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Верховний Суд в постанові від 14.08.2025 по справі №520/3180/25 зазначив про те, що суд адміністративної юрисдикції, як правило, не повинен з'ясовувати законність процесуальних дій у кримінальному провадженні. З'ясування судом адміністративної юрисдикції законності процесуальних дій у кримінальному провадженні може негативно позначитися на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його завдань. Правомірність/протиправність процесуальних дій/бездіяльності у кримінальному провадженні перевіряється судом за правилами, передбаченими КПК України.
Отже, аналіз кримінально-процесуальних норм дає чітке визначення суб'єктного складу, процедури ініціювання та початку досудового розслідування, а також порядку оскарження дій чи бездіяльності слідчого, прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк. Дії чи бездіяльність, зокрема, слідчого, пов'язані з обов'язком внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, є процесуальною діяльністю, порядок здійснення якої внормований положеннями кримінального процесуального законодавства і не може розглядатися як владна управлінська функція.
Під час здійснення дій, пов'язаних із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, слідчі виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Відповідні дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Судовим розглядом встановлено, що у межах спірних правовідносин сторони діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом.
Тож, оскільки оскаржувані позивачем дії/бездіяльність посадових осіб відділу поліції №3 Харківського районного управління поліції №1 в Харківській області фактично пов'язані з реалізацією процесуальних функцій та виконанням обов'язків, визначених кримінальним процесуальним законом, питання, які є предметом цього спору, регламентуються КПК України і мають вирішуватися в рамках кримінального процесуального законодавства, про що дійшов правильних висновків суд першої інстанції.
Таким чином, розгляд питання щодо правомірності дій або бездіяльності відповідачів повинно вирішуватися в рамках кримінального процесуального законодавства.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.12.2020 у справі №820/2892/18 та від 20.08.2020 у справі №520/4915/2020, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 по справі № 520/23658/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова