29 жовтня 2025 р. Справа № 635/2846/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Косінцева Костянтина Вікторовича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.08.2025, суддя Лук'яненко С.А., по справі № 635/2846/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила скасувати постанову інспектора 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенанта поліції Кушнаренка В.О. серії ЕНА № 4456195 від 08.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження у справі закрити.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12.08.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на п. 2.3 «в» ПДР України, згідно з яким дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів. Таким чином, оскільки відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №326361 від 20.12.2021 ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи з 30.11.2021 року, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби, обов'язок користуватись засобами пасивної безпеки у неї відсутній. Крім того, апелянт зазначала, що наданий відповідачем відеозапис на підтвердження вчинення нею адміністративного правопорушення, не є допустимим доказом, а тому не може братись до уваги судом, з огляду на що наявність в її діях складу адміністративного правопорушення відсутня.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 08.04.2025 інспектором 1 взводу 3 роти 2 батальйону УПП в Харківській області лейтенантом поліції Кушнаренком В.О. винесено постанову серії ЕНА № 4456195, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП на накладено стягнення у вигляду штрафу у розмірі 510 грн.
За даними оскаржуваної постанови, 08.04.2025 о 21 год. 01 хв. за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, с-ще Пісочин, шосе Полтавське, 208А, позивач, керуючи транспортним засобом NISSAN MURANO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була непристебнута ременем безпеки в транспортному засобі, обладнаному засобами пасивної безпеки, чим порушила п. 2.3. «в» ПДР та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Позивач, не погоджуючись із постановою у справі про адміністративне правопорушення, звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п. 2.3 «в» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем надано відеозапис адміністративного правопорушення.
Дослідивши вказаний відеозапис, колегія суддів зазначає, що останній містить запис факту керування позивачем транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та з не пристебнутим ременем безпеки.
При цьому, колегія суддів не приймає посилання позивачки на положення п. 2.3 «в» ПДР України, згідно з якими дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів, з огляду на наступне.
Відповідно до наданої позивачем копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №326361 від 20.12.2021 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність ІІ групи з 30.11.2021 року, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби.
Разом з тим, зі змісту п. 2.3 «в» ПДР України слідує, що дозвіл не користуватись засобами пасивної безпеки пов'язаний не із самим фактом встановленої інвалідності, а надається у разі, коли фізіологічні особливості таких осіб унеможливлюють користування ременями безпеки.
Натомість, у ході судового розгляду не встановлено та позивачем не надано доказів того, що пов'язані зі встановленою інвалідністю ІІ групи особливості позивачки є перешкодою у користуванні засобами пасивної безпеки, зокрема, ременями безпеки.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що наданий відповідачем відеозапис не є допустимим доказом у справі, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом підп. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи у вигляді застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Наданий на підтвердження правомірності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності відповідачем оптичний диск, містить файли, що засвідчені електронним цифровим підписом уповноваженої особи.
Відтак, наданий відеозапис є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 74 КАС України.
Доводів стосовно порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення у апеляційній скарзі позивачкою не наведено.
Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами підтвердив порушення позивачкою правил дорожнього руху, а саме п. 2.3 «в» ПДР України, та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, з огляду на що оскаржувана постанова серії ЕНА № 4456195 від 08.04.2025 є правомірною та не підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Косінцева Костянтина Вікторовича - залишити без задоволення
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12.08.2025 по справі № 635/2846/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло