29 жовтня 2025 р. Справа № 554/12013/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 19.06.2025, суддя Сініцин Е.М., по справі № 554/12013/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправним та скасування акта суб'єкта владних повноважень,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00000511 від 27.09.2024, провадження у справі закрити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 19.06.2025 задоволено позов.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ № 00000511 від 27.09.2024, за якою на ОСОБА_1 накладено адміністративно-господарське стягнення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 8500 грн. скасовано та закрито провадження у справі.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, крім іншого, посилається на пропуск позивачем при зверненні до суду пропущений десятиденний строк, встановлений для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, 27.09.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І. винесено постанову серії АВ №00000511 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.
За даними оскаржуваної постанови, що 20.09.2024 о 12 год. 57 хв. за адресою М-22, км 74+810, Полтавська область, зафіксовано в автоматичному режимі транспортний засіб MAN TGХ 26.480 д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Судовим розглядом встановлено, що оскаржувана постанова старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов'янчик С.І. серії АВ №00000511 складена від 27.09.2024 та отримана позивачем 11.10.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та не заперечується позивачем.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Таким чином, процесуальний строк для оскарження позивачем постанови по справі про адміністративне правопорушення закінчувався 21.10.2024.
При цьому до суду із даним адміністративним позовом, у якому заявлені вимоги скасування постанови серії АВ №00000511 від 27.09.2024, позивач звернувся 31.10.20214, тобто з пропущенням десятиденного строку звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 289 КУпАП.
У ході судового розгляду справи з метою з'ясування питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, зокрема наявності поважних причин його пропуску, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 було запропоновано ОСОБА_1 подати протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
На виконання вимог зазначеної ухвали 16.10.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій позивач зазначав, що у період з 12.10.2024 по 22.10.2024 він як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісові-Поляни" перебував у службовому відрядженні у м. Миколаєві на підставі наказу № 10/10-В від 10.10.2024 «Про відрядження ОСОБА_1 », у зв'язку з чим не мав можливості вчасно звернутись до суду із позовом за захистом своїх прав.
Таким чином, посилаючись на зазначені обставини позивач просив поновити строк звернення до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку наведеним позивачем причинам пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що під поважними причинами необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними і допустимими доказами.
Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Разом з тим, перебування особи у службовому відрядженні за загальним правилом не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки відрядження є поїздкою працівника за розпорядженням керівника до іншого населеного пункту для виконання службового доручення, є частиною робочого процесу та має плановий характер, з огляду на що не може бути розцінене як обставина непереборного впливу, що не залежить від волевиявлення особи.
Інших належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду позивач не наведено.
Отже, колегія суддів не знаходить підстав до поновлення строку на звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість розгляду даної справи по суті, та вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його рішення підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково
Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 19.06.2025 по справі № 554/12013/24 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування акта суб'єкта владних повноважень - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов