29 жовтня 2025 р. Справа № 440/5493/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, повний текст складено 09.06.25 у справі № 440/5493/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом - відповідачі), в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення відсоткового розміру ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 55 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при проведенні його перерахунку з 19.02.2020 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 року по справі N440/3974/20 - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області за вих. N02/1204/2020 від 10.04.2020, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням проведених виплат;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2025 N916040824219 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку мого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області N02/2186/25 - вих. 25.03.2025, починаючи з 01.01.2024 з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позовну заяву в частині позовних вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області за вих. № 02/1204/2020 від 10.04.2020 року, починаючи з 19.02.2020 року та відповідно визнання протиправними дій відповідача в цій частині, повернуто позивачеві.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області йому було незаконно зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 55 %, хоча стаж його роботи на посаді судді складає 30 років 3 місяці 14 днів (тобто позивачу повинні виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 70%), що встановлено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі 816/1381/18. Окрім того, з 01.01.2024 змінились складові суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а саме: змінився розмір посадового окладу, а відповідно і розмір доплати за вислугу років. Позивач отримав довідку Територіального управління ДСА України в Полтавській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 02/2186/25 - вих. 25.03.2025 року, згідно з якою з «01» січня 2024 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 169 870 гривень 80 копійок. Вказану довідку було видано на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025, яке набрало чинності, у справі № 440/14173/24. Вважає, що пенсійний орган не мав жодних правових підстав для відмови позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (така ж правова позиція викладена у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі № 520/1627/25, а також в Окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24). В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не звернув увагу на те, що наразі пенсійні органи протиправно виплачують позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 55 %, а повинні виплачувати у розмірі 70 %, тобто права позивача грубо порушуються. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, послався на правову позицію Верховного Суду щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн у даній категорії справ, але зовсім не звернув увагу на неправомірність застосування пенсійним органом зменшеного відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (55% замість 70%).
Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, отримує щомісячне грошове утримання відповідно до статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 440/14173/24 визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунком посадового окладу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законом України "Про державний бюджет на 2024 рік" на 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн, з урахуванням доплати за вислугу років та регіонального коефіцієнту 1,1 та зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", тобто з розрахунком посадового окладу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із застосуванням для обчислення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, та зазначення доплати за вислугу років у розмірі 70%, а також із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 440/14173/24 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області складена довідка від 25.03.2025 № 02/2186/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2024.
31.03.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на збільшення розміру суддівської винагороди з 01.01.2024.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 07.04.2025 за № 916040824219 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з огляду на відсутність правових підстав.
Позивач, уважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з позовом для захисту своїх порушених прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справі № 240/9028/24, виходив із того, що законодавець, починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік, не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон № 1402-VIII.
Відповідно до положень ст. 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
За приписами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з частинами 4, 5 статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з положеннями ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Отже, Конституцією України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.
Водночас розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України “Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Положеннями ст. 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028,00 гривні.
Водночас, згідно з абзацом п'ятим цієї статті, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Колегія суддів зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому правові підстави для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи з 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Велика Палата Верховного Суду не погодилася з наведеними висновками з таких міркувань.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2025 N 916040824219 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області N02/2186/25 - вих. 25.03.2025, починаючи з 01.01.2024 з урахуванням проведених виплат.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/1627/25, не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.
Щодо посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.06.2020 у справі № 620/1116/20, від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, від 12.09.2024 у справі № 580/2522/24, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правова позиція Великої Палати Верховного Суду, сформованої у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Доводи позивача про наявність окремої думки у справі № 240/9028/24 не приймаються до уваги, оскільки суперечать приписам ч. 5 ст. 242 КАС України.
Щодо неправомірного, на думку позивача, застосування пенсійним органом зменшеного відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (55% замість 70%), колегія суддів зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі № 816/1381/18, зокрема, зобов'язано Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 13 вересня 2017 року щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % суддівської винагороди та перерахувати і виплатити вказане щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням раніше виплачених сум без обмежень граничного розміру виплати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 у справі № 440/14173/24, зокрема, зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", тобто з розрахунком посадового окладу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, із застосуванням для обчислення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн, та зазначення доплати за вислугу років у розмірі 70%, а також із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,1.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі № 440/14173/24 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області складена довідка від 25.03.2025 № 02/2186/25 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 01.01.2024, в якій зазначена доплата за вислугу років у розмірі 70 % (а.с. 35).
Оскаржуваним позивачем рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 07.04.2025 за № 916040824219 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці лише на підставі того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді встановлено у розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року. Жодних посилань на відсоткову доплату за вислугу років вказане рішення не містить (а.с. 36).
Разом із тим, колегія суддів зауважує на те, що у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Полтавській області зауважує, що на даний час щомісячне довічне грошове утримання судді ОСОБА_1 виплачується в розмірі 70 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (а.с. 88 звор. бік).
Доказів того, що щомісячне довічне грошове утримання судді ОСОБА_1 виплачується в розмірі 55 %, як зазначає позивач в апеляційній скарзі, а не у розмірі 70 %, матеріали справи не містять.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з цим, згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оскільки матеріалами справи не підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивача в частині виплати йому щомісячного довічного грошового утримання судді в розмірі 55 %, а не у розмірі 70 %, колегія суддів уважає безпідставними доводи позивача щодо застосування пенсійним органом зменшеного відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (55% замість 70%).
Наведені в апеляційній скарзі позивачем мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права та обставин справи і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні спірного рішення.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 440/5493/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк