29 жовтня 2025 р. Справа № 520/6630/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., повний текст складено 07.08.25 по справі № 520/6630/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, викладені у листі від 24.02.2025 № 5503-4388/М-03/8-2000/25, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , обчисленої на підставі частини 3 статті 59 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-ХІІ), як норми прямої дії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 - в розмірі 8 000.00 грн;.
зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої на підставі частини 3 статті 59 Закону України № 796-ХІІ, як норми прямої дії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 - в розмірі 8 000.00 грн, з урахуванням фактично виплачених пенсійних сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач являється інвалідом 2-ї групи внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Харківській області. У лютому 2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату з 01.01.2025 виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Натомість листом ГУ ПФУ в Харківській області від 24.02.2025 № 5503-4388/М-03/8-2000/25 позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, обчисленої виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області, викладене у листі від 24.02.2025 № 5503-4388/М-03/8-2000/25, щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , обчисленої на підставі частини З статті 59 Закону України № 796-ХІІ, як норми прямої дії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 - в розмірі 8 000.00 гривень.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 обчисленої на підставі частини 3 статті 59 Закону України № 796-ХІІ, як норми прямої дії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 - в розмірі 8 000.00 гривень, з урахуванням фактично виплачених пенсійних сум.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що пенсійний орган здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, а отже своїми діями права та законні інтереси позивача не порушив. Зазначає, що обчислення пенсії по інвалідності особам зазначеним в ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ здійснюється за формулою, передбаченою п. 9-1 Порядку № 1210. Вказує, що положеннями ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ не визначено механізму проведення перерахунку пенсії позивачу, а механізм перерахунку пенсії встановлений Порядком № 1210.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Експертним висновком № 021804, встановлено, що захворювання, які були виявлені у позивача, пов'язані з впливом іонізуючих та інших шкідливих факторів при виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
У зв'язку з наявністю захворювань позивачу була встановлена друга група інвалідності безстроково. Причиною інвалідності - захворювання отримане при виконанні обов'язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 по справі № 520/9987/19 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 .
Визнано протиправною відмову відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 25 ГУ ПФУ в Харківській області в проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, з 25.04.2019.
Скасовано рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 25 ГУ ПФУ в Харківській області від 04.09.2019 № 106 по пенсійній справі 151792/47 ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області в особі відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 25 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та з проведенням подальшого перерахунку пенсії з 01 січня кожного наступного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ починаючи з 25.04.2019.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію із урахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019, що не заперечується відповідачем.
У лютому 2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 .
ГУ ПФУ в Харківській області листом від 24.02.2025 № 5503-4388/М-03/8-2000/25 позивачу було відмовлено у проведенні нарахування та виплати пенсії у зв'язку із відсутністю підстав для такого перерахунку.
Позивач вважаючи такі дії протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що положення частини третьої статті 59 Закону України № 796-ХІІ у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII з 01.10.2017 до 25.04.2019 на позивача не поширювались, а з 25.04.2019 наявні законодавчо визначені підстави для обчислення пенсії позивача з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями пункту 6 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон України № 796-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону України № 796-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Статтею 9 Закону України № 796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до ст. 10 Закону України № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону України № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у статті 59 Закону України № 796-XII.
Згідно із ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-XII (з урахування рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі № 1-р(ІІ)/2019) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджено Порядок № 1210, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України № 796-XII.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 за № 851 Постанову від 23.11.2011 за № 1210 доповнено п. 9-1 такого змісту: «9-1. За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:Кзс=Зп(мін)*5/Зс1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".
У подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 за № 543 абзац 1 пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, викладено у такій редакції: «9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов'язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%, де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).
Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою: Кзс=Зп(мін)*5/Зс1 де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.
Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.
У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 і від 26.09.2012 № 886» пункт 9-1 виключено.
Так, позивач наполягає на тому, що пенсія йому виплачується без урахування ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-XII, як норми прямої дії, та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, що зменшує розмір пенсійного забезпечення.
Зазначене питання вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 (справа № 520/12609/19), яка залишена без змін поставою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021 суд дійшов висновків, що положення ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-XII поширюються на осіб, які отримують пенсію по інвалідності та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Перерахунок пенсії здійснюється за заявою особи та з урахуванням формули, передбаченої п. 91 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.
Надалі такий висновок підтримані Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі № 520/5433/19, від 07.09.2022 у справі № 520/9760/19 та від 06.12.2023 у справі № 520/5078/2020.
Отже, відповідно до правової позиції Верховного Суду пенсія по інвалідності розраховується саме у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що нова (остання) редакція ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-XII лише розширила перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а також змінила величину (розрахунковий покажчик) для обчислення пенсії, але не запровадила (не встановила) новий розмір пенсії.
До внесення змін до Закону України № 796-XII і викладу ч. 3 ст. 59 цього Закону в новій редакції, а також до Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 за № 1-р(ІІ)/2019, які в загальному підсумку розширили перелік осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, і включили до кола цих осіб військовозобов'язаних, призваних на військові збори, чи осіб начальницького і рядового складу інших військових формувань, обрахування і призначення пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону України № 796-XII, приміром для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби, провадилися відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, але не встановленої законом на 1 січня відповідного року, а з мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження. Для такого обчислення і призначення пенсії застосовувався Порядок № 1210.
Розширення кола осіб, які мають права на призначення пенсії по інвалідності з тієї самої кратності і бази обчислення, але зміненої величини (розміру мінімальної заробітної плати) обчислення, без зміни умов та порядку обчислення на підставі закону не дає жодних підстав вважати, що законодавець наче запровадив розмір пенсії по інвалідності в твердих (абсолютних) числах й водночас відмовився й скасував розрахунок пенсії за формулою, передбаченою Порядком № 1210.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, це лише вихідний показник для обчислення пенсії, який сам по собі не враховує індивідуальних особливостей кожного окремого пенсіонера (зокрема, розміру відшкодування фактичних збитків (у відсотках)), а тому застосування формули, наведеної у пункті 9-1 Порядку № 1210 (в редакції чинній на час виникнення права на призначення позивачу пенсії по інвалідності), дозволяє визначити розмір пенсії індивідуально для кожного пенсіонера із врахуванням його особливостей. Незастосування ж вказаної формули при обчисленні пенсії призведе до встановлення єдиного розміру пенсії для всіх пенсіонерів безвідносно до особливостей кожного, що в свою чергу не сприятимете належному та справедливому пенсійному забезпеченню окремо взятого пенсіонера.
Отже, пенсія позивача, що призначена на підставі статті 54 Закону України № 796-XII, має розраховуватись саме з урахуванням встановленої пунктом 9-1 Порядку № 1210 формули.
Судовим розглядом встановлено, що пенсія по інвалідності позивачу нараховується з урахуванням формули, передбаченої пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за № 1210, яка була чинна на час призначення позивачу пенсії по інвалідності.
Отже, відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача, виходячи виключно з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2025, відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ, як норми прямої дії, без застосування формули, зазначеної в Постанові № 1210.
Колегія суддів вказує, що при розгляді позовних вимог стосовно визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 580/3376/20.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Колегія суддів зауважує, що у випадку незгоди з проведеним перерахунком пенсії позивача на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 по справі № 520/9987/19 позивач не позбавлений права звернутися до суду щодо виконання рішень суду із застосуванням правового механізму судового контролю, що передбачений статтями 382, 383 КАС України.
З огляду на викладене, відповідачем правомірно відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , обчисленої на підставі частини 3 статті 59 Закону України № 796-ХІІ, як норми прямої дії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2025 рік» на 01.01.2025 - в розмірі 8 000.00 грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи, що судом першої інстанції не надано належної оцінки фактичним обставинам у справі та невірно застосовано до спірних відносин норми матеріального права з підстав та мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 по справі № 520/6630/25 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 по справі № 520/6630/25 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий