29 жовтня 2025 року справа №360/129/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гайдара А.В., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 360/129/25 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій представник позивача після уточнення вимог просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не оформлення на ім'я ОСОБА_1 довідки-розрахунку вартості неотриманого речового майна з метою виплати компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023 за формою, яка встановлена Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 та не виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 оформити на ім'я ОСОБА_1 довідку-розрахунок вартості неотриманого речового майна з метою виплати компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023 за формою, яка встановлена Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 31.12.2020, з 01.02.2021 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у зв'язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 31.12.2020, з 01.02.2021 по 31.12.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у зв'язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 по серпень 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом відповідача від 16.08.2023 №228 позивача виключено зі списків особового складу.
При звільненні позивачу не було виплачено компенсацію за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023, грошове забезпечення з 01.02.2020, з 01.02.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у зв'язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 360/129/25 позов задоволено частково, внаслідко чого визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 складових грошового забезпечення та премій, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з 01.02.2020 по 31.12.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок складових грошового забезпечення та премій, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з 01.02.2020 по 31.12.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна, що належало йому до видачі на день звільнення з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 скласти та надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна за період з 03.04.2018 по 16.08.2023, що належало йому до видачі на день звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 03.04.2018 по 16.08.2023. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 03.04.2018 по 16.08.2023 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.04.2018 № 93 капітана ОСОБА_1 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 16 березня 2018 року № 50 на посаду заступника командира батареї з озброєння 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , ВОС-4415003, з 03 квітня 2018 року зараховано до списків особового складу. Вважати таким, що з 03 квітня 2018 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.08.2023 № 228 капітана ОСОБА_1 , командира 2 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 02 серпня 2023 року № 338, відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", у відставку за підпунктом "а" (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 16 серпня 2023 року виключено із списків особового складу частини на всіх видів забезпечення, а з продовольчого забезпечення з 17 серпня 2023 року. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана. Щорічна основна відпустка за 2023 рік не надавалася. Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік отримав. Відповідно до абзацу третьою пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та кленів їх сім'ї" виплатити грошову компенсацію за 40 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та 40 діб за 2023 рік. Виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2018 рік - 14 діб, 2019 рік - 14 діб, 2020 рік - 14 діб, 2021 рік - 14 діб, 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб як учаснику бойових дій згідно пункту 12 статті 12 Закону України “Про статує ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Виплатити одноразову допомогу при звільненні в розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за 5 (п'ять) повних календарних роки служби. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримав.
З картки особового рахунку ОСОБА_1 за 2020-2021 роки слідує, що обчислення грошового забезпечення позивача проводилось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Зазначена обставина також не заперечується відповідачем.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 02.12.2024, в якій просив оформити та надати довідку-розрахунок вартості неотриманого речового майна з метою виплати компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023 та виплатити компенсацію за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023. Виплатити грошове забезпечення з 01.02.2020, з 01.02.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у зв'язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум.
Листом від 25.12.2024 № 3553 відповідач повідомив позивача, що первинні документи речової служби військової частини НОМЕР_1 (картки обліку, речові атестати, накладні та роздавальні відомості) були знищені у лютому 2022 року, а також оригінали первинних документів речової служби військової частини НОМЕР_1 за 2022 та частково за 2023 рр. вилучені ДБР в рамках досудового розслідування. На даний час речовою службою військової частини НОМЕР_1 не проведено повне відновлення карток обліку військового майна особистого користування, атестатів, накладних та роздавальних відомостей. В зв'язку з відсутністю наявності повних облікових даних щодо отримання військовослужбовцями військового майна за період служби в Збройних Силах України, на даний час відсутня можливість проведення розрахунку та надання довідки про вартість речового майна, що належить їм до видачі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо вимог, які стосуються перерахунку складових грошового забезпечення, премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних позивачу при звільненні, судом першої інстанції зазначено наступне.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Кабінет Міністрів України Постановою № 704 затвердив, серед іншого, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (згідно з додатком 1).
Згідно з пунктом 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. У додатку 14 до Постанови № 704 визначена схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
У пункті 4 Постанови № 704 - у первинній його редакції, яка діяла до набрання чинності Постанови № 103 - було передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Примітка додатку 1 до Постанови № 704 у цьому зв'язку повторювала нормативні положення пункту 4, а саме: “ 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень».
Аналогічні за змістом положення містять примітки до додатків 12-14 Постанови № 704.
Проте вже 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову № 103 (чинна з 24 лютого 2018 року), пунктом 6 якої вніс зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отож на момент набрання чинності Постановою № 704 (1 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, відповідно передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: “ 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
А проте, ще до ухвалення зазначеної постанови № 1038 Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і скасував пункт 6 Постанови № 103.
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Таким чином, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.
Аналогічний висновок мститься в постанові Верхового Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.
Натомість, як зазначалось відповідачем, застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року у 2020 та 2021 роках.
Серед іншого, Верховний Суд при розгляді справи № 420/6572/22 у постанові від 15 березня 2023 року дійшов таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:
з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням».
Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах № 120/8603/21-а (постанова від 31 серпня 2022 року), № 120/648/22-а (постанова від 16 листопада 2022 року), № 640/17686/21 (постанова від 4 січня 2023 року), № 440/1185/21 (постанова від 10 січня 2023 року).
Правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 (на яку є покликання у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21) відображена також у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, спір у якій - подібно до цієї справи - стосувався перерахунку і виплати грошового забезпечення військовослужбовця за період з 29 січня 2020 року по 6 листопада 2020 року відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у зв'язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.
У справах, про які йдеться вище, правовий висновок Верховного Суду про те, що з 1 січня 2020 року розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.
Також суд вважає, що при розгляді цієї справи має буди врахований правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 2 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, та повторений у постановах, зокрема, від 12 вересня 2022 року у справі № 500/1813/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 400/6214/21, при застосуванні положень пункту 4 Постанови № 704.
Спираючись на цей висновок, можна дійти висновку, що посадовий оклад позивача та його оклад за військовим (спеціальним) званням як військовослужбовця, з 01.02.2020 по 31.12.2021 мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не “на 1 січня 2018 року»).
Так, суд зауважує, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» визначено внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.
Тобто, починаючи з 20.05.2023, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Суд вважає за необхідне зазначити, що прийняття Кабінетом Міністрів України 12.05.2023 постанови № 481, не змінює правового регулювання відносин, що виникли до її прийняття, а саме в межах спірних правовідносин - з 01.02.2020 по 31.12.2021.
З огляду на вищевикладене, за періоди з 01.02.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 позивач мав право на нарахування грошового забезпечення з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, однак нарахування відповідачем були здійснені неправильно.
Щодо позовних вимог в частині перерахунку допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, суд зазначає, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) цих видів грошового забезпечення, в залежності від дати їх нарахування та редакції постанови № 704 на таку дату.
Водночас суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік відповідно із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки згідно з карткою особового рахунку ОСОБА_1 за 2020 рік, позивач матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2020 році не отримував.
Також суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, оскільки на момент звільнення позивача зі служби - 16.08.2023, діяла вже нова редакція пункту 4 Постанови №704, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах цієї адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що позовні вимоги цій частині належать до часткового задоволення з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 складових грошового забезпечення та премій, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з 01.02.2020 по 31.12.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок складових грошового забезпечення та премій, розмір яких залежить від розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з 01.02.2020 по 31.12.2021, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення суду.
Щодо вимог, які стосуються оформлення на ім'я ОСОБА_1 довідки-розрахунку вартості неотриманого речового майна та виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023, судом першої інстанції зазначено наступне.
Як встановлено судом раніше, ОСОБА_1 з 03.04.2018 по 16.08.2023 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 .
Під час звільнення з ОСОБА_1 не було проведено розрахунку щодо компенсації вартості речового майна, внаслідок чого він звернувся до відповідача з заявою від 02.12.2024, в якій, зокрема, просив оформити та надати довідку-розрахунок вартості неотриманого речового майна з метою виплати компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023 та виплатити компенсацію за неотримане речове майно за період проходження служби з 03.04.2018 по 16.08.2023.
Листом від 25.12.2024 № 3553 відповідач повідомив позивача, що первинні документи речової служби військової частини НОМЕР_1 (картки обліку, речові атестати, накладні та роздавальні відомості) були знищені у лютому 2022 року, а також оригінали первинних документів речової служби військової частини НОМЕР_1 за 2022 та частково за 2023 рр. вилучені ДБР в рамках досудового розслідування. На даний час речовою службою військової частини НОМЕР_1 не проведено повне відновлення карток обліку військового майна особистого користування, атестатів, накладних та роздавальних відомостей. В зв'язку з відсутністю наявності повних облікових даних щодо отримання військовослужбовцями військового майна за період служби в Збройних Силах України, на даний час відсутня можливість проведення розрахунку та надання довідки про вартість речового майна, що належить їм до видачі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі грошова компенсація), визначається Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі Порядок № 178).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації (пункт 4 Порядку № 178 ).
За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі Інструкція № 232) встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Пунктом 6 Інструкції № 232 встановлено, що особи офіцерського складу, сержантського і старшинського складу, які перебували в запасі та вступили на військову службу в установленому законодавством порядку, у тому числі на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, набувають права на отримання речового майна в день прийняття їх на військову службу. Видача речового майна цим військовослужбовцям проводиться після прибуття їх до місця проходження служби. Наступна видача речового майна проводиться за встановленими нормами в разі продовження строку служби. Предмети речового майна, отримані понад 12 місяців до звільнення в запас, в забезпечення не враховуються.
Таким чином, за змістом наведених вище правових норм, у разі звільнення з військової служби у військовослужбовця виникає право на грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а реалізація вказаного права здійснюється військовослужбовцем виключно шляхом подання рапорту.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 у справі №2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).
Матеріалами справи встановлено, що позивачем було подано заяву про видачу довідки щодо розміру компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 03.04.2018 по 16.08.2023, а також нарахування та виплату йому грошової компенсації речового забезпечення за період з 03.04.2018 по 16.08.2023.
Відповідач не заперечує того, що позивач звертався до нього з відповідною заявою, водночас просить врахувати, що первинні документи речової служби військової частини НОМЕР_1 (картки обліку, речові атестати, накладні та роздавальні відомості) були знищені у лютому 2022 року, а також оригінали первинних документів речової служби військової частини НОМЕР_1 за 2022 та частково за 2023 рр. вилучені ДБР в рамках досудового розслідування. На даний час речовою службою військової частини НОМЕР_1 не проведено повне відновлення карток обліку військового майна особистого користування, атестатів, накладних та роздавальних відомостей. В зв'язку з відсутністю наявності повних облікових даних щодо отримання військовослужбовцями військового майна за період служби в Збройних Силах України, на даний час відсутня можливість проведення розрахунку та надання довідки про вартість речового майна, що належить їм до видачі.
За приписами абзаців 1, 3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення № 1153), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби, у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а у відповідної військової частини обов'язок або забезпечити військовослужбовця неотриманим речовим майном, або ж виплатити йому відповідну грошову компенсацію взамін такого майна.
При цьому суд відхиляє посилання відповідача на знищення первинних документів речової служби військової частини НОМЕР_1 та вилучення оригіналів первинних документів речової служби військової частини НОМЕР_1 за 2022 та частково за 2023 рр. ДБР в рамках досудового розслідування, як на обставину, що унеможливлює проведення розрахунку грошової компенсації за неотримане позивачем речове майно та оформлення відповідної довідки.
По-перше, відповідач може звернутися до ДБР з клопотанням щодо повернення або надання копій первинних документів речової служби військової частини НОМЕР_1 , необхідних для складання спірної довідки.
По-друге, у рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2). Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Крім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява № 63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Відтак, у зв'язку з наявністю законодавчо закріпленого у позивача права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виплату якого не було здійснено з неналежних від нього причин, поведінка відповідача у цьому разі свідчить про його протиправну бездіяльність як суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи наведене, бездіяльність відповідача щодо проведення повного розрахунку при звільненні позивача, а саме щодо ненарахування та невиплату йому в день виключення зі списків військової частини (16.08.2023) компенсації за неотримане речове майно, суд визнає протиправною. Відповідно, позивач має право на отримання такої грошової компенсації.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що видача довідки про вартість належного до видачі речового майна є частиною процедури проведення виплати грошової компенсації вказаного речового майна, яка ініціюється на підставі рапорту (заяви) військовослужбовця.
Видача вказаної довідки має на меті визначення розміру компенсації, яка зазначається у наказі командира, а її оригінал підлягає долученню до відомості щодо виплати грошової компенсації.
При цьому суд враховує, що навіть за умови втрати в умовах бойових дій певних документів, пов'язаних з виплатою позивачеві спірної компенсації, відповідач не позбавлений можливості визначити її у середньому розмірі, виходячи з посади, звання, місця служби військовослужбовця та інших обставин, які впливають на забезпечення такого військовослужбовця речовим майном, вид і кількість належного йому до видачі майна протягом певного періоду служби.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 360/129/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі № 360/129/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді А.В. Гайдар
І.В. Сіваченко