29 жовтня 2025 року справа №360/473/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Каначеєва Е.Г., Компанієць І. Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року (головуючий суддя І інстанції С.В. Кисіль) у справі № 360/473/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати позивача пенсії за віком з вересня 2024 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію згідно з рішенням про поновлення виплати пенсії.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року раніше призначеної пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 01 вересня 2024 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт вказав, що позивач причетна до співпраці з окупаційною адміністрацією російської федерації на тимчасово окупованій території Луганської області. З урахуванням вказаного з метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, просили ГУ ПФУ в Луганській області розглянути питання щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 .
Вважає дії щодо призупинення виплати пенсії вважає правомірним.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»..
Виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено з 01 вересня 2024 року відповідно до пункту 16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596, на підставі інформації, наданої банківською установою АТ «А-Банк» за період з 15 липня 2023 року по 15 липня 2024 року щодо клієнтів, за рахунками яких суми пенсій та грошової допомоги одержуються за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, лист від 18 липня 2024 року № 3268/8.
За розглядом заяви про виплату пенсії від 28 листопада 2024 року № 22456, поданої засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України, виплату пенсії з 01 вересня 2024 року ОСОБА_1 поновлено та змінено спосіб її виплати через банківську установу АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з листом 3 управління Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 02 січня 2025 року № 78/3/5/7-30 (вхід. № 2/5 від 02 січня 2025 року) проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022130000000080 від 10 березня 2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 111 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , причетна до співпраці з окупаційною адміністрацією російської федерації на тимчасово окупованій території Луганської області. З урахуванням вказаного з метою недопущення фінансової підтримки колабораційної діяльності за рахунок соціальних виплат держави, просили ГУ ПФУ в Луганській області розглянути питання щодо призупинення нарахування пенсійних виплат ОСОБА_1 .
На підставі цього листа, виплату пенсії позивачу повторно призупинено з 01 вересня 2024 року.
Згідно програмного комплексу ІКІС ПФУ Підсистема: «Звернення» та матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 особисто із заявою про поновлення виплати пенсії відповідно до норм пункту 1.1 Порядку № 22-1 до органів Пенсійного фонду України не зверталась.
ОСОБА_1 зверталася до відповідача засобами вебпорталу з заявою від 28 листопада 2024 року щодо виплати пенсії через банківську установу АТ КБ «Приватбанк», яку з 01 вересня 2024 року поновлено та змінено спосіб її виплати через банківську установу АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується заявою від 28 листопада 2024 року.
Позивач звернувся до відповідача засобами вебпорталу з заявою від 22 січня 2025 року, в якому зазначено, що не отримую пенсію з вересня 2024 року у зв'язку з чим просить надати пояснення з цього питання.
Листом від 05 лютого 2025 року № 751-508/Б-02/8-1200/25 ГУПФУ в Луганській області повідомило позивача, що виплату пенсії призупинено з 01 січня 2025 року призупинено на підставі норм пункту 5 частини першої статті 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з отриманням інформації з правоохоронних органів, яка потребує уточнення та фізичної ідентифікації отримувача пенсії.
Відповідно до довідки ГУ ПФУ в Луганській області від 21 березня 2025 року № 2672/04-16 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 пенсію за період з 01 вересня 2024 року по 31 березня 2024 року позивачу нараховано, але не виплачено за період з 01 вересня 2024 року по 31 січня 2025 року в загальному розмірі 23631,85 грн, з 01 лютого 2025 року пенсія не нараховується та не виплачується.
Судом встановлено, що окреме рішення про припинення нарахування та виплати позивачу пенсії з 01 вересня 2024 року відповідачем не приймалося.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.
Посилання відповідача на лист Служби безпеки України, як на підставу припинення виплати пенсії, є неприйнятним, оскільки суперечать статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом апеляційної інстанції відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати та нарахування пенсії позивачу у спірний період, здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Цієї думки підтримується Верховний Суд у рішенні у зразковій справі про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі від 03 травня 2018 року (справа № 805/402/18, провадження № Пз/9901/20/18)
З урахуванням вищевикладеного вбачається, що Пенсійним фондом України порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу не виплачена пенсія за спірний період, права позивача мають бути відновленими шляхом зобов'язання управління поновити з 01 вересня 2024 року нарахування та виплату пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного від 22 квітня 2025 року у справі № 360/473/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 360/473/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом
тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанєіць