29 жовтня 2025 року справа №200/5681/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі № 200/5681/25 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2) про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 443 від 15.05.2025 року; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії з 10.05.2025 року, на підставі архівних довідок про заробітну плату та про стаж роботи № 02-15/248 від 15.03.2019 року та 02-15/249 від 15.03.2019 року, виданих Трудовим архівом територіальних громад Біловодського району та зарахувати до загального трудового стажу період роботи з 01.11.1993 року по 31.12.1998 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 10.05.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, де перебуває на обліку, як одержувач пенсії за віком, з заявою про перерахунок пенсії на підставі архівних довідок про заробітну плату та про стаж роботи № 02-15/248 від 15.03.2019 року та 02-15/249 від 15.03.2019 року, виданих Трудовим архівом територіальних громад Біловодського району за період з 01.11.1993 року по 31.12.1998 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 443 від 15.05.2025 року позивачу відмовлено у перерахунку, оскільки пенсійний орган не може взяти до уваги надані довідки з підстав відсутності акту зустрічної перевірки достовірності.
Вважає неврахування довідки з заробітною платою до 2000 року за 1993-1998 роки при перерахунку пенсії відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправомірною, тому звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі № 200/5681/25 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 443 від 15.05.2025 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.05.2025 року №6598 про перерахунок пенсії за віком з дати первинного звернення із врахуванням розміру заробітної плати за 60 місяців на підставі архівних довідок про заробітну плату та про стаж роботи № 02-15/248 від 15.03.2019 року та 02-15/249 від 15.03.2019 року, виданих Трудовим архівом територіальних громад Біловодського району та зарахувати до загального трудового стажу період роботи з 01.11.1993 року по 31.12.1998 року.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 .
Позивач є одержувачем пенсії за віком згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що доведено протоколом з пенсійної справи позивача.
Судом встановлено, що позивач 10.05.2025 року звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою №6598 про перерахунок пенсії за віком відповідно до ст. 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема на підставі архівних довідок про заробітну плату та про стаж роботи № 02-15/248 від 15.03.2019 року та № 02-15/249 від 15.03.2019 року, виданих Трудовим архівом територіальних громад Біловодського району за період з 01.11.1993 року по 31.12.1998 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, № 443 від 15.05.2025 року позивачу відмовлено у перерахунку, оскільки пенсійний орган не може взяти до уваги надані довідки з підстав відсутності акту зустрічної перевірки достовірності.
Перевіряючи правомірність дій пенсійного органу щодо нездійснення перерахунку пенсії з врахуванням уточнюючих довідок про заробітну плату до 2000 року, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацом першим статті першої статті 40 Закону України № 1058-IV унормовано, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Судом встановлено, що позивачем надано таку довідку про заробітну плату № 02-15/249 від 15.03.2019 року, видана Трудовим архівом територіальних громад Біловодського району за період з 01.11.1993 року по 31.12.1998 року.
Як зазначив відповідач, довідка про заробітну плату відповідно до частини 3 статті 44, статті 64 Закону №1058 та Закону України від 05.04.2007 №877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підлягає перевірці органами Пенсійного фонду України в Донецькій області, які виконують функції контролю за достовірністю наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Всупереч своїм функціям, відповідачем 1 не виконано вимоги закону, не здійснено перевірку та перерахунок пенсії і не враховано вказану довідку про заробітну плату до 2000 року.
Відтак, з підстав протиправною бездіяльності відповідача, суд вважає за доцільне зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача № 6598 від 10.05.2025 року, здійснити перерахунок розміру пенсії з дати первинного звернення із врахуванням розміру заробітної плати за 60 місяців з 1993 рік по 1998 рік, що зазначена у довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 02-15/249 від 15.03.2019 року.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Спору між сторонами стосовно відсутності записів у трудовій книжці позивача немає.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, проте не у спосіб визначений позивачем, оскільки остання вважає, що саме відповідач 2 має перерахувати їй пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, має повторно розглянути заяву позивача від 10.05.2025 року №6598 про перерахунок пенсії з дати первинного звернення до органу ПФУ, врахувавши довідку про заробітну плату до 2000 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі № 200/5681/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі № 200/5681/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко