29 жовтня 2025 року справа №200/1543/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Черникова А.О.), складеного в повному обсязі 23 травня 2025 року у справі № 200/1543/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) через свого представника - адвоката Аканову Євгенію Ігорівну, яка діє на підставі ордеру серії АН №1636288 від 3 березня 2025 року, звернувся через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20 лютого 2025 року №057250006206 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача від 23 січня 2025 року про призначення пенсії за віком та зарахувати періоди навчання з 1 вересня 1990 року по 23 червня 1993 року до пільгового стажу; проходження служби в збройних силах з 1 листопада 1993 року по 6 травня 1995 року до пільгового стажу; роботи на шахті з 21 липня 1995 року по 1 червня 1997 року, з 23 липня 1993 року по 28 жовтня 1993 року, з 1 липня 2021 року по 30 квітня 2022 року, з 1 липня 2022 року по 31 липня 2024 року до страхового та пільгового стажу.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20 лютого 2025 року №057250006206 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 січня 2025 року про призначення пенсії за віком та зарахувати періоди: навчання з 1 вересня 1990 року по 23 червня 1993 року до пільгового стажу; проходження служби в збройних силах з 1 листопада 1993 року по 6 травня 1995 року до пільгового стажу; роботи на шахті з 21 липня 1995 року по 1 червня 1997 року, з 23 липня 1993 року по 28 жовтня 1993 року, з 1 липня 2021 року по 30 квітня 2022 року, з 1 липня 2022 року по 31 липня 2024 року до страхового та пільгового стажу.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі № 200/1543/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом вказано, що при опрацюванні наданих позивачем документів страховий стаж особи становить 16 років 2 місяці 25 днів, стаж з урахуванням кратності за Списком № 1 становить 25 років 2 місяці 25 днів.
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:
- період роботи з 23.07.1993 по 28.10.1993, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1993, оскільки запис про початок трудової діяльності виконано раніше ніж дата заповнення трудової книжки, а також при прийнятті на роботу не зазначено назву підприємства.
- період роботи з 01.07.2021 по 30.04.2022 та 01.07.2022 по 31.07.2024, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату внесків. Дата з якої особа матиме право на призначення пільгової пенсії згідно поданих документів - 01.12.2025.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20 лютого 2025 року № 057250006206 прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пільгової пенсії за віком у зв'язку з відсутністю пільгового стажу - 10 років.
Відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства.
У зв'язку з чим, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з відсутнім необхідним пільговим стажем для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/1543/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України згідно з паспортом № НОМЕР_2 , виданим 21 грудня 2020 року органом 1452, зареєстрований за адресою згідно довідки про реєстрацію місця проживання № 05-21/1471 від 28 грудня 2020 року: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
23 січня 2025 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пільгової пенсії за віком (Список № 1).
Згідно принципу екстериторіальності заяву та документи позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та прийнято рішення від 20 лютого 2025 року №057250006206 про відмову позивачу призначення пенсії за віком відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
В рішенні відповідач зазначив наступне.
Пільговий стаж особи становить 16 років 2 місяці 25 днів, стаж з урахуванням кратності за Списком № 1 становить 25 років 2 місяці 25 днів. Вік заявника 50 років.
Пільговий стаж особи становить 9 років 3 місяці 12 днів (професії за постановою № 202 (25)).
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано:
- період роботи з 23.07.1993 по 28.10.1993, згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.07.1993, оскільки запис про початок трудової діяльності виконано раніше ніж дата заповнення трудової книжки, а також при прийнятті на роботу не зазначено назву підприємства.
- період роботи з 01.07.2021 по 30.04.2022 та 01.07.2022 по 31.07.2024, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату внесків.
Дата з якої особа матиме право на призначення пільгової пенсії згідно поданих документів - 1 грудня 2025 року.
На адвокатський запит представника позивача, адвоката Аканової Є. від 26 лютого 2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 28 лютого 2025 року (вих№2400-1701-8/8077) повідомило, що при прийнятті рішення №057250006206 від 20 лютого 2025 року до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи:
- з 23.07.1993 по 28.10.1993 та з 20.07.1995 по 01.06.1997, оскільки довідка, що підтверджує пільговий характер роботи, заявником не надана, а в трудовій книжці відсутня інформація про перебування (неперебування) у відпустках без збереження заробітної плати, прогули, простої, тощо та атестацію робочих місць (крім того, зауважимо, що запис про початок трудової діяльності в трудовій книжці НОМЕР_1 виконано раніше ніж дата заповнення трудової книжки, а також при прийнятті на роботу не зазначено назву підприємства);
- з 01.07.2021 по 30.04.2022 та з 01.07.2022 по 31.07.2024, оскільки відсутня сплата страхових внесків в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказано, що документами не підтверджено, що ОСОБА_1 на момент призову на строкову військову службу навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі чи працював за професією, яка дає право на пільгову пенсію, то до пільгового стажу не враховано період проходження строкової військової служби з 01.11.1993 по 06.05.1995.
Відповідно до довідки форми РС-право до страхового та пільгового стажу позивача зараховано наступним чином:
- 01.09.1990 по 23.06.1993 Навчання у вищих/ середн.НЗ - 2 роки 9 місяців 23 дні;
- 01.11.1993 по 06.05.1995 Військова служба строкова - 1 рік 6 місяців 6 днів;
- 04.07.1995 по 20.07.1995 - 0 років 0 місяців 17 днів;
- 21.07.1995 по 01.06.1997 - 1рік 10 місяців 11 днів;
- 01.12.1998 по 29.05.1999 - Безробіття 0 років 5 місяців 29 днів;
- 01.01.2003 по 29.01.2003 - 0 років 0 місяців 29 днів;
- 01.02.2003 по 28.02.2003 - 0 років 1 місяць 0 днів;
- 19.03.2012 по 30.06.2021 ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в - 9 років 4 місяці 0 днів.
Позивач не погоджуючись із рішенням відповідача, який не зарахував йому спірний пільговий стаж, звернувся із даним позовом до суду.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року 1058-IV (надалі- Закон 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, […].
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Як вбачається з трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 29 жовтня 1993 року, позивач:
- з 1 вересня 1990 року по 23 червня 1993 року навчався в СПТУ № № 63 м. Новогродівка ( диплом НОМЕР_4 від 23.06.93) (запис №1);
- 23 липня 1993 року прийнятий учнем гірника з повним робочим днем у шахті (наказ №176 від 30.07.1993 (запис №2);
- з 2 серпня 1993 року по 29 вересня 1993 року проходив практику, був направлений на курсове навчання з відривом від роботи в УП шахта «Росія» за професією гірник (наказ №1564 від 06.07.1993 (запис № 3);
- 28 жовтня 1993 року звільнений за ст. 36 п. 3 КЗпП України (призов на військову службу) наказ №2090 від 29.10.1993 (запис №4).
- з 1 листопада 1993 оку по 6 травня 1995 року служба в Збройних Силах (військовий білет НОМЕР_5 (запис №5);
- 4 липня 1995 року прийнятий учнем гірника по ремонту гірничих виробок на дільницю конвеєрного транспорту - наказ 125к від 07.07.1995 (запис №6);
- 20 липня 1995 року переведений гірником по ремонту гірничих виробок з повним робочим днем у шахті - наказ №1115 від 20.07.1995 (запис №7);
- 1 червня 1997 року звільнений за власним бажанням - наказ №79к від 03.06.1997 (запис №8).
У трудовій книжці позивача містяться відомості про його зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці у період роботи з 23 липня 1993 року по 28 жовтня 1993 року, що є підтвердження його пільгового стажу за даними трудової книжки, що обумовлює підтвердження пільгового характеру роботи уточнюючою довідкою.
Водночас, в трудовій книжці позивача є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, а відтак, не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
При цьому суд зазначає, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість Пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВРчас навчання в професійно-технічному учбовому закладі зараховується в трудовий стаж учня, слухача, у тому числі в стаж роботи за фахом, яка надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу по придбаній професії не перевищує 3 місяці.
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і в абз.1 п. 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 №1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Як встановлено судами, позивач закінчив навчання в ПТУ №63 м. Новогродівка 23 червня 1993 року; за професією «електрогазозварник 4 розряду» (копія диплому НОМЕР_6 від 24 червня 1993 року, реєстраційний №1970).
23 липня 1993 року позивач був прийнятий на роботу за професією «учень гірник підземний з повним робочим днем у шахті», з 2 серпня 1993 року по 29 вересня 1993 року проходив курсове навчання з відривом від роботи в УП ш. «Росія» за професією «гірник підземний».
Отже, позивач був прийнятий на роботу протягом трьох місяців після закінчення навчання в професійно-технічному учбовому закладі.
Разом із цим робота у металургійній галузі за професіями «електрогазозварники на підземних роботах» включена у Список № 202 (Розділ V Списку № 202 «Металургійне виробництво чорних та кольорових металів (рудопідготовка, збагачення, окускування, випал руд і нерудних копалин, коксохімічне виробництво, виробництво динасових виробів»).
Професія «електрогазозварник» включена до Списку № 1 відповідно до постанови КМУ від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», якою затверджено «СПИСОК № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» за кодом «10103000» підземні роботи на будівництві, реконструкції, технічному переозброєнні і капітальному ремонті: гірничих виробок, метрополітенів, підземних каналів, тонелів та інших підземних споруд за кодом «1010300а-19756» Електрогазозварювальники, отже, робота позивача за цією професією дає право на пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Беручи до уваги, що позивач після закінчення навчання в професійно-технічному учбовому закладі набув професію «електрогазоварник», набута позивачем професія належить до професій, включених до Списку № 202.
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду проходження строкової військової служби з 01.11.1993 по 06.05.1995, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», передбачено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Отже, період строкової військової служби повинен зараховуватися до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо особа на момент призову на строкову військову служби працювала за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах або після демобілізації особа працювала за набутою спеціальністю в професійно-технічному закладі.
Як вже зазначалось вище, позивач на момент призову на строкову військову службу працював за професією, що віднесена та зарахована відповідачем до пільгового стажу позивача за Списком №1.
Таким чином, оскільки на момент призову на строкову військову службу позивач працював за професією, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано вказаний період до пільгового стажу.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник, зокрема щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу для призначення пенсії періодів роботи з 01.07.2021 по 30.04.2022 та з 01.07.2022 по 31.07.2024, у зв'язку із відсутністю сплати страхових внесків.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у частинах першій, третій, десятій ст. 20 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини дванадцятої статті 20 цього Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Відповідно до положень ст. 106 Закону № 1058-XV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Так, з індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка форми ОК-5) дійсно вбачається, що в періоди роботи позивача з грудня 2021 року по липень 2024 року ВІДОКРЕМЛЕНИМ ПІДРОЗДІЛОМ «ШАХТА 1-3 «НОВОГРОДІВСЬКА» ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 33621589) нараховувалась заробітна плата за цей період, і ці періоди підтверджуються записами у трудовій книжці позивача, проте відсутня сплата страхових внесків.
Внаслідок невиконання роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Відтак, періоди роботи з 01.07.2021 по 30.04.2022 та з 01.07.2022 по 31.07.2024 мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
З огляду на вищевикладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність спірного у цій справі рішення відповідача і наявність підстав для його скасування та зобов'язання управління повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком із зарахуванням періодів навчання, проходження служби в збройних силах та роботи на шахті до страхового та пільгового стажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі № 200/1543/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Т.Г.Гаврищук
І.В. Геращенко