29 жовтня 2025 року справа №200/4505/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 200/4505/25 (головуючий І інстанції Логойда Т.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 стеми звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо не зарахування до його страхового стажу періоду роботи у колгоспі “Красний партизан» з 05.06.1992 року по 09.08.2005 року на посаді різноробочим у будівельній бригаді; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до його страхового стажу період роботи у колгоспі “Красний партизан» з 05.06.1992 року по 09.08.2005 року на посаді різноробочого у будівельній бригаді та призначити пенсію по інвалідності з 06.06.2025 року.
Позов обґрунтовував тим, що за результатом розгляду його заяви від 06.06.2025 року відповідачем прийнято рішення від 13.06.2025 року № 056550006856, яким неправомірно відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності з посиланням на незарахування до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі згідно з трудовою книжкою колгоспника.
Вважаючи свої пенсійні права порушеними звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 200/4505/25 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано неправомірним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.06.2025 року № 056550006856, прийняте щодо ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 01.01.1998 року по 09.08.2005 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до його страхового стажу періоду роботи з 05.06.1992 року по 09.08.2005 року, що відображений в його трудовій книжці. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа з інвалідністю 3-ої групи з дитинства безстроково (з 29.05.2017 року - згідно з довідкою МСЕК), через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви додав: трудову книжку колгоспника (серії НОМЕР_1 ); засвідчену копію виписки з акту огляду МСЕК (серії ДОН-07 №046082, від 09.06.2008 року) - про встановлення вперше групи інвалідності з дитинства (як пояснив позивач, оригінал довідки знаходиться в Управлінні соціального захисту населення Дружківської міської ради); засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК (серії АВ №0867906, від 29.05.2017 року) - про встановлення 3-ої групи інвалідності з дитинства безстроково; довідку з Управління соціального захисту населення Дружківської міської ради щодо перебування на обліку і отримання соціальної допомоги; інші документи, що зазвичай подаються для призначення пенсії.
Подану заяву за принципом екстериторіальності (відповідно до Порядку, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1) розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.06.2025 року № 056550006856 в призначенні такої пенсії відмовлено у зв'язку з відсутністю на час звернення необхідного страхового стажу.
Рішення мотивовано тим, що вік заявника становить 48 років 04 місяців 12 днів, страховий стаж - 09 місяців 15 днів (при необхідних не менше 11 років).
Вказаним рішенням до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі та КСП у 1992 - 1997 роках згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно долучити довідку про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні, видану на підставі первинних документів, з перейменуванням/реорганізацією.
Судом також встановлено, що згідно з документом відповідача “Стаж для розрахунку» (форма РС-право) до страхового стажу позивача зараховано період роботи, починаючи з 14.10.2007 року - в загальній кількості 09 місяців 15 днів.
Фактично, не зарахованим до страхового стажу є період роботи позивача з 05.06.1992 року по 09.08.2005 року, що відображений в його трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Відповідно до ст. 32 вказаного Закону особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема:
для осіб з інвалідністю І групи:
від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;
для осіб з інвалідністю II та III груп:
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.
Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 цього Закону пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, як: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 18 Порядку визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).
Згідно зі ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Рішенням органу Пенсійного фонду України до страхового стажу не зараховано період роботи позивача в колгоспі та КСП (колективному селянському господарстві) протягом 1992 - 1997 років, згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно долучити довідку про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні, видану на підставі первинних документів, з перейменуванням/реорганізацією.
Період роботи з 1998 року по 09.08.2005 року в колгоспі та КСП також не зарахований до страхового стажу позивача, що підтверджується документом відповідача “Стаж для розрахунку» (форма РС-право), в якому відображено, що до такого стажу зараховано період роботи позивача починаючи з 14.10.2007 року - в загальній кількості 09 місяців 15 днів.
Щодо записів в трудовій книжці та щодо вимоги відповідача надати уточнюючі довідки
В трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , ведення якої розпочато 20.12.1992 року, щодо позивача містяться наступні записи:
- 05.06.1992 року - прийнятий у члени та на роботу в колгосп “Красний партизан» у будівельну бригаду у якості різноробочого;
- 10.02.1995 року колгосп “Красний партизан» загальними зборами членів реорганізований в КСП “Красний партизан» від 10.02.1995 року;
- 09.08.2005 року - звільнений з членів КСП “Красний партизан» за власним бажанням.
Прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі у громадському господарстві та участь позивача в громадському господарстві протягом 1992 - 1997 років відображені на сторінках 18 та 19 трудової книжки.
Всі записи про роботу позивача в колгоспі зроблені у відповідності до чинних у відповідний час нормативно-правових актів, зокрема Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, та завірені печатками колгоспу (КСП).
Записи, що містяться в трудовій книжці колгоспника свідчать про зайнятість позивача повний робочий день. Іншого, зокрема про скорочений або неповний режим роботи протягом цього періоду, в трудовій книжці не міститься.
Також в трудовій книжці колгоспника містяться записи, які свідчать про реорганізацією колгоспу “Красний партизан» в КСП “Красний партизан».
Вказані обставини не потребували надання уточнюючих довідок.
Крім того, відповідачем не враховано те, що порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію.
Крім того, як пояснив позивач у позові, натепер отримати довідку з місця роботи у колгоспі “Красний партизан» неможливо через те, що такий колгосп припинив свою діяльність на підставі рішення суду, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи (запис від 13.10.2006 року № 12421110001000203); наявність архівів невідома, а територія, де теоретично можуть знаходитися архіви, наразі є зоною активних бойових дій на Донеччині, що ще більше ускладнює пошуки архівних документів; і відповідачу це відомо.
Тому, вимагання у пенсіонера отримати будь-які документи з такої території, що зроблено органом Пенсійного фонду України, є заздалегідь не виконуваним.
Отже, органом Пенсійного фонду України неправомірно не зарахований до страхового стажу позивача спірний період його роботи з 05.06.1992 року по 09.08.2005 року.
При цьому частина цього спірного періоду неправомірно не зарахована рішенням суб'єкта владних повноважень (період з 05.06.1992 року (в рішенні помилково зазначено “з 1992 року») по 1997 рік включно), а частина (з 01.01.1998 року по 09.08.2005 року) - через протиправну бездіяльність відповідача.
Отже, рішення про відмову в призначенні пенсії та бездіяльність відповідача не ґрунтуються на положеннях законодавства та порушують пенсійні права позивача.
Враховуючи наведене рішення суб'єкта владних повноважень підлягає визнанню неправомірним та скасуванню, відповідні дії - визнанню неправомірною бездіяльністю, із зобов'язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із зарахуванням до його страхового стажу спірного періоду роботи (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обираючи спосіб відновлення порушеного права судом враховано те, що норми права, що регулюють спірні правовідносини, визначають чітку поведінку суб'єкта владних повноважень, яка не передбачає свободи розсуду (дискреції).
Щодо похідних позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, то суд першої інстанції дійшов висновку про їх передчасність, оскільки органом Пенсійного фонду України виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення для призначення пенсії, а саме не зараховано до страхового стажу позивача спірний період його роботи, який лише має бути зарахований на виконання даного рішення суду, та із урахуванням такого періоду не проведено підрахунок стажу позивача та не визначено наявність у позивача всіх умов, необхідних для призначення пенсії.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 року в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення, зокрема загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 200/4505/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 200/4505/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
І.Д. Компанієць