29 жовтня 2025 року справа №360/899/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Пляшкова К.О.), складеного в повному обсязі 10 червня 2025 року у м. Дніпро, у справі № 360/899/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду 30 квітня 2025 року надійшла позовна заява адвоката Котік Олесі Станіславівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з такими позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльності ГУПФУ в Луганській області щодо невиплати позивачу пенсії, призначеної з 22 травня 2023 року;
- зобов'язати ГУПФУ в Луганській області поновити нарахування та виплату позивачу пенсії, призначеної з 22 травня 2023 року.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 призначеної з 22 травня 2023 року пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату призначеної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2023 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та відмовити у задоволені цих позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, апелянт вказав, що для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно надати оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання або звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання (перебування) із заявою про взяття на облік його пенсійної справи та надати необхідні документи.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , квартира ) 04 лютого 2025 року звернувся до ГУПФУ в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надав копію паспорта громадянина України (ID-картки), витягу з реєстру Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Згідно з інформацією, зазначеною у рішенні від 21 лютого 2025 року № 123950003287 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22 травня 2023 року по довічно. Розмір пенсії за віком 12992,10 грн.
Рішенням від 26 лютого 2025 року № 123950003287 здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року, розмір пенсії за віком склав - 13440,33 грн.
Вказані обставини підтверджені наданими в матеріали справи копіями: заяви про призначення / перерахунок пенсії від 04 лютого 2025 року, паспорта громадянина України у формі ID-картки, витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 16 лютого 2018 року, заяви про виплату пенсії від 24 лютого 2025 року, протоколу про перерахунок пенсії від 18 лютого 2025 року, протоколу про перерахунок пенсії від 26 лютого 2025 року.
Позивач 13 лютого 2025 року через вебпортал звернувся до відповідача із заявою № ВЕБ-12001-Ф-С-25-027523, в якій просив повідомити дату виплати призначеної пенсії.
ГУПФУ в Луганській області у відповідь на заяву позивача від 13 лютого 2025 року листом від 24 лютого 2025 року № 1180-944/Ж-04/8-1200/25 повідомило, що відповідно до поданої засобами вебпорталу заяви від 04 лютого 2025 року № 1884 на виконання вимог, передбачених підпунктом 14-6.2 пункту 14-6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV позивачу з 22 травня 2023 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах за нормами пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ та частини першої пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, дата виплати - 12 число. Заяву від 12 лютого 2025 року № 2431 щодо зміни виплатних реквізитів, подану засобами вебпорталу, опрацьовано без внесення змін до електронної пенсійної справи, оскільки в поданій заяві вказано паспорт НОМЕР_2 , виданий Лутугинським РВ УМВС України в Луганській області від 27.03.1997, проте долучено новий паспорт громадянина України у формі ID-картки від 12.02.2018 № НОМЕР_3 . Для забезпечення проведення виплати пенсії необхідно надати заяву щодо зміни виплатних реквізитів з актуальними паспортними даними.
Позивачем 24 лютого 2025 року подано заяву про зміну виплатних реквізитів для виплати пенсії, в якій позивач просив належні суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) починаючи з 24 лютого 2025 року перераховувати на поточний рахунок, який відкрито у НОМЕР_4 ПАТ КБ «Приватбанк», поточний рахунок № НОМЕР_5 .
На звернення позивача від 21 лютого 2025 року на вебпортал Пенсійного фонду України за № ВЕБ-24001-Ф-С-25-032583 з питання виплати пенсії, яке зареєстровано в ГУПФУ в Луганській області за № 1249/Ж-1200-25, відповідачем листом від 14 березня 2025 року № 1558-1249/Ж-02/8-1200/25 повідомлено, що згідно з підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, відомості про місце проживання заявника. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання (пункт 2.9 Порядку 22-1). Пунктом 2.22 Порядку 22-1 передбачено, що для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». За наданою заявою від 04 лютого 2025 року, поданою засобами вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України, яку розглянуто за принципом екстериторіальності за нормами пункту 4.2 Порядку 22-1, позивачу з 22 травня 2023 року призначено пенсію за віком відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV. До заяви про призначення пенсії позивачем долучено паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_3 від 12.02.2018 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, виданий 16 лютого 2018 року Шевченківським районним відділом у місті Харкові, в якому відсутній підпис посадової особи, яка сформувала витяг. Для внесення змін до електронної пенсійної справи позивачу необхідно подати до органів Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заяву про допризначення пенсії, до якої долучити паспорт громадянина України та оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
На звернення позивача від 21 лютого 2025 року та 10 березня 2025 року, подані через вебпортал за № ВЕБ-12001-Ф-С-25-032584 та № ВЕБ-12001-Ф-С-25-043954 з питання виплати пенсії, які зареєстровано в ГУПФУ в Луганській області за № 1145/Ж-1200-25 та № 1464/Ж-1200-25, листом від 24 березня 2025 року № 1732-1145/Ж-02/8-1200/25 повідомлено, що роз'яснення порядку поновлення виплати пенсії позивачу надано листом ГУПФУ в Луганській області від 14 березня 2025 року за № 1558-1249/Ж-02/8-1200/25, який завантажено до особистого кабінету на вебпорталі. Додатково повідомлено, що до заяви про призначення пенсії позивачу було долучено паспорт громадянина України у формі ID-картки від 12.02.2018 № 001531155 та витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , виданий 16 лютого 2018 року Шевченківським районним відділом у місті Харкові, в якому відсутній підпис посадової особи, яка сформувала витяг. За інформацією Біловодської селищної військової адміністрації відомості про місце реєстрації позивача в реєстрі Біловодської територіальної громади відсутні. Для внесення змін до електронної пенсійної справи позивачу необхідно подати до органів Пенсійного фонду України через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, заяву про допризначення пенсії, до якої долучити паспорт громадянина України, оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.
Біловодською селищною військовою адміністрацією листом від 18 лютого 2025 року № 05-35/364 у відповідь на лист ГУПФУ в Луганській області від 17 лютого 2025 року № 1200-0305-8/4259 повідомлено, що відомості про факт реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , у реєстрі Біловодської територіальної громади відсутні.
Управлінням Державної міграційної служби України в Луганській області листом від 03 березня 2025 року № 4401.4-403/44.2-25 у відповідь на лист ГУПФУ в Луганській області від 21 лютого 2025 року № 1200-0305-5/4708 щодо факту реєстрації місця проживання ОСОБА_1 на теперішній час повідомило, що за обліками відомчої інформаційної системи ДМС відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування на території Луганської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою, вказаною у запиті, відсутні. Інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , яка міститься у наданому особою витягу з Єдиного державного демографічного реєстру відрізняється від наявних у Єдиному державному демографічному реєстрі відомостей щодо поточної реєстрації та відомостями про реєстрацію місця проживання, внесеними до паспорта громадянина України у формі картки 2 № 001531155 від 12.02.2018, орган видачі - 6311, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації листом від 05 березня 2025 року № 4/947-31 у відповідь на лист ГУПФУ в Луганській області від 17 лютого 2025 року № 1200-0305-6/4258 щодо факту реєстрації місця проживання ОСОБА_1 повідомив, що за інформацією Обласного комп'ютерного інформаційно-обчислювального центру соціального захисту населення Луганської області станом на 24 лютого 2025 року відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб у Луганській області відсутні.
Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації листом від 18 березня 2025 року № 01-19/05/03/2937 у відповідь на лист ГУПФУ в Луганській області від 05 березня 2025 року № 1200-0305-6/5573повідомив, що за інформацією Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної військової адміністрації згідно з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 07 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, з чим погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.
Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:
1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина;
6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки;
12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
Статтею 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених ст. 49 Закону № 1058.
Судами встановлено, що позивачу призначено пенсію з 22 травня 2023 року, однак відповідач не виплачує позивачу пенсію з моменту її призначення, посилаючись на те, що позивачу необхідно надати оновлений витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання, оскільки долучений до заяви про призначення пенсії витяг не містить підпису посадової особи, яка його видала.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 06 жовтня 2015 року у справі № 608/1189/14-а дійшов висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність застосування принципу верховенства права щодо спірних правовідносин та констатувати порушення відповідачем пункту 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини тобто порушення права власності позивача на суми призначеної пенсії, що здійснено відповідачем без законних підстав, тобто в свавільний спосіб.
Як вже вище вказано, невиплата пенсії позивачу з дати призначення відбулась у зв'язку із відсутністю у витязі з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання підпису посадової особи, яка сформувала Витяг.
Однак суд зауважує, що статтею 49 Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії.
З урахуванням вищевикладеного вбачається, що Пенсійним фондом України порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відтак права позивача мають бути відновленими шляхом зобов'язання управління поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату призначеної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2023 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення виключно в межах апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 257, 308, 311, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного від 10 червня 2025 року у справі № 360/899/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі № 360/899/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Т.Г.Гаврищук
І.В. Геращенко