279/6247/25 1-кс/279/1410/25 УХВАЛА
29 жовтня 2025 року м. Коростень
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання власника майна ОСОБА_3 у кримінальному провадженню №12025060490000746 від 11.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, про скасування арешту майна,
Власник арештованого майна ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14.10.2025 року у справі № 279/6247/25 на майно у кримінальному провадженні №12025060490000746 від 11.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, а саме на автомобіль марки «Mersedes-Benz» р.н. НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності.
На обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що в рамках вказаного кримінального провадження він є власником вказаного транспортного засобу. Судовим експертом в межах кримінального провадження було проведено огляд його автомобіля, яким зафіксовано пошкодження та інші сліди. На сьогодні потреба у подальшому перебуванні автомобіля марки «Mersedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , під арештом відпала, так як експертом вже проведено огляд вказаного ТЗ та зафіксовано інформацію, яка цікавила слідство. З посиланням на п.1 ч.6 ст. 100 КПК України про те, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню: повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, просив скасувати арешт на автомобіль та зобов'язати орган досудового розслідування, в якому перебуває арештований автомобіль марки «Mersedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , повернути йому як власнику на відповідальне зберігання.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду передано ОСОБА_1 , розгляд клопотання призначений на 12:45 годин 29.10.2025 року.
Власник майна, слідчий СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області та прокурор Коростенської окружної прокуратури про дату, час місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, заперечень та клопотань не надали.
29.10.2025 року слідчий ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій вказав, що необхідні судові експертизи із залученням транспортного засобу проведені, необхідіність у тимчасовому вилученні ТЗ відпала, просив розглянути клопотання без його участі.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Слідчий суддя, дослідивши мотиви поданого клопотання, долучені на його підтвердження докази, дійшов такого висновку.
Відповідно до ухвали слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14.10.2025 року у справі № 279/6247/25 10.10.2025 року близько 21 години 18 хвилин, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (1,4 проміле), керуючи мотоциклом марки «Mustang», без реєстраційного номеру, рухаючись по вул.Грушевського зі сторони вул.Селезньова в напрямку вул.Сергія Кемського в м.Коростень на Т-подібному перехресті вул.Грушевського та вул.Чехова, здійснюючи маневр обгону, виїхав на зустрічну смугу, де відбулось зіткнення з автомобілем марки «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попутно та здійснював маневр повороту ліворуч в напрямку вул.Чехова в м.Коростень. В результаті події водій мотоцикла ОСОБА_5 , пасажир мотоцикла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримали тілесні ушкодження, доставлені до КНП «Коростенська ЦМЛ».
Відомості про дане кримінальне правопорушення 10 жовтня 2025 року слідчим відділенням Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області були внесені до ЄРДР №12025060490000746 від 11 жовтня 2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
10.10.2025 в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди в період часу з 22:05 год. 10.10.2025 року по 01:35 год. 11.10.2025, який проводився на ділянці проїзної частини, Т-подібного перехрестя вул.Грушевського та вул.Чехова поблизу будинку №251, вул.Грушевського, було виявлено та вилучено, зокрема, автомобіль марки «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний автомобіль зберігається за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Розівка, вул. Гагаріна, 7.
На підставі ухвали слідчого судді від 14.10.2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області та накладено арешт у формі позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування на транспортні засоби, вилучені під час проведення огляду місця ДТП від 10.10.2025 року в період часу з 22:05 год. 10.10.2025 до 01:35 год. 11.10.2025, зокрема, на автомобіль марки «Mersedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до положень ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14.10.2025 року не була оскаржена в апеляційному порядку.
Метою накладення арешту на автомобіль згідно з ухвалою слідчого судді від 14.10.2025 є необхідність збереження речових доказів та проведення експертних досліджень для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розслідування кримінального провадження; підставою - наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання щодо пропорційності заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя враховує положення ч.3 ст.132 КПК України, відповідно якої застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Накладення арешту на майно становить втручання у право особи мирно володіти своїм майном, передбачене ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому при його застосуванні суд повинен оцінювати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому втручання у права та свободи осіб завжди повинно бути мінімально необхідним для досягнення мети цього втручання.
У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. При цьому обмеження права власності повинно бути розумним та спів розмірним завданням кримінального провадження.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини:
- чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
З огляду на викладене, на підставі наведених аргументів власника майна, досліджених документів, з урахуванням позиції слідчого, прокурора, які не заперечили щодо задоволення клопотання, не навели будь-яких доводів щодо необхідності продовження вжитих заходів забезпечення кримінального провадження та не спростували доводів власника майна, слідчий суддя вважає, що подальше втручання у здійснення права власності особи у частині користування своїм майном вже не відповідає завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим слід дійти висновку, що у подальшому застосуванні такого обмеження права власника на мирне володіння майном як накладення арешту на автомобіль марки «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відпала потреба.
Разом з тим, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання у частині зобов'язання органу досудового розслідування, в якому перебуває арештований автомобіль марки «Mersedes-Benz», р.н. НОМЕР_1 , повернути власнику на відповідальне зберігання як заявленому передчасно, оскільки такий обов'язок встановлений законом та може бути предметом судового контролю та захисту лише у разі бездіяльності слідчого, прокурора у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК України у порядку ст.303 цього кодексу.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено у разі скасування арешту.
У силу ч.3 ст.169 КПК України слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Керуючись ст. ст. 169,173, 174, 175,309,532 КПК України,
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту на транспортний засіб задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 жовтня 2025 року у справі №279/6247/25, а саме на автомобіль марки «Mersedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подане під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_7