Справа № 157/613/21
Провадження № 1-кп/168/3/25
22 жовтня 2025 року сел. Стара Вижівка
Старовижівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5
ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши в підготовчому судовому засіданні всел. Стара Вижівка в режимі відеоконференції клопотання захисника ОСОБА_6 про відновлення кримінального провадження №12021030000000050 від 29.01.2021 року за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України, -
До Старовижівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021030000000050 від 29.01.2021 року.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 10.08.2022 року, зупинено кримінальне провадження та оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_7 .
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 24.09.2024 року обвинуваченого ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук та зупинено кримінальне провадження до розшуку останнього.
У вересні 2025 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про відновлення даного судового провадження, призначення судового засідання та проведення судових засідань в режимі дистанційного судового провадження. Своє клопотання захисник обґрунтовує тим, що 24.09.2024 року обвинуваченого ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук, на даний час обвинувачений постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).
Утім неповернення обвинуваченого до України зумовлене не ухиленням від кримінального переслідування, як про те зазначено у вищезгаданій ухвалі Суду, а виключно міркуваннями про власну безпеку, своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я своєї родини.
Загальновідомим і таким, що, на думку захисту, не підлягає обов'язковому доведенню, є факт військової агресії російської федерації проти України та її громадян з 24 лютого 2022 року по теперішній час, внаслідок якої систематично, однак при цьому непередбачуване, відбуваються ракетні обстріли усієї території нашої держави зі сторони ворожої країни, за результатом чого ледь не щодня страждає невизначене коло людей через спричинення шкоди життю та здоров'ю співгромадян. За таких обставин неможливо передбачити наступну локацію ураження ворогом, однак при цьому ризик отримання шкоди життю та здоров'ю на території України на даний час є істотно підвищеним.
Саме ці обставини перешкоджають поверненню обвинуваченого на Батьківщину, що, на погляд захисника не повинно тлумачитись в якості наміру ухилитись від кримінального провадження.
В той же час, положення Конституції України закріплюють, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3); кожна людина має невід'ємне право на життя; ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини (ч.ч. 1-2 ст. 27); право на життя та здоров'я не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ч. 2 ст. 64).
Відтак, повернення обвинуваченого ОСОБА_7 на територію України до завершення на ній бойових дій є неможливим, а причини його відсутності за місцем проживання та нез'явлення на виклики Суду не повинні оцінюватись як неповажні та спрямовані на ухилення від явки до Суду, оскільки такі в дійсності цілком узгоджуються з нормами Конституції України та переслідують легітимну мету - захист недоторканності життя та здоров'я людини.
Поряд із тим варто відзначити, що національним кримінально-процесуальним законодавством закріплено дієвий механізм дистанційної участі особи під судового провадження, який регламентовано положеннями ст. 336 КПК України, відповідно до якої учасники кримінального провадження беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ч. 5).
Як убачається з долученої до цього клопотання відповіді № 13979498 від 1 вересня 2025 року ОСОБА_7 з 19 березня 2025 року має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», а відтак він має можливість дистанційно приймати участь в судовому провадженні по справі № 157/613/21 і це цілком узгоджуватиметься з положеннями згаданої вище ст. 336 КПК України.
При цьому жодних причин для необхідності особистого з'явлення до приміщення Суду на даному етапі кримінального провадження зафіксовано не було, так як всі процесуальні дії можливо реалізувати в режимі відеоконференції з обвинуваченим, тим більше, що і сторона обвинувачення активно використовує даний механізм.
Окрім того зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 приймав дистанційну участь у судовому провадженні в якості свідка та був допитаний судом в іншій справі.
В судовому засіданні обвинувачений, в режимі відео конференції підтримав клопотання захисника та просив відновити провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтрамав клопотання та послався на доводи викладенні в ньому.
Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_4 також підтримала клопотання захисника ОСОБА_6 .
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, але пояснив, що доводи захисника про те , що обвинувачений не мав бажання ухилятися від суду є необґрунтованими та суперечать матеріалам кримінального провадження, оскільки обвинувачений у лютому 2022 року виїхав за межі України без попередження суду, а також не повідомив про місце свого перебування. Відносно власної небезпеки на території України, та неможливістю прибути в зал судового засідання, пояснив, що таке питання, у випадку оголошення небезпеки вирішується шляхом оголошення в судовому засіданні перерви та виходу до бомбосховища.
Вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_6 в частині вимог відновлення судового провадження, та проведення з обвинуваченим судових засіданнь в режимі дистанційного судового провадження, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України обвинувачений зобов'язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття.
При передачі обвинувального акту до суду застосовані на стадії досудового розслідування запобіжні заходи втратили чинність, тому з початку слухання справи в суді чинні запобіжні заходи щодо обвинуваченого були відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_7 неодноразово допускав неналежну процесуальну поведінку та не з'являвся у судове засідання, що унеможливлює дотримання розумних строків судового розгляду.
З червня 2022 року, в судові засідання обвинувачений ОСОБА_7 не з'являвся, причин неявки не повідомив, заяв чи клопотань суду не направляв.
В судовому засіданні 22.07.2022 року захисники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду пояснили, що обвинувачений ОСОБА_7 є волонтером, він перебуває в Україні але по справах виїхав за кордон та 22.07.2022 року знаючи про дату та час судового засідання повідомив, що в суд з'явиться вчасно.
Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 22.07.2022 року було вирішено питання щодо приводу ОСОБА_7 , втім, в судове засідання, він не був доставлений.
На виконання ухвали суду про привід від 22.07.2022 року до суду надійшло повідомлення т.в.о. заступника начальника з превентивної діяльності районного відділу ОСОБА_9 відповідно до якого, виконати ухвалу суду про привід не можливо, оскільки громадянин ОСОБА_7 згідно даних АБД «АРКАН ЦП» з 23.02.2022 року виїхав за межі території України до Республіки Польща і в'їзд в Україну не здійснював.
У зв'язку з тим, що перебування обвинуваченого за кордоном не відповідало позиції захисників суд констатував поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , як спосіб уникнення від кримінальної відповідальності та ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 10.08.2022 року, зупинено кримінальне провадження та оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_7 .
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності та передбачає надання відповідним органом державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністрації та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією Українита законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
В умовах найкривавішої ситуації в Україні, завданням, передбаченим КПК України, яке покладається на орган державної влади України, органи досудового розслідування, прокуратури та суду, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду, що передбачає собою дотримання процесуальних строків і прийняття відповідних процесуальних рішень у разі їх закінчення.
Відповідно до ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
Обвинувачений не з'являвся у судове засідання неодноразово. Надані захисниками повідомлення, а також відомості даних АБД «АРКАН ЦП» свідчать про перебування обвинуваченого за межами кордонів України, переїзд у різні країни, зокрема до Республіки Польща та Німеччини, однак не підтверджують поважність причин неявки обвинуваченого. Подібні обставини не свідчать про об'єктивну неможливість явки обвинуваченого до суду.
Обвинуваченим наводились різні відомості про адресу свого проживання, зокрема в заяві від 09.07.2025 року, де він просив суд долучити його та його брата ОСОБА_10 до справи ОСОБА_11 як свідків в режимі відео конференції, обвинувачений зазначав адресу :с. Брониця, однак зазначені вище обставини вказують на його відсутність за місцем свого постійного проживання в Україні за всіма відомими суду адресами.
В судовому засіданні сторона захисту підтвердила відсутність обвинуваченого на території України, однак не змогла надати докази суду на підтвердження конкретного місця перебування в Німеччині на теперішній час та строки його можливого повернення в Україну.
Суд вважає неможливим покласти в основу судового рішення доводи сторони захисту про наявність місця проживання обвинуваченого ОСОБА_7 в Німеччині, оскільки суду не було представлено належних і допустимих доказів, які б об'єктивно підтверджували точне і конкретизоване місце проживання чи перебування обвинуваченого на сьогодення.
Зважаючи на неодноразові прояви неналежної процесуальної поведінки сторони захисту, зокрема обвинуваченого ОСОБА_7 , справа не знаходить свого вирішення тривалий час. Ухилення обвинуваченого від суду унеможливлює подальший судовий розгляд, оскільки участь обвинуваченого у розгляді кримінальних проваджень є обов'язковою.
На сьогодні розшук обвинуваченого ОСОБА_7 не припинявся, оперативно-розшукову справу не закрито.
Таким чином, суду наразі невідомо точне місце проживання або перебування обвинуваченого ОСОБА_7 станом на жовтень 2025 року., яке б підтверджувалось належними допустимими доказами, тому не має правових підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_6 про відновлення судового провадження.
У зв'язку із вищенаведеним, суд також роз'яснює стороні захисту, що участь обвинуваченого в судовому провадженні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачена і суд може допустити таку участь як виняток у разі надання доказів на підтвердження об'єктивної неможливості безпосередньої участі обвинуваченого у судовому засіданні або ж прибуття до приміщення іншого суду за місцем його перебування.
Керуючись ст.ст. 318, 335 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про відновлення кримінального провадження №12021030000000050 від 29.01.2021 року за обвинувальним актом у відношенні ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України- відмовити .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення її судом.
Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1